На і

Nice👌
Проте деколи "і" може бути і в відкритому складі, як от у "двієчка" та "голівонька", то "гірок" може бути втятою відміною слова "гіркий", де між "р" та "к" вставлено "о" для легковимовності.

Про ѣ Вам же щось відомо ?

У слові "гіркий" був ять?

Ні, воно споріднене з горем

Про вплив слова "гіркий" на "огірок" писав іще Шевельов у своїй "Історичній фонології української мови" (§45.10, ст. 777):

> Літературна українська мова налічує кілька слів, у яких i стоїть на місці u (з прасл. u або ǫ): заміж (однак замуж — Франко 1900), діброва й, мабуть, також кадіб (фактично — від ka-dъlbъ, nop. довбати, але, ймовірно, через добре знану в діалектах форму кадуб, що являє собою помішання з дуб). Осібно стоїть іменник огірок. У ньому i теж походить з u (це слово є запозиченням із гр. ἄγουρος), але його появу спричинило помішання з прикметником гіркий, про що свідчать написання типу огорокъ (наприклад, Льв. Ставр. бр. 1596, Славин. 1642), які з'явилися раніше від наведених вище слів. Крім того, огірок має більшу від них зону поширення, охоплюючи, зокрема, бойківські, лемківські та закарпатські говірки.

Я не до кінця певен, чи направду так з'явився [о] на місці [у], та зазначу, що те *огорокъ слід розуміти радше як *огоръкъ (пор. пол. ogurek, де -ek є сподівана форма давнього *-ъkъ), а коли так, то на постання [і] в "огірок" могли вплинути форми сего слова в непрямих відмінках: огірка (*огоръка), огірку (*огоръку), огірком (*огоръкъмь)... З огляду на се можемо мати форму наз. відмінка "огірок" за нерегулярну, проте цілком поправну для нашої мови, пор. "ніготь" замість сподіваного "ноготь" (*ногъть) при "нігтю" (*ногътю), "кінець" замість "конець" (*коньць) при "кінця" (*коньца) чи там "кінцю" (*коньцу) тощо, "кіпоть" замість "копоть" (*копъть) — про се надпоширення через такі вирівняння Шевельов згадував так само (§45.9, ст. 775).