http://oldrusdict.ru/dict.html#: тѧгнути "тянуть к чему, принадлежать; нести повинности; быть в состоянии"; тѧглыи "обложенный повинностями; несущий подати", тѧгль "повинность", тѧгло "повинности", тѧгость "тяжесть, вес; тягость, трудность; труд; обязанность; обложенное данью, дань"; ЕСУМ V, 697 (тягти): тяглець "обкладений податком" (← *"повинний"), тя́глость "громадська повинність", тя́жа́р "податок (← *"повинність"), громадська повинність", затягатися "вербуватися" (← затягати ← тягти/тягнути/тягати (кого куди, в/на що) *"примушувати, змушувати"), затягнений "найманий у військо" (← *"примушений"), за́тя́гом "примусово; вербуючи", притяжкий "який змушує, сидить до чого", стяг "сухожилля; примус", стяж/стяжа "вуздечка; кінець; примус", утяжати "ускладнювати; обтяжати (← *"примушувати").
Див. коментар у Срезнівського під <быти> (http://oldrusdict.ru/dict.html#):
"Въ 3-мъ лицѣ ед. ч. безлично употребленный глаголъ быти съ неопр. накл. имѣетъ значение: слѣдуетъ, предстоитъ, случается, можно". Див. там же приклади.
У реченні те, що з <мусіти> виступає як підмет, з даними формами дієслова bouti/buiti є виражено непрямим додатком у давальнім відмінку, а оскільки <мусіти> є модальне дієслово, то за ним зазвичай іде дієслово в інфінітиві, тобто, напр.: "я мушу йти" → e mi iti (дослівно: "є мені йти").
Така функція дієслова bouti/buiti в зазначених його формах триває й нині в руській мові, правда АТССУМ, напр., окремо її як таку не дефінує, але, напр., серед різних прикладів у статті під <бути> там таке значення є, по суті, в:
"Було їм [переможцям] про славу наших предків заспівати, щоб знали силу нашого народу!" (Леся Українка, II, 1951. Також, як непрямо виражена (через її випускання), така функція його є в конструкціях типу: "мені ще прати [є]", тобто "я ще мушу прати", "тобі рости й рости [є]", тобто "ти ще мусиш рости", "їй рано вставати [є, буде, було]", "відки мені знати [є, було]", "йому ще багато тренуватися [є, буде, було]", "тобі було спершу купити квиток", "що [є] мені робити?", "куди нам було йти?" тощо.
Це ніяке не запозичення.
Слово «повинен» також українське, але його надмірне уживання (замість виразніших «маю» та «мушу») є наслідком московського лінгвоциду.
Ну коли великий цар та пуп землі ВІТАЛІЙ пише, що слово се не є перейнятим, значить воно, таки, не перейняте!
Він фігні не скаже. Він у нас лінгвіст від бога. Відразу визначає питомість українських слів: "Слово схоже на російське - чуже, слово схоже на польське або німецьке - рідне".
+++
Я [є] повинен — я мушу.
Порівняйте з моск. быть должным (я [есть] должен) від "долг" (борг, довг, вина).
Слово "мусити" означає не потребу, а повинність людини, що її силують инші люди чи обставини ("Похвалявся позватись зо мною, то я мусив продати хату й заплатити, що завинив, з лихвою"; "Пішла злива, то ми мусили мерщій побігти додому"), а в галичан ще й повинність без силування ("Як живете в Україні, то мусите вчитись української мови". Поза Галичиною: "Як живете в Україні, то повинні вчитись української мови").
примушування
goroh.pp.ua: принука
Не впевнений, що правильно розумію, але здається українці говорять "я маю прочитати" тощо. В російськомовних такого немає, вони ніколи не кажуть "я імєю прочитать книгу".
У Словнику Грінченка:
http://hrinchenko.com/takogo-slova-net.html#show_point
Пригадав, що в англійській мові "to have to do something" = "мати щось зробити/робити". Уповаю, що ці явища ніяк не пов'язані одне з одним. :)
+
+