Як Кам’янське.
+
+
Це перше було слов’янське місто, його назва йде від праслов’янської назви липи!
Нижні лужичани звуть Lipsk
Верхні лужичани звуть Lipsk
Поляки звуть Lipsk
Дякую за підтримку, Карле-Франце!
Іносе!
То є місто дрівнє, і хоча звано є прикметою, давні прикмети (прикметники) є питимо (типово) "нечленні" – тому Львів, а не Львове, Дубно, а не Дубне, Рівно, а не Рівне, Київ, а не Кийове. А крім того, звано є надто дрівні міста за родом слова "город" – музьким, а не середнім ге "місто". Се би пратвар того міста бі прикмета музького роду нечленна: *липьскъ, а не *липьскъи, і паче не *липьскоіє. Сам же твар німецький – з голосним <i> між <z> та <g> – відбиває, віді, рефлекс *-ьскъ, після того, як *ъ "слабий" онімів, як *{сек}, тобто з голосним між *с та *к, що було й загалом є типове для мов української, чеської та словацької в сполуках *sk, *zg в нових критих складах: *mozg => мозОк, ч. mozEk, слвц. mozOg, *rozg => різОк ("різки"), а також у чеських формах множини родового на *-isk: hledisEk "сцен" (від hledisko), stanovisEk "поглядів" (від stanovisko) і т.д. Твар Leipzig з <і> в другім складі виник, віді, за тих же умов, що в згаданих прикладах, як понімеччення давньої незасвідченої слов'янської праформи *липсек із *липс|к із *липьскъ, після німіння слабих йорів, де давнє німецьке вухо, віді, чуло слов'янське */s/ як ближче до свого [ts] (словянське вухо, напр., німецьке /s/ чуло як /ш/), а словянське /k/ як своє /g/ (и словйане бо німецькі /g, b, d/ чують яко свої глухі /k, p, t/). Таким чином, реконструйована, з дотриманням традиції формату дрівніх назв міст, форма сього міста в руській була би найвірніше: Липсек (або, може, й Липсьок (?)).
Чудове розгорнене пояснення, Єлисію!
Дякую, за дробний розпис. Я повністю підтримую ідею збереження та відновлення втраченої різниці між ніби однакових імен місць, залежно від істної думи. Це великий шмат історії, який не варто викидати.
+. -ське, або -цьке саме українське закінчення.
<ське, або -цьке>
Tô e 'novomóuva'.
Мова розвивається і змінюється, тож нема тут нїчого поганого.
(Я звісно не кажу про саме цей випадок.)
Харківський правопис то "новомоува"?
'Харківський правопис' ту нї до чого.
<Мова розвивається>
За мойими спосторогами, "мова розвивається" кажуть найчастїше ти, хто в тім 'розвитку' тямить дуже млисто.
То мїсто є древнє, виникши разом з имям го в добу, коли словйанська ймена мїст од имен прикмети бї творено в згодї зо словом "город" — музька роду, й у невизначенї тварї, то би без *-yos. Тому ймемо: ‹Луцьк› а не +‹Луцьке›, ‹Київ› а не +‹Кийове›, ‹Гданськ› а не +‹Гданське›, ‹Краків› а не +‹Кракове›, ‹Пряшів› а не +‹Пряшеве/Пряшове›, ‹Полоцьк› а не +‹Полоцьке›, ‹Смоленськ› а не +‹Смоленське›.
<ське, або -цьке саме українське закінчення.>
В новїшу добу либонь. А то є древнє мїсто, виникле ще в добу городів (Bürge) а не мїст (Städte), тому є в музькї родї невмеджена ("indefinite") твару ймене прикмети.
Оже Leipzig є нїмеччен твар од безконова твару музька роду ймене прикмети *Lipysku (*‹Липьскъ›), а не від омеджена ("definite") твару музька роду ́*Lipysku-yu (*‹Липьскъи›), и паче не від омеджена твару нияка роду *Lipysko-ye, яскраво каже лядське ‹Gdańsk›, руське ‹Гданськ› проти нїмецького ‹Danzig›, ис тою самою мїною словйанського *-ysk-u → */-sk/ → */-sək/ → нїм. */-t͡sɪk/ ‹-zig› (ачей и */t͡sək/, первїсно).
uk.wikipedia.org: Липське
+
Це перше було слов’янське місто, його назва йде від праслов’янської назви липи!
Нижні лужичани звуть Lipsk
Верхні лужичани звуть Lipsk
Поляки звуть Lipsk
+++
+++