Переклад до рос. "внешний" у Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).
r2u.org.ua: окільний
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣшнїй – руськ. надворнїй.
Словник Грінченка, 1903 року:
укр. надві́рній, знадві́рній — рос. внешний, наружный
r2u.org.ua: внешний
Лексисъ съ толкованіемъ словенскихъ мовъ просто:
словен. внѣ – прост. на дворѣ,
внѣшни(х) – з верхнихъ,
внѣшнии – надворный.
СУМ-11 - НАДВІ́РНИЙ 1. Розміщений у межах двору, садиби.
2. Який міститься із зовнішнього боку, виходить назовні.
// Який виходить у двір // Який міститься, існує поза приміщенням.
3. Який службою, перебуванням зв'язаний з двором (у 3 знач.), має стосунок до нього // у знач. ім. надвірні, них, мн. Ті, хто службою, перебуванням зв'язані з двором (у 3 знач.), мають стосунок до нього.
sum.in.ua: nadvirnyj
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“. Тим то, н. пр., буде: він назверх такий і такий, вигляд назверхній, форма назверхня, отже й назверхність, а торговля — позадержавна, позакраєва, обставини — зокільні, околишній світ і т. д. Справжнє чуття народньої мови все нам підкаже, якого прикметника нам коли й де вжити. На це вказує і проф. Синявський у свойому „Пораднику“, стор. 121.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣꙊдꙊ – руськ. знадвору.
Слованик Грінченка, 1907 року опублікування:
укр. знадвірній — рос. внешний.
r2u.org.ua: внешний
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣшнїй – руськ. зверхній.
Є і в сучасних словниках у цій же тямі.
r2u.org.ua: внешний
Словник Уманця, Спілки:
рос. внешний — укр. ве́рхнїй
r2u.org.ua: внешний
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣшнѧѧ – руськ. Ѡкромѣшнѧѧ.
Церк.-сл. внѣ – руськ. кро́мѣ.
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. без, окрі́м
r2u.org.ua: вне
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣ – руськ. звнꙊтра.
Я дав традиційне написання, вимова звісно як "знутра", з облишеним "в", як у слові об'язти – обв'язати.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/34463-objazaty.html#show_point
И що значить "традиційне написання"? Коли за "традицією" чинної правописи, то такого твару не'ма. Коли "традиція" йме значити писання за йстослівйям, то правильно було би писати голосний перед <з>, й узагалі кирилицею є за йстослівйям писати дуже тяжко, бо на місці <в>, писаного в Вас, руська мова передбачає міну звуків [u : w] — один повний голосний, другий губно-губний апроксимант, кириличне же письмя <в> значить ино приголосний звук, и голосного не значить; рівно й письмя <у> значить ино голосний звук, и не значить приголосного звука. Далі, Шевелів у своїй Историї з фонологиї вкр. м. пише, що д.-рус. сполука <въ> чи <вь> перед приголосним у руській мові йме рефлекс [u] by default, а вже, коли перед тим є слово з голосним на кінці, то [u] стає [w]. Але в разі Вами даного слова є <въ> між приголоснима /z/ та /n/, тож закономірно йме бути повний голосний /u/, даючи фонематично: /ɪzuˈno̝͡u̯tra/, де фонетично в /ɪ/ на початку може бути ряд різних алофонів, на пр. [ɪ, ə, i] в разі приголосного на кінці попереднього слова, чи [j, 0] у разі голосного на кінці попереднього слова. В усякім разі звукотвар /-zn-/ є точно неправилен.
Начебто сьогочасний правопис передбачає після павзи вставну голосівку перед звуком з, якщо після з йде шелестівка, навіть якщо це й не позначають на письмі. Як написання сніг і так само собою зрозумілу дає вимову сьніг, а діжці насправді читається як дізьці.
Ne tẽmiõ cyto xotyete recti. Po yacé pauzé? I do cœho e tou pauza? Cyto za "ustauna" golôswfca? Pro "ustaunõ/udétõ" golôsnõ móufimo todé, coli ona e ne istoslwfna. A tout e /ɪ/ istoslwfne. "Snég", "dégycé" tou heto né do cœho.
Етимологічний Словник Української Мови: нали́чний — зовнішній.
goroh.pp.ua: лице
Спасибі велико!
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣшнѧѧ – руськ. Ѡкромѣшнѧѧ.
Церк.-сл. внѣ – руськ. кро́мѣ.
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. без, окрі́м
r2u.org.ua: вне
Словник Грінченка, 1907 року опублікування:
Во́нка — вне, вон.
За межами стін – Просто неба.
r2u.org.ua: просто неба
Лексико́н словеноро́ський з церковнослов'янської на руську (українську) мову, 1603 року написання, 1627 року опублікування:
Церк.-сл. внѣграда – руськ. за мѣстом.
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. за
r2u.org.ua: вне
Словник Грінченка:
Здіб, здо́бу, — Внешний, наружный вид, внѣшность, фигура.
Вона́ на таки́й здіб, що — Она такова же по внешнему виду
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/19827-zdib.html#show_point
Звідти й слово "оздоба".
Словник Уманця, Спілки 1898р.:
рос. внѣ́ — укр. по за
r2u.org.ua: вне
Лексисъ съ толкованіемъ словенскихъ мовъ просто:
словен. внѣ – прост. на дворѣ,
внѣшни(х) – з верхнихъ,
внѣшнии – надворный.
При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза ... щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный), треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назверхній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“. Тим то, н. пр., буде: він назверх такий і такий, вигляд назверхній, форма назверхня, отже й назверхність, а торговля — позадержавна, позакраєва, обставини — зокільні, околишній світ і т. д. Справжнє чуття народньої мови все нам підкаже, якого прикметника нам коли й де вжити. На це вказує і проф. Синявський у свойому „Пораднику“, стор. 121.
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
Словник Уманця, Спілки:
рос. внешний — укр. околи́шнїй
Словник Грінченка:
укр. околи́чній та околи́шній — рос. наружный, внешний
+
+
З уживання таких слів як "окіл" і "околиця" мені це слово відгонить близькістю, а це не частина значення слова зовнішній.