Лексікон славеноруський П. Беринди 1653 р.:
церк.-сл. Паче — русь. Ра́дшей, бо́лшей, на́дто, проти́вѹ.
В Есумі нічого не пише про польськість слова.
Я нічого й не казав про польськість. Одміна "радший" вищого ступеня прикметника "радий" галицька. У більшості України це "радіший". Ще галичани вживають "радше" в значінні ступеня ймовірності: "Він радше хитрий, ніж розумний" (у більшій частині України: "Він більше хитрий, ніж розумний", московською: "Он скорее хитрый, чем умный"). В Огієнковому "Українському стилістичному словникові" знаходимо: "Радше - дуже часте в Г[аличині]; на В[еликій] У[країні] зовсім не вживається, тут тільки - скоріще, радніще, охотніще".
А якщо мова йде про точність і правильність у висловах, то ми маємо тільки "більше" та "скоріше"? Чи можна в такому разі вжити слово "радніше", "охітніше/охочіше", чи ці слова вживаються тільки для позначення чиєїсь хіті, охоти, бажання? Якщо це так, то можу сказати, що люди, які українською мовою не розмовляли змалечку, а вивчили пізніше не дуже природним способом, використовують слово "радше" використовують ино як сутямок слова "скоріше", щоб мовити точніше та правильніше. Иншими словами, "радше" такі люди не сприймають як відміну слова "радіше", яке для цих самих людей є прислівником вищого ступеня порівняння від "радий", який зі свого боку пов'язаний із радістю, почуттям, настроєм. Які тоді відповідники цьому "радше", окрім "скоріше" та "більше"?
Є "борше", від слова "борзий". Але це слівце говіркове, навряд чи за Збручем так кажуть.
← pak-y-e – первісно, ступінь від прикметника-прислівника *pako яке є інакше, потім, назад"; від іє. *apō- *"геть", в данім разі його редукованої міни → *∅pō-k-, спорідненого з прийменником та префіксом *po(-), з /а/ ← *ō – ступінь довготи від *о, з чепенем *-k-.
Споріднені слова від *pak- (← *pō-k-) включають: pac "пізніше, потім; але, же", pacui "тс." (ЕСУМ IV 257: пак¹), uz pac "назад; навпроти; навпаки" (ЕСУМ І, 434: вспак), opac, opacui "назад; навпаки, навиворіт; у зворотнім напрямі", opacen "вивернутий; невдалий; особливий" (ЕСУМ IV, 194: опак¹), opacina "весло" (ЕСУМ IV, 197: опачина¹), можливо, таки й pacwsty "капость, витівки" (ЕСУМ IV, 257: пакість), na opacui (ЕСУМ IV, 18: навпаки).
Є докази, що це слово (саме в значінні "більше"!) побутувало в Україні до приходу болгар?
Докази суть продуктивність того кореня, представлена немалою кількістю форм, недарма демонстрованою в моїм коментарі під даним мною словом.
Але з иншими значіннями. З Вами наведених прикладів не бачу ніодного близько тями "більше".
А Лексикон Беринди недарма перекладає це церковнослов'янське слово (саме з значінням "більше") иншими руськими словамии. І ЕСУМ гадає "паче" (з значінням "більший") церковнослов'янщиною. І призру має мати кожен, хто гляне й побачить, що більше ніде нема цього слова, як хіба в москаля та в двох південнослов'янських мовах.
З якими "іншими значеннями"? І чому Ви гадаєте що значення "більше" є саме те вірне/точне значення того слова в руських текстіх? То є приблизне, описне, контекстуальне значення. Значило би воно точно "більше", замість його й було би слово <більше>. Значення "більше" там виходить ино з самої форми ступеня порівняння, а саме по собі слово (прикметник-прислівник) в основній формі <пак> такого значення не має.
Так, зовсім иншої теми стосується, але це "текстіх". Я не певне, що доречно повертати до життя те, що зникнуло ще давно в середньовіччі. Розумію лишити для художнього стилю, але ж не всю країну переучувати відмінювати УСІ слова чоловічого роду за новим зразком. Чи не здається Вам, що тому стара відміна й затерлася, що мати різні правила для жіночого та чоловічого роду є попросту зайво, й тому мова сама собою спростилася. Не через Польщу чи Росію, а через бажання бути плавнішою (як у свій час зникли різні часи)?
Я не в ремст кажу, просто дійсно не розумію, чи варто йти проти того, що колись мій друг назвав течією мовного розвитку (він говорив про занепад зайвого розділення "три" дівки проти "триє" парубки).
А те все, що й Ви тут пропонуєте, не є те саме "<переучувати>"? Граєте за двоїми стандарти. І форми ті таки не "<зникнуло> ще давно в середньовіччі", а й досі ще живи в говірках суть.
Від давньоруського вяче «більше», праслов. *vęťьjь, *vętie, звідки й українське ім'я Вячеслав.
http://oldrusdict.ru/dict.html
Лексікон славеноруський П. Беринди 1653 р.:
церк.-сл. Паче — русь. Ра́дшей, бо́лшей, на́дто, проти́вѹ.
А як тоді висловити надмірність не по-польськи? Щось у словниках, зосібна через глядіння москвинським словом "слишком", не знайшов відповідника. :(
Не знаю чи вірю ЕСУМ-у про польське походження.
Пане Олексо, можна "надмір" чи "надміру".
Красно дякую, добродію Антоне! Буду тепер знати.
Лексікон славеноруський П. Беринди 1653 р.:
церк.-сл. Паче — русь. Ра́дшей, бо́лшей, на́дто, проти́вѹ.
Етимологічний Словник Української Мови:
Здорово́ — сильно; дуже.
А звідки йому ще взятися, якщо є тільки у московитів та двох південних слов'ян. країн?
goroh.pp.ua: паче
tòcma
/ˈtɒkmɑ ~ ˈtɔkmɑ/
(vẽt. "тем более")
tòcma ne (vẽt. "тем менее")
Glx. (II, 972): то́кма² "desto mehr, noch mehr, vor Allem" (vẽt. "тем более"), ~ не "desto weniger, schon gar nicht mehr, vollends nicht" (vẽt. "тем менее")
Coli ‹pacye› e nepitomo, to imemo i: ‹pac›, ‹pacui›, ‹opac›, ‹opacui›, ‹opacen›, ‹na opac›, ‹na opacui›, ‹na opacy›, ‹uz opac›, ‹opaco›, ‹opacina› ousounõti iz rousscoyui móuvui.
Лексікон славеноруський П. Беринди 1653 р.:
церк.-сл. Паче — русь. Ра́дшей, бо́лшей, на́дто, проти́вѹ.