І що? З заходу не йшли в козаки?

З теперішнього Закарпаття, тодішньої Угорщини? Не чув такого. А якби були йшли, то скільки їх могло бути проти решти? Мені важко виявити собі, щоб їхня мова якось далась узнаки на мові більшості українців. Саме через одрубність підкарпатськиї русинів їхні говірки розвивалась осібно, а це дає деяким привід казати про окрімну русинську мову.

"Саме через одрубність підкарпатськиї русинів їхні говірки розвивалась осібно, а це дає деяким привід казати про окрімну русинську мову."
Не через це. Тут политичне питання.

Не чисто політичне. Бо між мовою й говіркою – сіра зона. Наприклад, західнофламандська та лімбурзька мови виникли з того самого джерела, що й нідерландська мова. Одначе тамешні говірки були на околиці франкського мовного загалу й ніяк не позначились на створенні спільнонідерландської зразцевої мови, тож і розвились собі в те, що тепер називають мікромови. Те саме можна сказати про становище валлонської та пікардійської мов щодо французької мови. Навіть галицькі говірки могли розвинуться в окрімну мову, якби не Іван Франко та инші діячі, що виступали за єдину зразцеву мову на південно-східній основі.

Тоді нам тим більше треба берегти унікальні слова українів під Угорщиною, щоб у нікого язик не повертався називати їх носіями окремої етносу\народу\мови.

Не завсіди. Я весь час кажу, що не годиться нав'язувать більшості мовні явища меншості. Зразцева мова може луснуть, коли до її пхать мовні явища з усіх говірок. Слово "корито" в цьому значінні образне й має бути всім зрозуміливе, тож дам йому +.

Спасибі за підпору слова, мені воно теж здалося зрозумілим. Жаль, що в українських словниках не знайшов хорошого відповідника для панциру як броні.

Олексо, Ви ж знаєте, що "русинська мова" є термін роблений. И крімного народу "русинів" (це ті самі вкраїнці, про що й свідчить порекло) нема. В Україні багате розмаїття говірок, країв, людей тощо. Але ніяких "русинів" у тому вигляді, в якому вони представлені тепер, не було.
До того ж, не на Закарпатті є найбільша кількість носіїв т.зв. "русинської мови".

Я б не правив так беззастережно, що "русинська мова" – роблений термін – саме через міркування, що я висловив передніше.
P. S. На випадок, коли Ви хочете знати: "розмаїття" – польсько-галицьке слово. У більшій частині України заведено казать "різноманітність".

Чому це воно лядське?

Олексо, тут ви чисто геть не праві. "Різноманітний" це і є сумішшю слів "різний" та "розмаїтий", а отже слово "розмаїтий" було ранішнім:
goroh.pp.ua: різноманітний
Сама поширеність "різноманітний" та занепад "розмаїття" дуже схоже на спробу за СРСР сприяти схожому слову до російського "разнообразный" уникаючи унікальних синонімів багатої української мови.

Ви помиляєтесь, Карле-Франце. Слова "різноманітний" уживали в підмосковській Україні, ще коли москалі не мішались до української мови. От і Нечуй-Левицький пише в "Сьогочасній часописній мові на Украіні": "А вже наші молоді пісьменники нанесли в цю часописну, якусь опрічню, мову ось скільки польських слів: в чеканню (в сподіванні)..., крок (ступінь), ... розвій (rozwój — розвиток), скаржитись (жалітись), свідоцтво (засьвідчення), помешканнє, мешканнє (квартира, житло...), ...старанно (падковито), шаленство, шалений (навіжений)..., небавом (незабаром), брак почуття (недостача почуття), ...аркуш (листок паперу), розпач (одчай)..., бридкий (препоганий), тека (портфель)..., уникать (избѣгать = одмикувать), розпачливо (отчаянно) прагнуть (жадать), скарга, звитяжноі сімьі (побідноі), рахувати (= лічить); рахунок (обліч, облік)...; влада (władza) — сила, міць, а в газетах — цеб то —власть), виконать, ошуковати, ошуканець (дурисьвіт), ...жичить (бажать), недосконалість..., розмаітий (усяковий, ріжноманітний)..."
Я собі гадаю, що українці почерпнули слово "розмаїтий" у поляків чи, може, було й у нас самих колись таке слово, та його значіння згодом затьмарилось. То його переробили на "різноманітний" способом народної етимології. Як на мене, то лучче вживать слова "всякий" із тим самим значінням. Воно зрозуміливе й уже таки певно українське.

Смішно від того, що Нечуй-Левицький порівнює "нанесені польські" слова з деякими такими ж польськими словами...

Я читав Нечуй-Левицького либонь ще давніше од половини людей на цьому сайті.

Мені важко одповісти на це, не маючи прикладів. Я можу сказать тільки загально, що деякі польщини вкорінились і в Ц., С. і Пд. Україні, а деякі вживані тільки в З. Україні.

Я теж читав, та, бува, забуваю прочитане. Одначе коли Ви таки пам'ятаєте згадку про слово "різноманітний", то чому ж правите, що то московщина?

свідоцтво (засьвідчення)

Ну смішно же. Одне, мов, лядське, а друге, мов, питоме?

У слова <падковитий> зо значенням "старанний" суть прямі семантичні зв'язки з вихідними формами в дієсловах: <падати> в значенні "ходити коло чого/кого, піклуючись" (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/36373-padaty.html#show_point, 5.), падкати (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/36383-padkaty.html#show_point) "клопотати"...

Слово "свідоцтво" подають руським ще в першому церковнослов'янськоруському словнику XVI століття, добродію Русине.

Я згадав одне польське слово – "переконувати", що Нечуй-Левицький заміняв на друге польське слово – "пересвідчувати". Тут доречі були б "завіряти" й "запевняти".
Нечуй, звісно, був не святий, і я не беру всіх його слів на віру. Він, поміж иншого, помилково пояснював деякі мовні явища. Та його твори про мову однаково багато важать, бо він згадував у їх болючу справу, що й досі на часі – либонь, ще більше, як тоді.

Тільки пересвідчуватись з чеської, а не з польської.

У Грінченка є "засвідчення" з двома прикладами вжитку, а "свідоцтва" немає.
Я не зрозумів, чому Ви пояснюєте семантичні зв'язки слова "падковитий".

Карле-Франце, хто вклав того словника й де? До того ж, Ви згадуєте, що словник 16-го століття. Одначе відомо, що пам'яток живої розмовної мови того часу катма. Тодішньою письмовою староукраїнською мовою ніхто не розмовляв.

Звідки це Ви взяли?

Таки два джерела, що описують живу мову а не книжну, є.
uk.wikipedia.org: Лексис
uk.wikipedia.org: Лексикон словенороський
Щойно перевірив, церковне свідетельство перекладають руським свідоцтво.

Там таки, на Закарпатті.