через посередництво польської запозичено з німецької, н. müssen «мусити» (двн. muoӡann «тс.») пов’язане з messen «міряти» і споріднене з лат. meditor «обмірковую, збираюсь», гр. μέδομαι «турбуюсь», псл. mera, укр. мі́ра.
Приклади в інших мовах
бр. му́сіць, п. musió, ч. musiti, ст. musěti, слц. musieť, вл. musać, нл. musaś
Не впевнений, що правильно розумію, але здається українці говорять "я маю прочитати" тощо. В російськомовних такого немає, вони ніколи не кажуть "я імєю прочитать книгу".
Див. коментар у Срезнівського під <быти> (http://oldrusdict.ru/dict.html#):
"Въ 3-мъ лицѣ ед. ч. безлично употребленный глаголъ быти съ неопр. накл. имѣетъ значение: слѣдуетъ, предстоитъ, случается, можно". Див. там же приклади.
У реченні те, що з <мусіти> виступає як підмет, з даними формами дієслова bouti/buiti є виражено непрямим додатком у давальнім відмінку, а оскільки <мусіти> є модальне дієслово, то за ним зазвичай іде дієслово в інфінітиві, тобто, напр.: "я мушу йти" → e mi iti (дослівно: "є мені йти").
Така функція дієслова bouti/buiti в зазначених його формах триває й нині в руській мові, правда АТССУМ, напр., окремо її як таку не дефінує, але, напр., серед різних прикладів у статті під <бути> там таке значення є, по суті, в:
"Було їм [переможцям] про славу наших предків заспівати, щоб знали силу нашого народу!" (Леся Українка, II, 1951. Також, як непрямо виражена (через її випускання), така функція його є в конструкціях типу: "мені ще прати [є]", тобто "я ще мушу прати", "тобі рости й рости [є]", тобто "ти ще мусиш рости", "їй рано вставати [є, буде, було]", "відки мені знати [є, було]", "йому ще багато тренуватися [є, буде, було]", "тобі було спершу купити квиток", "що [є] мені робити?", "куди нам було йти?" тощо.
Ну коли великий цар та пуп землі ВІТАЛІЙ пише, що слово се не є перейнятим, значить воно, таки, не перейняте!
6 серпня 2021
Він фігні не скаже. Він у нас лінгвіст від бога. Відразу визначає питомість українських слів: "Слово схоже на російське - чуже, слово схоже на польське або німецьке - рідне".
Слово "мусити" означає не потребу, а повинність людини, що її силують инші люди чи обставини ("Похвалявся позватись зо мною, то я мусив продати хату й заплатити, що завинив, з лихвою"; "Пішла злива, то ми мусили мерщій побігти додому"), а в галичан ще й повинність без силування ("Як живете в Україні, то мусите вчитись української мови". Поза Галичиною: "Як живете в Україні, то повинні вчитись української мови").
Мусити — треба.
Я мушу її вбити, вона стала нестерпна.
через посередництво польської запозичено з німецької, н. müssen «мусити» (двн. muoӡann «тс.») пов’язане з messen «міряти» і споріднене з лат. meditor «обмірковую, збираюсь», гр. μέδομαι «турбуюсь», псл. mera, укр. мі́ра.
бр. му́сіць, п. musió, ч. musiti, ст. musěti, слц. musieť, вл. musać, нл. musaś
Перекладаємо слово мусити
Не впевнений, що правильно розумію, але здається українці говорять "я маю прочитати" тощо. В російськомовних такого немає, вони ніколи не кажуть "я імєю прочитать книгу".
У Словнику Грінченка:
http://hrinchenko.com/takogo-slova-net.html#show_point
Пригадав, що в англійській мові "to have to do something" = "мати щось зробити/робити". Уповаю, що ці явища ніяк не пов'язані одне з одним. :)
+
+
Я мусив = мені довелось.
+
http://oldrusdict.ru/dict.html#: тѧгнути "тянуть к чему, принадлежать; нести повинности; быть в состоянии"; тѧглыи "обложенный повинностями; несущий подати", тѧгль "повинность", тѧгло "повинности", тѧгость "тяжесть, вес; тягость, трудность; труд; обязанность; обложенное данью, дань"; ЕСУМ V, 697 (тягти): тяглець "обкладений податком" (← *"повинний"), тя́глость "громадська повинність", тя́жа́р "податок (← *"повинність"), громадська повинність", затягатися "вербуватися" (← затягати ← тягти/тягнути/тягати (кого куди, в/на що) *"примушувати, змушувати"), затягнений "найманий у військо" (← *"примушений"), за́тя́гом "примусово; вербуючи", притяжкий "який змушує, сидить до чого", стяг "сухожилля; примус", стяж/стяжа "вуздечка; кінець; примус", утяжати "ускладнювати; обтяжати (← *"примушувати").
Приклади вживання, будь ласка.
Див. коментар у Срезнівського під <быти> (http://oldrusdict.ru/dict.html#):
"Въ 3-мъ лицѣ ед. ч. безлично употребленный глаголъ быти съ неопр. накл. имѣетъ значение: слѣдуетъ, предстоитъ, случается, можно". Див. там же приклади.
У реченні те, що з <мусіти> виступає як підмет, з даними формами дієслова bouti/buiti є виражено непрямим додатком у давальнім відмінку, а оскільки <мусіти> є модальне дієслово, то за ним зазвичай іде дієслово в інфінітиві, тобто, напр.: "я мушу йти" → e mi iti (дослівно: "є мені йти").
Така функція дієслова bouti/buiti в зазначених його формах триває й нині в руській мові, правда АТССУМ, напр., окремо її як таку не дефінує, але, напр., серед різних прикладів у статті під <бути> там таке значення є, по суті, в:
"Було їм [переможцям] про славу наших предків заспівати, щоб знали силу нашого народу!" (Леся Українка, II, 1951. Також, як непрямо виражена (через її випускання), така функція його є в конструкціях типу: "мені ще прати [є]", тобто "я ще мушу прати", "тобі рости й рости [є]", тобто "ти ще мусиш рости", "їй рано вставати [є, буде, було]", "відки мені знати [є, було]", "йому ще багато тренуватися [є, буде, було]", "тобі було спершу купити квиток", "що [є] мені робити?", "куди нам було йти?" тощо.
Я [є] повинен — я мушу.
Порівняйте з моск. быть должным (я [есть] должен) від "долг" (борг, довг, вина).
Це ніяке не запозичення.
Слово «повинен» також українське, але його надмірне уживання (замість виразніших «маю» та «мушу») є наслідком московського лінгвоциду.
Si tacuisses, philosophus mansisses.
Ну коли великий цар та пуп землі ВІТАЛІЙ пише, що слово се не є перейнятим, значить воно, таки, не перейняте!
Він фігні не скаже. Він у нас лінгвіст від бога. Відразу визначає питомість українських слів: "Слово схоже на російське - чуже, слово схоже на польське або німецьке - рідне".
+++
То є "примушувати, змушувати", не "мусити".
"Я зобов'язаний..." — де тут "примушування"?
То ліпше так і дайте: бути зобов'язаним.
примушування
Від слова "спонукати".
goroh.pp.ua: принука
Від слова "спонукати".
goroh.pp.ua: принука
З необхідно
Слово "мусити" означає не потребу, а повинність людини, що її силують инші люди чи обставини ("Похвалявся позватись зо мною, то я мусив продати хату й заплатити, що завинив, з лихвою"; "Пішла злива, то ми мусили мерщій побігти додому"), а в галичан ще й повинність без силування ("Як живете в Україні, то мусите вчитись української мови". Поза Галичиною: "Як живете в Україні, то повинні вчитись української мови").
🤦