Так і буде. Як двері, вони теж одні.
Двері мо й одні, але при столі не просять двері подати, а як Ви попросите одну вилку?
Дайте одні вилки. Дайте кілька вилок.
Так само як принесіть одні двері. Принесіть кілька дверей.
Ну гаразд, тоді +.
Беремо замість польської виделки московську вилку, робимо їй множину, переставляємо наголос... гоп! і маємо автентичний столовий інструмент!😉
Але наші предки були ще мудрішими: вони брали вареника рукою.👋
Яка до хвої "московська" вилка?
В салоні пані Олімпії говір, брязкіт вилок та ножів об тарілки (Іван Франко, VII, 1951, 95); Тарілки, ножі й вилки загарчали, як собаки, аж підскочили (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 166).
Для чого вигадували коловерт, якщо й у Грінченка - вилка (чит. уважніше), та в інших авторів є вилка, вилки (мн.)
У Желехівського: Вилка, вилкИ. Говорячи про столове приладдя, буде: вилка, подай вилку (не вилки). Але якщо йдеться про господарські вила, то зменш. форма буде: вилки.
<Хіба у двоїні не має бути вилкі?>
To ‹vilcé› ouge — /ˈβ̞ɪlt͡ɕi/.
Не розумію 😥
'Хіба у двоїні не має бути вилкі?'
вилці
На Чернігівщині можна почути.
Так.
—
ВИЛЬЦЕ́, ВІЛЬЦЕ́, я, сер., етн. Те саме, що гільце. Кожній хочеться, щоб їй дружки.. весільних пісень проспівали,.. щоб їй вильце звили (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 106); Ішли [дівчата].. веселі, уквітчані, несучи поперед себе вільце (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 25).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 427.
ГІЛЬЦЕ́, я, сер., етн. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля. Настина світлиця, убрана по-весільному.. На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхи в тарілках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 421); Без рушників, гільця, коровая і танців навколо діжі, як це одвіку в народі повелося, — одруження, за категоричним свідченням усього жіноцтва з Рибальської, не могло бути визнане дійсним (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 25); * У порівняннях. Колись я думала для тебе на прощання Увити гарне рондо чи сонет І рифмами заквітчати навколо, Немов гільце весільне (Леся Українка, I, 1951, 102).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 70.
Був безкінечним дріт замотаний квапливо,
По гордості невігласа неначе диво..
..
Коли до решти глузд його знеміг"
Від брехонь,
Покрученого дротям зліг
Зопалим листям як вогонь на гниль..
Від порочності душі вгніздився ляк,
Тому то й зник, в темнотах, мов світляк.
Хоч прагнув темряву прогнать в собі, одначе,
У ній лише сплекав єство своє хробаче.
До 0дуру прогнив Й тому то не збагне
Як вилізти і3 власних болісних тенет,
тілом - ще живе, але —
бездушне - зобліклий силует,
гординею ходінням безсумління як
Зменш. від вила.
Наше питоме слово, не москвинське.
В салоні пані Олімпії говір, брязкіт вилок та ножів об тарілки (Іван Франко, VII, 1951, 95);
Тарілки, ножі й вилки загарчали, як собаки, аж підскочили (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 166).
+++
Спасибі!
Я гадаю тілько, що це слово треба вживать не як іменника жіночого роду однини, як у московській мові, а як іменника в множині: вилка, вилок, вилкам тощо.
Грінченко:
Трійча́к, -ка́, м., а чаще во мн. Трійчаки = Тройчаки. Вх. Лем. 475. Трійчаки, значить вилка з трьома зубцями. Екатериносл. у.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Ви́лка = виде́лка, виде́лко, виде́льце, ви́лка. С. З. Л. — Подайте виделка на динячі кабачки. н. пр. — Приходив Панченко, та їв виделками картоплю з лушпинням. н. пр
Ось, до речі:
ВИЛКА, вилок, мн. Зменш. до вила. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь (Номис, 1864, № 440); Вогкий гній розкидали по полю, Гноєм пахнуть і руки, й вилка (Максим Рильський, I, 1956, 97); Троє людей, уперши держална вилок у животи, штовхали поперед себе купу соломи до скирти (Юрій Яновський, Мир, 1956, 103).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 424.
Тобто вилка (знаряддя для їди) — одн. ж. р., вилка, вилок (маленькі вила) — мн.
Я не виджу того з Ваших прикладів. Ба й навпаки.
Я теж спочатку написав, а потім засумнівався. Ба потім перечитав ще раз:
Див. приклади
Вилка - мн.
Вилки - мн., вилка одн.
Тарілки, ножі й вилки загарчали, як собаки, аж підскочили (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 166).
У нього не вилка, а вилки у множині.
Якщо маєте дорадянське видання, можете перевірити
Ні, і "вилки" і "вилка" – іменники, що мають тілько одміну множини.
У Кримського: "Ви́лы, мн. (р. вил) – ви́ла мн. ч. (р. вил). Ум. ви́лка и вилки́ (р. вило́к)".
У Грінченка: "Виде́лка, -ків, мн. = Вилка. Подайте виделка" (r2u.org.ua: вилка).
Дійсно, в Желехівського також множина. Дивина та й годі. Тобто родовий — "вилок", а не "вилки"?
Так.
Можемо одличити прилади столовий (виделку) і технічний (вилку), а як у такім разі?
Ну, зараз якось відрізняють, адже виделку ніхто не вживає, мабуть, крім тих, у кого мова вивчена, а не природна з дитинства
Так само, як крило гуски відрізняємо від крила автівки чи коридору.
Та вживають оту «виделку» на Галичині, мабуть, таксамо як «миделко».
А навіщо? Значіння слова виявляється в околиці.
Так.
+
+
Був безкінечним дріт замотаний квапливо,
По гордості невігласа неначе диво..
..
Коли до решти глузд його знеміг"
Від брехонь,
Покрученого дротям зліг
Зопалим листям як вогонь на гниль..
Від порочності душі вгніздився ляк,
Тому то й зник, в темнотах, мов світляк.
Хоч прагнув темряву прогнать в собі, одначе,
У ній лише сплекав єство своє хробаче.
До 0дуру прогнив Й тому то не збагне
Як вилізти і3 власних болісних тенет,
тілом - ще живе, але —
бездушне - зобліклий силует,
гординею ходінням безсумління як зіпсований портрет.
Усі хотіння злі від дурості давно холодні..
Темніють у журбі ж його, без каяття,
з од спид пробитого стовпа тече рікою..
..
Й на місці злочину нікчеми химородні
дарма топта безумця під собою
небачачи й сліда.