болг.церковнослов'янізм, який Лексикон словенороський 1627 року перекладає питомими руськими словами. Також рос. часів СРСР, якого немає в жодному (!) словнику до часів СССР. Нав'язаний за політики "зближення мов".
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“. Тим то, н. пр., буде: він назверх такий і такий, вигляд назверхній, форма назверхня, отже й назверхність, а торговля — позадержавна, позакраєва, обставини — зокільні, околишній світ і т. д. Справжнє чуття народньої мови все нам підкаже, якого прикметника нам коли й де вжити. На це вказує і проф. Синявський у свойому „Пораднику“, стор. 121.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣ – руськ. надворѣ.
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. на дво́рі
r2u.org.ua: вне
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣ – руськ. кро́мѣ.
Церк.-сл. внѣшнѧѧ – руськ. Ѡкромѣшнѧѧ.
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. без, окрі́м
r2u.org.ua: вне
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣ – руськ. звнꙊтра.
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣграда – руськ. за мѣстом.
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. за
r2u.org.ua: вне
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣꙊдꙊ – руськ. знадвору.
Словник Грінченка, 1907 року опублікування:
Знадвору — извнѣ, снаружи.
«Воно його взяло до батенька і посадило на причілку знадвору, а само полетіло.» Рудч. Ск. II. 43.
«Знайшли осля прив'язане коло дверей знадвору.» Єв. Мр. XI. 4.
r2u.org.ua: вне
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“. Тим то, н. пр., буде: він назверх такий і такий, вигляд назверхній, форма назверхня, отже й назверхність, а торговля — позадержавна, позакраєва, обставини — зокільні, околишній світ і т. д. Справжнє чуття народньої мови все нам підкаже, якого прикметника нам коли й де вжити. На це вказує і проф. Синявський у свойому „Пораднику“, стор. 121.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣ – руськ. кро́мѣ.
Церк.-сл. внѣшнѧѧ – руськ. Ѡкромѣшнѧѧ.
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. без, окрі́м
r2u.org.ua: вне
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“. Тим то, н. пр., буде: він назверх такий і такий, вигляд назверхній, форма назверхня, отже й назверхність, а торговля — позадержавна, позакраєва, обставини — зокільні, околишній світ і т. д. Справжнє чуття народньої мови все нам підкаже, якого прикметника нам коли й де вжити. На це вказує і проф. Синявський у свойому „Пораднику“, стор. 121.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“. Тим то, н. пр., буде: він назверх такий і такий, вигляд назверхній, форма назверхня, отже й назверхність, а торговля — позадержавна, позакраєва, обставини — зокільні, околишній світ і т. д. Справжнє чуття народньої мови все нам підкаже, якого прикметника нам коли й де вжити. На це вказує і проф. Синявський у свойому „Пораднику“, стор. 121.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
Якщо Ви стверджуєте, що слово «ззовні» (де Ви взагалі взяли «зовні»?) з'явилося в СССР, то наведіть хоч кілька прикладів з класичної літератури, де систематично вживано якесь инше слово в такому значенні.
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“. Тим то, н. пр., буде: він назверх такий і такий, вигляд назверхній, форма назверхня, отже й назверхність, а торговля — позадержавна, позакраєва, обставини — зокільні, околишній світ і т. д. Справжнє чуття народньої мови все нам підкаже, якого прикметника нам коли й де вжити. На це вказує і проф. Синявський у свойому „Пораднику“, стор. 121.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
Зовні — не всередині.
Закрий дверь, зовні холодно.
болг. церковнослов'янізм, який Лексикон словенороський 1627 року перекладає питомими руськими словами. Також рос. часів СРСР, якого немає в жодному (!) словнику до часів СССР. Нав'язаний за політики "зближення мов".
слов. vonku
чес. mimo
пол. na zewnątrz
Перекладаємо слово зовні
Найдете це слово в українських словниках до часів СССР?
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. по за
r2u.org.ua: вне
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“. Тим то, н. пр., буде: він назверх такий і такий, вигляд назверхній, форма назверхня, отже й назверхність, а торговля — позадержавна, позакраєва, обставини — зокільні, околишній світ і т. д. Справжнє чуття народньої мови все нам підкаже, якого прикметника нам коли й де вжити. На це вказує і проф. Синявський у свойому „Пораднику“, стор. 121.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. зве́рху
r2u.org.ua: вне
+++
Це не заміна, а просто инше слово з иншим значенням. Зверху — це 10% від значення слова «ззовні».
Контекст.
Ззовні шкіра людини вкрита волосяним покривом — зве́рху шкіра людини вкрита волосяним покривом.
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣ – руськ. надворѣ.
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. на дво́рі
r2u.org.ua: вне
+++
Спасибі Вам щире за підпору!
Лексисъ съ толкованіемъ словенскихъ мовъ просто:
словен. внѣ – прост. на дворѣ,
внѣшни(х) – з верхнихъ,
внѣшнии – надворный.
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣ – руськ. кро́мѣ.
Церк.-сл. внѣшнѧѧ – руськ. Ѡкромѣшнѧѧ.
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. без, окрі́м
r2u.org.ua: вне
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣ – руськ. звнꙊтра.
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣграда – руськ. за мѣстом.
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. за
r2u.org.ua: вне
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣꙊдꙊ – руськ. знадвору.
Словник Грінченка, 1907 року опублікування:
Знадвору — извнѣ, снаружи.
«Воно його взяло до батенька і посадило на причілку знадвору, а само полетіло.» Рудч. Ск. II. 43.
«Знайшли осля прив'язане коло дверей знадвору.» Єв. Мр. XI. 4.
r2u.org.ua: вне
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“. Тим то, н. пр., буде: він назверх такий і такий, вигляд назверхній, форма назверхня, отже й назверхність, а торговля — позадержавна, позакраєва, обставини — зокільні, околишній світ і т. д. Справжнє чуття народньої мови все нам підкаже, якого прикметника нам коли й де вжити. На це вказує і проф. Синявський у свойому „Пораднику“, стор. 121.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
Словник Грінченка:
Здіб, здо́бу, — Внешний, наружный вид, внѣшность, фигура.
Вона́ на таки́й здіб, що — Она такова же по внешнему виду
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/19827-zdib.html#show_point
Звідти й слово "оздоба".
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣ – руськ. кро́мѣ.
Церк.-сл. внѣшнѧѧ – руськ. Ѡкромѣшнѧѧ.
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. без, окрі́м
r2u.org.ua: вне
Словник Грінченка, 1907 року опублікування:
Во́нка — вне, вон.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/8060-vonka.html#show_point
Якщо поза будинком.
r2u.org.ua: просто неба
Переклад до рос. "внешний" у Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).
r2u.org.ua: окільний
Словник Уманця, Спілки:
рос. внешний — укр. околи́шнїй
Словник Грінченка:
укр. околи́чній та околи́шній — рос. наружный, внешний
r2u.org.ua: внешний
Етимологічний Словник Української Мови: нали́чний — зовнішній.
goroh.pp.ua: лице
Лексисъ съ толкованіемъ словенскихъ мовъ просто:
внѣшни(х) – з верхнихъ
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“. Тим то, н. пр., буде: він назверх такий і такий, вигляд назверхній, форма назверхня, отже й назверхність, а торговля — позадержавна, позакраєва, обставини — зокільні, околишній світ і т. д. Справжнє чуття народньої мови все нам підкаже, якого прикметника нам коли й де вжити. На це вказує і проф. Синявський у свойому „Пораднику“, стор. 121.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“. Тим то, н. пр., буде: він назверх такий і такий, вигляд назверхній, форма назверхня, отже й назверхність, а торговля — позадержавна, позакраєва, обставини — зокільні, околишній світ і т. д. Справжнє чуття народньої мови все нам підкаже, якого прикметника нам коли й де вжити. На це вказує і проф. Синявський у свойому „Пораднику“, стор. 121.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
iz-izo-uné??
Якщо Ви стверджуєте, що слово «ззовні» (де Ви взагалі взяли «зовні»?) з'явилося в СССР, то наведіть хоч кілька прикладів з класичної літератури, де систематично вживано якесь инше слово в такому значенні.
Лексисъ съ толкованіемъ словенскихъ мовъ просто:
словен. внѣ – прост. на дворѣ,
внѣшни(х) – з верхнихъ,
внѣшнии – надворный.
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“. Тим то, н. пр., буде: він назверх такий і такий, вигляд назверхній, форма назверхня, отже й назверхність, а торговля — позадержавна, позакраєва, обставини — зокільні, околишній світ і т. д. Справжнє чуття народньої мови все нам підкаже, якого прикметника нам коли й де вжити. На це вказує і проф. Синявський у свойому „Пораднику“, стор. 121.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
uné
/u̯nʲi͡e/ — po gòlôsné, /uˈnʲi͡e/ — po prigòlôsné
___
Gelex. I, 113: внї, на-внї́ "äusserlich; von; nach aussen";
Verxratscuy (Znadobui do pôznanïa õgorsco-rousscuix govorœu), 222: ‹із внї› "von Aussen";
Vasmer — da dlya rousscui tuar (yarigycoiõ): ‹вни› ( = ‹uné›);
Grouxêuscuy (Zapiscui Naoucovoho Tovarixystua): ‹бодай на внї› (stòr. 6), ‹і що до внїшної форми "єї"› (stòr. 17);
I. Vaguilevityu (Gramatica), stòr. 128: ‹вон›, ‹внї›.
Cex. ‹vně› (https://prirucka.ujc.cas.cz/?id=vně ; staréxya pravopisy: ‹wně›), lead. ‹wnie›, x.-sb. ‹vàni› (https://hjp.znanje.hr/index.php?show=search_by_id&id=f19hXxd7), sln. ‹veni› (https://www.fran.si/197/joze-gregoric-kostelski-slovar/4261107/veni?View=1&Query=veni)