Зміна Л на В це риса української мови. Гарні синоніми та відмовідники додавайте, але це слово все одно не забирайте.
Це до чого? У ляцькій мові вимовляють це слово сливе так само як у нас: [ˈkɔw.dra].
То не зовсім правда. В деяких регіонах Польщі Ł ще досі вимовляється щось більше схоже на Л а не на укр. нескладове В. Ну і ми знаємо, що зміна вимови з Л на несладове В відбулася лише в минулі декілька століть. Коли я вимовляю укр. ковдра, то я кажу тверде В, а не нескладове В. Може це лише в мене така вимова з Рівненської області.
https://pl.forvo.com/word/kołdra/
<Коли я вимовляю укр. ковдра, то я кажу тверде В, а не нескладове В. Може це лише в мене така вимова з Рівненської області.>
Gadaiõ, "тверде В" znacity [v]. Coli tac, to tô e ou Uas, uédé, uimóufa, oucyena iz citanïa po bouquax.
Так, тверде в тобто V. В мене вимова та сама що й у моїх україномовних батьків і в моїх україномовних бабусь та дідусів.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/53075-rjadno-1.html#show_point
Так у мене болять ноги! Ох-ох-ох! — застогнала на печі Кайдашиха, укриваючись рядном.(І.Н.Левицький)
Марія застеляє свіжим рядном тапчанчик.., кладе подушку й друге, грубше рядно. (М. Стельмах)
Панни заслонили опонами та килимами піч. (І. Нечуй-Левицький)
Тим часов гридні приготували на верху могили ложе для князя – прокосили траву, постелили опону, вимостили замість узголовника сідло. (С. Скляренко)
* Образно. От він, степ – хвилясте сизе коло, А над ним опона голуба. (І. Вирган)
Часто він брав лінійку і виглажував нею скарбове біле з синіми берегами одіяло так, що на ліжку не було і складочки (Нечуй-Левицький. Хмари).
"От іще нежить через проклятих буде!" — сердито він мовив сам до себе, побрався знову на постелю, загорнувся в одіяло, закрив голову подушкою і усилковувався заснути." (Панас Мирний. Повія).
"Іноді, — він по-дитячи, жалісно всміхнувся, — я, знаєш, уночі… за стіною сусіди п’ють, грають… а я закутаюсь в одіяло й шепочу: «Мамо, мамо»" (Володимир Винниченко. Заручини).
"Хтось будив Костя, стягуючи одіяло". (Степан Васильченко. Олив’яний перстень).
Любий Михайлику! ..Починаю з лягання спати, бо се теж момент цікавий: людина розбирається, лягає і вкривається, але не одіялом, а грубою периною (Леся Українка, V, 1956, 38).
Страшного не робили мені нічого: спочатку закутали в одіяло, потім почали розтирати, перше через рушник по сухому, далі по мокрому, далі знов по сухому, врешті, знов закутали в одіяло і казали якийсь час лежати тихо, а там я встала і пішла додому.
(Листи Лесі Українки 1898 р. 1.05.1898 р. До матері).
Хата в мене добра, вночі сплю під літнім одіялом, вдень одягаюсь по-літньому.
(Листи Лесі Українки 1912 р. 21.11.1912 р. До сестри Ольги).
Моя бабця і її сестри з глухого села теж казали одіяло.
Браво! Блискуче відвоювали ще одне "запозичене" слово.👍👍👍
У большевиків це називалося експропріацією експропріаторів.😊
Дякую Вам за оцінку і підтримку.
<Дякую Вам за оцінку і підтримку.>
Для чого є в такім короткім реченні ставити павзи?
Одіяло то суржикове слово, яке походить від "одевать", українською мало-би бути "Одягало". Хоча судячи зі змісту, одіяло має одягати, а не накривати, то краще вже "Накривало"
Одіяло походить не від "одєвать", а від одія - одіж. (Словник Грінченка).
Не вмер Данило та болячка задавила, одію не одівають чи що? Голими з нею ходять? Якщо одія то одіж, то мало би бути одіжало
"українською мало-би бути "одягало", так воно і є.
діял. Ковдра, покривало.
З золота, з серебра його там смачненько годували й напували і спати його клали під одягала злототкані, на мілкенькому пуху (Марко Вовчок, I, 1955, 307).
<українською мало-би бути "Одягало">
Ox, otui ouge craynostyi. Roussca znaie i <odéti, odéuati, odéati, odét> i <odẽgti, odẽgati, odẽgh>.
- Суржик, незнаний у свобідних від совєцької ідеології словниках!
r2u.org.ua: одіяло
r2u.org.ua: одеяло
Знаний, ще і як:
Одія; одіяло, (одіяльце) - словник Желеховського т. 1 стор. 557.
Російсько-український словник М. Канівець 1918 р. стор. 38.
Словник західнополіських говірок 2000 р. т. 2 стор. 9.
"Одія; одіяло, (одіяльце) - словник Желеховського т. 1 стор. 557."
То Ви глянули куди шле Желехівський під тим словом? Геть не до ковдри, але до "одежи".
Тому Ви або манипулюєте, або лінуєтесь перекласти.
"Там одіяла закрашені пурпуром красним, ясніли на ліжках із слонової кості" (Іван Франко. т. 18 Переклади).
"Напуває мене чаєм: у панські пуховики положить спати, закутає у теплі одіяла" (Панас Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні стор. 120)
"Але тою тканиною воно филює, як шовковим одіялом, і пливе собі" (Василь Стефаник т. 3 стор. 123).
"Він велів продати індіянам за добрі гроші одіяла, що ними накривалися хворі на чорну віспу в шпиталі" (Зенон Тарнавський. Запросини моря).
"Насилу оддихалась вона й лягла, закутавшися стареньким одіялом, потертим і побитим, що аж світило по дню..." (Михайло Грушевський. Бідна дівчина. т. 50)
"Вона прикро глянула на Кладкевича й заховала руки під одіяло" (М. Грушевський. Добра жінка. розділ XI).
Суржик загонистий і осоружний.
Вживаний подекуди в літературі, як і будь-яке суржикове слово (за дуже-дуже малим винятком), але однаково суржик.
Не видумуйте, просто Ви не знаєте скільки українських слів запозичила собі московська та польська мови, для цього треба вивчати не лише філологію, а й історію.
Нащо вигадувати нісенітниці? Українською це завжди називалося «ковдра». Ніяких «адєял» та «прастинєй» в українській мові не було й не буде.
Sherif Ermachenko Цим "опонентам" краще не перечити: люди героїчно і безкоштовно вийшли на прополку рідної мови від осоружних бур'янів. Щоправда, в руках у них не сапки, а коси - але то таке...😊 У нас на Галичині таким кажуть: "Геблюй, синку, геблюй! Тато прийде - сокирою поправить..."
> "Українською це завжди називалося «ковдра»"
- Тобто українська мова походить від латинської мови? Раз там "завжди" було це латинське за походженням слово.
"Раніше були одіяла, так вони були без одіяльників" (Зауважте не підодіяльників).
Кубанские говоры: материалы к словарю 2005).
Будь ласка, не треба вживати совітську каліку "безкоштовно", бо маємо своє – безплатно, безоплатно
Українське слово ковдра не походить від англійського (латинського) cover (кавьор/кавер), тому його згадувати недоречно.
http://oldrusdict.ru/dict.html#: понѧва, понева:
"кусок полотна
покрывало
исподняя одежда
плащаница
погребальная пелена
завеса
ОДЕЯЛО
ковер
штука холста".
ЕСУМ IV, 514: поня́ва "полотно, полотнище; плащаниця", паньо́ва "плахта".
Діялектне слово на позначення ліжка, постілі – 
goroh.pp.ua: одр.
Ко́ве́р – ковдра; одіяло.
Свідчено в таких тямах у дорепресивних словниках:
r2u.org.ua: ковер
goroh.pp.ua: ковер
Є й у давньоруській мові – ковьръ.
To u Ipatïêuscwy ta Laurentïêuscwy létopisïou — XII. uéc, (1174—1176) — e te sloüo iz ẽghelscoyui?
ПІДЗО́РНИК ‘мережане покривало’
http://dspace.luguniv.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/8840/2021 slovnik.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Ст. 273
Бездоганно, здається на франківщині так говорять.
Чудово!
—
Кустарний килим; домоткана доріжка.
У другій половині XVI ст. з'являються назви “коц” і “ліжник”, які означали окремі види килимів. (з наук. літ.)