Скоріше як щось нове.

»ліпше за кальку "нововведення"«

@Wasd

Cde vidite cerpan peréclad ("calque; loan translation") u ‹novóuvedeigne›? Ocivisto i Vui ne ròzoumieiéte cyto tó slovo "calque" znacity. To recein ("term") "calque" znacity ógy yno storónsco slovo ci vuiraz perécladéno na ynõ inchõ móuvõ tòcyno. Lat. slovo ‹innovatio› e izcladeno yz ‹in•› iz znaceignemy póunotui ci zaverxeigna ynui dieyie + ‹•novatio› œd ‹novatus, novata, novatum› "nóulén, nóulena, nóuleno" œd ‹novare› "noviti", i yn cerpan peréclad na rousscõ bui boü ‹onóuleigne›, ne ‹novóuvedeigne›, atge u lat. ‹innovare, innovatio› neyma slova "uvesti". Sciro, dratouié coli to recein "calque" touleaty uzcrœzy bezdœby.

»Хай ще добродій Мудрів таке любить кидать, але це вже пошесть якась.«

@Carolina Shevtsova

Niesmi pèuen ci ròzoumieiõ ysé receigne.

<В німецькій мові, до речі, так само «die Neuerung» (абстракт до «новий»).>

‹Neuerung› e némecyscé ne œdvòlôca do imene primêtui ‹neu› "nœu", a imea déyui œd déyeslova ‹neuern› "noviti", hi œd ‹rechnen› → ‹Rechnung›, œd ‹entdecken› → ‹Entdeckung›. Œd primêtui ‹neu› "nœu" œdvòloceno imea e ‹Neuheit›, zu pocêpomy ‹-heit›.

Навіть совковий СУМ дає "новині" ширше значіння, ніж ви: sum.in.ua: novyna .

Я розумію широке значенням цього слова. Але для чого збіднювати свою мову й творити плутанину?

Ужиток, що одповідає мовним звичаям – аж ніяк не збідніння.

Крім мовних звичаїв тре' ше глядіти на мовні дійсності. Не дарма не лише в сучасній українській є розділ між "news" та "innovation".

Аж ніяк.

Ваше знання української мови обмежене, а її історії та етимології взагалі ніяке. Тож усі Ваші коментарі можна спокійнісінько нехтувати.

Я давно спостерігаю невгамовний потік маячні Вашого авторства і маю обов'язок відповісти Вам тим самим:
Ваше знання української мови обмежене, а її історії та етимології взагалі ніяке. Тож усі Ваші коментарі можна спокійнісінько нехтувати.

Наші з Вами дописи свідчать, що Ви мелете язиком. Ви ані разу не підперли своїх чудних думок джерелами. І недивно, бо джерела суперечать Вашій писанині. Явище войовничого невігластва відоме в Україні щонайменше з 1917 року, коли дідусь Ленін подбав про те, що кухарки в нас заходились правити державою. Будь ласка, нехтуйте мої коментарі. Мене це тільки потішить.

Підпирають двері, щоб ті не зачинялися од вітру, а джерелами доводять, потверджують (чи то пак підтверджують), підкріплюють.

І дарма Ви згадуєте Леніна, бо уся ця більшовицька голота якраз подбала про те, щоб кожен бовдур, коли має формальні регалії, ставав невразливим для сумнівів та заперечень не лише кухарок, а й будь-кого доладного й тямущого.

Ваша біда в тому, що ви за деревами лісу не бачите. Для Вас це просто забавка, гра в мовознавця, що пославшись на кілька смітників вже вирішив, що він сповідує науковий підхід.

Я не посилаюся на джерела, бо просто не маю сили боротися сам-один із пошестю довбограйства та україножерства, що останнім часом буяє й панує на Словотворі. Я дуже давно зрозумів, що спростовувати сюжети московської пропаганди безглуздо і жодної людської сили буде замало на те. Хоч як хутко й вправно ти прибираєш лайно, накласти ще одну купу вдесятеро легше й швидше.

Без надії сподіваюся, що одного чудового дня цьому настане край, а тим часом з сумом позираю на те, як невтомно псяче гівно множиться тут, на Словотворі, і лише подекуди додаю невеличкі й, поза всяким сумнівом, безглузді коментарі. Не для того, щоб умовити зупинити це божевілля, а лише од відчаю, зневаги та відрази.

І тим паче дарма Ви намагаєтесь вдавати з себе академіка, а мене ототожнювати з кухаркою. Це направду кумедно, бо насправді все якраз навпаки.

Не Ваша правда, пане Крутько.

Хороша ідея