Слова, виглядає, не є ні полонізмом, ні росіянізмом (в тих мовах такого слова нема).
Знаєте, запозичення з тюркських мов далеко не найгірше, якщо це слово є унікальним в українській мові, а не наслідком польського, німецького чи російського впливу.
Як на мене, гарне слово, може бути синонімом до "ківра", бо зрештою і про "ковер" пишуть:
"На основании того, что слово имеет необычные фонетические черты, можно предполагать, что это заимств. Источником было, возм., дунайско-болг., волжско-болг. (др.-чув.) *kavǝ^r--из *kebir; ср.: ср.-тюрк. kiviz, küwuz, чагат., вост.-тюрк. kigiz «войлочное одеяло», тат., казах. kīz, монг. kebis «ковер», калм. kews̨".
Абсолютно згоден, але цікаво обговорити слово та думки інших людей щодо нього. Українська мова узагалі крута тим, що у нас часто для означення якоїсь речі чи терміну є не одне слово. Інколи це запозичення зі споріднених мов чи мов сусідніх країн (як і у випадку килима). Як на мене, запозичення - це не так уже й погано, якщо не передавати куті меду та брати слова, які органічно звучать у мові
Думка така, що є люди, які хочуть захистити та зробити українську мову українськішою і є люди, які хочуть мишебратську слов'янську кашу і наблизити мить, коли українська розчиниться у російській.
А можете, будь ласка, роз'яснити, хто захищає, а хто розчиняє, бо не дуже зрозуміло, кого ви маєте на увазі і як ви визначилися із таким поділом
Панове, потрібно працювати та вірити у краще (чим ми тут і займаємось), адже історія повторюється, старі нагоди теж повертаються. Як для ворога, так і для нас. Читайте Павла Штепу "Українець і Москвин: дві протилежності", де він стверджував, що "Натомість москвини дозволили німцям творити московську мову, а згодом і самі французили її щосили. Всім тим москвини прогавили велику, неповторну нагоду створити одну - від Чорного до Білого моря - мову.
Але виникає питання: чи прогавили, чи не хотіли? Мабуть, друге. Мабуть, національний інстинкт підказав їм, що українізація їхньої мови означає поглинення слабенької московської мови далеко
сильнішою українською, с. т. українська була б обернулася в державну мову цілої імперії."
Вадику, слова на взір "майдан", "кайдан" і "казан" мають турецьке чи арабське походження. Їх ніхто не буде викидати з української мови, але я вважаю, що нам необхідні власні замінники хоча б для письменництва і відчуття нашої мовної повноцінности і самодостатности !
І наші діти та онуки мають знати, що майдан-площа, кайдан-окови, а казан-чан !
Підтримую!
+. ківра (кѡвра), ківру (кѡвру), ківрі (кѡврѣ), ківром (кѡвръмь), ...
Друс.: ковьръ.
Тагда уже прєкратітє коверкать рускій язик, пішіте правільно с двумя точкамі ковëр і нє мучайтєсь.
Vadik Veselovsky,
Три приклади – крім прикладів по одному з Іпатівської та Лаврентівського літописів – в Матеріалах до словника друс. м. є наведено з словом ковьръ з пам’ятки Повістий веремінних літ. Й особи, згадані там – Яроповк та Олег – відносять те джерело дуже далеко від земель Вятщини, не кажучи вже про те, що походження того джерела за найновішими дослідженнями мови його автора відносять до західних говірок давньої вкраїнської мови (хоча в тексті суть і пд.-слов’янськи форми).
Давайте говорити правду, літописи не писалися староруською мовою, то є пам'ятки мови староболгарської, себто церковнослов'янської. Окрім того ПВЛ як відомо оригіналу взагалі не існує, є підробка часів вигадування імперської історії. Іпатіївськими літописи звуться, бо зберігаються у Іпатіївському монастирі на Росії, яким боком воно до староруської мови не зрозуміло
<Шило на мило.>
Oto danê Vami ‹vèrêta / vèrêt› dasty cleucy pitomou istoslovou slova ‹cover›, u slové ‹vèrêta / vèrêt› bo e coreiny védomo *uer- "veazati (plesti)", daiõtyi œdtuoriti ‹cover› he *ko- + uyr-o-s is peruésnomy znacyeinïemy *"a quasi plaited/woven thing", is *ko-/ka- hi u: ‹coveaza› /koweˈzɑ/ "фартух", ‹cablõc› (*ka-(ob)-lonk-os) "a heel", ‹cadóuby› "кадіб/кадовб".
<Тюркське>
Nepèuno.
коц казала моя прабаба, але це не килим а менший за розміром килимок, причому зв'язаний з ганчір'я, тобто інша технологія.
Вважаю, що замінювати слово килим не варто, але як різновид килимів однозначно має право на існування
Коц є чуджий твар. И в друс. було слово з того самого джерела – давньоверхньонімецької мови, та тваром <кочь>. Твар же <коц (коць)> є не прямо з давньоверхньонімецької, а через лядську. У руській (друс.) /ц/ на кінці складу могло йти йно по передній голосній – /о/ є непередня, тому за німецьке /t͡s/ (<z>) стало в руській /t͡ʃ/ (<ч>). Отже, прямо з давньоверхньонімецької в друс., а пак у руську нині було би: кѡч, за чинним правописом: кіч; у непрямих відмінках: коч-).
Джерга - килим із домотканої вовни. СУМ. На Закарпатті виготовляються два типи народних килимарських виробів: шерстяний ворсовий килим «джерга» і килим з рослинним квітковим орнаментом (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 64).
Схоже слово "верета" є у словнику Грінченка:
"2) Родъ шерстяныхъ разноцвѣтныхъ ковриковъ, которыми застилаютъ лавки, а иногда и столъ.":http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/4534-vereta.html#show_point
Та Ніковського 1927 року: "2) коврик цветной;":
r2u.org.ua: верета
У селі Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області слово "верітка" вживають у контексті килимків витканих з ганчір'я. Тонке покривало для ліжка називають "капа", а товсте з овечої шерсті "ліжник". Цебто, "верітка" тут лишень різновид килиму, а не одяг чи покривало для ліжка.
Карл-Франц Ян Йосиф,
в Матеріалах є дано коць и кочь, и твар кочь име бути первісний – "ц" в такім звуковім оточенні в ранньодрус. було неприпустиме; "ц" на місці "ч" в друс. мали часто форми пельсківсько- (псковсько-)нівгородські; припустиме здавна було "ц" й у мовах зх.-слов’янських. Найвірогідніше, твар "коц" (та його дещо рихтований під "українське" звуцтво твар "коць") було спосуджено пізніше через лядську з нім. мови, а кочь (кѡчь) було спосуджено прямо з адаптацією до питомого рус. звуцтва. З прямого первісного друс. твару кочь (*кѡчь) би нині в руській був твар +кіч (кѡч).
Спасибі за відвіт.
http://oldrusdict.ru/dict.html
goroh.pp.ua: коц
Давньоруське. Форма "коц" уже пізніших часів.
Тонкотканий килим, також: рядни́на. Дехто тутечки покликався на бабусю, приточу й я слівце своєї нені з Одещини. «Попрала ря́дна, знесла просохнути».
Це може бути або різновид безворсового килимового покриття або ж безпосередньо синонім до слова «килим». Моя прабабуся із Закарпаття завжди використовувала це слово, я думав, що воно якесь угорське чи словацьке, але пошукавши у словниках та відповідно й в інших мовах, ніде це слово не знайшов. А от наприклад в Тлумачному словнику української мови в 11-ти томах це слово зустрічається, втім його походження невідоме.
Можливо. Я дивився на sum.in.ua і там серед значень є і ковдра, і "кустарний килим" (щоб це не означало) 
sum.in.ua: lizhnyk
З моїх знань мови, я би потрактував це так, що це килим, зроблений з куща... А чорт знає, що вони мали на думці.
Кустарний sum.in.ua: kustarnyj, sum.in.ua: kustar.
Я живу на Косівщині і в мене є ліжники вдома і тому можете довіряти статті у Вікіпедії: 
uk.wikipedia.org: Ліжник
Довіряю
ковдра
Див. ЕСУМ. - том. 1 - с. 354. - [верета];
[верет] - «килим ручної роботи».
+
+
+++
Цікаво