Так у мене болять ноги! Ох-ох-ох! — застогнала на печі Кайдашиха, укриваючись рядном.(І.Н.Левицький)
Марія застеляє свіжим рядном тапчанчик.., кладе подушку й друге, грубше рядно. (М. Стельмах)
Часто він брав лінійку і виглажував нею скарбове біле з синіми берегами одіяло так, що на ліжку не було і складочки (Нечуй-Левицький. Хмари).
"От іще нежить через проклятих буде!" — сердито він мовив сам до себе, побрався знову на постелю, загорнувся в одіяло, закрив голову подушкою і усилковувався заснути." (Панас Мирний. Повія).
"Іноді, — він по-дитячи, жалісно всміхнувся, — я, знаєш, уночі… за стіною сусіди п’ють, грають… а я закутаюсь в одіяло й шепочу: «Мамо, мамо»" (Володимир Винниченко. Заручини).
"Хтось будив Костя, стягуючи одіяло". (Степан Васильченко. Олив’яний перстень).
Любий Михайлику! ..Починаю з лягання спати, бо се теж момент цікавий: людина розбирається, лягає і вкривається, але не одіялом, а грубою периною (Леся Українка, V, 1956, 38).
Страшного не робили мені нічого: спочатку закутали в одіяло, потім почали розтирати, перше через рушник по сухому, далі по мокрому, далі знов по сухому, врешті, знов закутали в одіяло і казали якийсь час лежати тихо, а там я встала і пішла додому.
(Листи Лесі Українки 1898 р. 1.05.1898 р. До матері).
Хата в мене добра, вночі сплю під літнім одіялом, вдень одягаюсь по-літньому.
(Листи Лесі Українки 1912 р. 21.11.1912 р. До сестри Ольги).
Моя бабця і її сестри з глухого села теж казали одіяло.
Одіяло то суржикове слово, яке походить від "одевать", українською мало-би бути "Одягало". Хоча судячи зі змісту, одіяло має одягати, а не накривати, то краще вже "Накривало"
Знаний, ще і як:
Одія; одіяло, (одіяльце) - словник Желеховського т. 1 стор. 557.
Російсько-український словник М. Канівець 1918 р. стор. 38.
Словник західнополіських говірок 2000 р. т. 2 стор. 9.
Не видумуйте, вже Нечую-Левицькому і Лесі можна довіряти вповні. Просто Ви не знаєте скільки українських слів запозичила собі московська та польська мови, для цього треба вивчати не лише філологію, а й історію.
Sherif Ermachenko Цим "опонентам" краще не перечити: люди героїчно і безкоштовно вийшли на прополку рідної мови від осоружних бур'янів. Щоправда, в руках у них не сапки, а коси - але то таке...😊 У нас на Галичині таким кажуть: "Геблюй, синку, геблюй! Тато прийде - сокирою поправить..."
> "Українською це завжди називалося «ковдра»"
- Тобто українська мова походить від латинської мови? Раз там "завжди" було це латинське за походженням слово.
Панни заслонили опонами та килимами піч. (І. Нечуй-Левицький)
Тим часов гридні приготували на верху могили ложе для князя – прокосили траву, постелили опону, вимостили замість узголовника сідло. (С. Скляренко)
* Образно. От він, степ – хвилясте сизе коло, А над ним опона голуба. (І. Вирган)
Ковдра — постільна річ для покривання тіла. традиційно виготовляються з вовни, але останнім часом також і з синтетичних волокон.
Він лежить на ковдрі.
пол. kołdra, від німю Kolter, від ст.-італ. coltra – покриття, укривало.
Одіяло це запозичення від рос. одеяло
чес. deka
Перекладаємо слово ковдра
r2u.org.ua: ліжник
Бездоганно, здається на франківщині так говорять.
Чудово!
Ковдра це не будь-яке "укривало", а саме товсте, зазвичай з вовни.
Тоді "Товстяло" або "Вовняло" чи "Ватняло"
+++
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/53075-rjadno-1.html#show_point
Так у мене болять ноги! Ох-ох-ох! — застогнала на печі Кайдашиха, укриваючись рядном.(І.Н.Левицький)
Марія застеляє свіжим рядном тапчанчик.., кладе подушку й друге, грубше рядно. (М. Стельмах)
+++
+ + + + +
Часто він брав лінійку і виглажував нею скарбове біле з синіми берегами одіяло так, що на ліжку не було і складочки (Нечуй-Левицький. Хмари).
"От іще нежить через проклятих буде!" — сердито він мовив сам до себе, побрався знову на постелю, загорнувся в одіяло, закрив голову подушкою і усилковувався заснути." (Панас Мирний. Повія).
"Іноді, — він по-дитячи, жалісно всміхнувся, — я, знаєш, уночі… за стіною сусіди п’ють, грають… а я закутаюсь в одіяло й шепочу: «Мамо, мамо»" (Володимир Винниченко. Заручини).
"Хтось будив Костя, стягуючи одіяло". (Степан Васильченко. Олив’яний перстень).
Любий Михайлику! ..Починаю з лягання спати, бо се теж момент цікавий: людина розбирається, лягає і вкривається, але не одіялом, а грубою периною (Леся Українка, V, 1956, 38).
Страшного не робили мені нічого: спочатку закутали в одіяло, потім почали розтирати, перше через рушник по сухому, далі по мокрому, далі знов по сухому, врешті, знов закутали в одіяло і казали якийсь час лежати тихо, а там я встала і пішла додому.
(Листи Лесі Українки 1898 р. 1.05.1898 р. До матері).
Хата в мене добра, вночі сплю під літнім одіялом, вдень одягаюсь по-літньому.
(Листи Лесі Українки 1912 р. 21.11.1912 р. До сестри Ольги).
Моя бабця і її сестри з глухого села теж казали одіяло.
Браво! Блискуче відвоювали ще одне "запозичене" слово.👍👍👍
У большевиків це називалося експропріацією експропріаторів.😊
Дякую Вам за оцінку і підтримку.
Одіяло то суржикове слово, яке походить від "одевать", українською мало-би бути "Одягало". Хоча судячи зі змісту, одіяло має одягати, а не накривати, то краще вже "Накривало"
Одіяло походить не від "одєвать", а від одія - одіж. (Словник Грінченка).
Не вмер Данило та болячка задавила, одію не одівають чи що? Голими з нею ходять? Якщо одія то одіж, то мало би бути одіжало
ЕСУМ пише за московськість цього слова.
- Суржик, незнаний у свобідних від совєцької ідеології словниках!
r2u.org.ua: одіяло
r2u.org.ua: одеяло
Знаний, ще і як:
Одія; одіяло, (одіяльце) - словник Желеховського т. 1 стор. 557.
Російсько-український словник М. Канівець 1918 р. стор. 38.
Словник західнополіських говірок 2000 р. т. 2 стор. 9.
Суржик загонистий і осоружний.
Вживаний подекуди в літературі, як і будь-яке суржикове слово (за дуже-дуже малим винятком), але однаково суржик.
Не видумуйте, вже Нечую-Левицькому і Лесі можна довіряти вповні. Просто Ви не знаєте скільки українських слів запозичила собі московська та польська мови, для цього треба вивчати не лише філологію, а й історію.
Нащо вигадувати нісенітниці? Українською це завжди називалося «ковдра». Ніяких «адєял» та «прастинєй» в українській мові не було й не буде.
Sherif Ermachenko Цим "опонентам" краще не перечити: люди героїчно і безкоштовно вийшли на прополку рідної мови від осоружних бур'янів. Щоправда, в руках у них не сапки, а коси - але то таке...😊 У нас на Галичині таким кажуть: "Геблюй, синку, геблюй! Тато прийде - сокирою поправить..."
> "Українською це завжди називалося «ковдра»"
- Тобто українська мова походить від латинської мови? Раз там "завжди" було це латинське за походженням слово.
"Раніше були одіяла, так вони були без одіяльників" (Зауважте не підодіяльників).
Кубанские говоры: материалы к словарю 2005).
Панни заслонили опонами та килимами піч. (І. Нечуй-Левицький)
Тим часов гридні приготували на верху могили ложе для князя – прокосили траву, постелили опону, вимостили замість узголовника сідло. (С. Скляренко)
* Образно. От він, степ – хвилясте сизе коло, А над ним опона голуба. (І. Вирган)
Бо традиційно ковдри виготовлялися з вовни.
Бо традиційно ковдри виготовлялися з вовни.
Ко́ве́р – ковдра; одіяло.
Свідчено в таких тямах у дорепресивних словниках:
r2u.org.ua: ковер
https://goroh.pp.ua/Етимологія/ковер
Є й у давньоруській мові – ковьръ.
Англ. cover.
To u Ipatïêuscwy ta Laurentïêuscwy létopisïou — XII. uéc, (1174—1176) — e te sloüo iz ẽghelscoyui?
http://oldrusdict.ru/dict.html#: понѧва, понева:
"кусок полотна
покрывало
исподняя одежда
плащаница
погребальная пелена
завеса
ОДЕЯЛО
ковер
штука холста".
ЕСУМ IV, 514: поня́ва "полотно, полотнище; плащаниця", паньо́ва "плахта".
Чи не краще так стати називати плащениці, погребальні пелени? Бо поки що рідного українського слова не маємо.
Sloüo <poniaua> moge znaciti rwznui tẽmui. A i sloüa <plascy> ta <pelena> sõty roussca.
Діялектне слово на позначення ліжка, постілі – https://goroh.pp.ua/Етимологія/одр.