Почну, мабуть, із кінця.
Але найцікавіше питання це чому ви думаєте, що всі мають однакове “розуміння слова” й принципів словотвору.
Ні, я так не думаю, і ніколи такого не казав. Але ж є деякі загальні засади.
Найкращі, мабуть, приклад поставлю першими. Під словом “вендинг” добродій Ярослав заперечував був те, що Г в слові “спасибі” зникло через природу звука Г, уперто вірячи, що це якесь-то скорочення. Там ще добродій Єлисій написав був: “Ya podoumaiõ za Vas:
u */(ɪ)spɑˈsɪbyɣ̞/ → *[spɐˈsɪ͡ɘbyˀɦ] → /spaˈsɪby̼/ néyma ni blizco nicy izpœlna iz tuimi frankensteinui cyto Vui touraste. Tam e tó cisto yno zvõcovo yavisce — ousiecéinnhe yna sõgolosna na cœinçie, pitime yzocrema naddniestrianscomou nariecciou, porœunaite, na pr., ‘snieg’ [sʲnʲi], ‘porœug’ [pʷoʷˈrɥ͡i], ‘garnœy’ [ˀɦɑrny̼] tc.
Tac, Roman tou vierno pisché””
Іще приклад: https://slovotvir.org.ua/words/lohist#t97526, Ви самі бачили. Добродій Ярослав неспроможний, мабуть, зрозуміти, що -ив- – це не -ів- із заміною І на И, а інша складниця (морфема) з іншим походженням і значенням. Ви ж самі там написали. Так само він не розуміє, що -ин-, -ив, -иц- тощо – різні складниці, ні одна з яких не утворена заміною І на И. І туди ж слова д. Ярослава: “Індик — индик — те саме;
Ірій — ирій — так само
А путівник — путивник — не те саме.”
Тобто незнання й нерозуміння (невміння помітити на додачу?), що І може, залежно від говірки, на початку слова(!) схилятися до И.
Так само: https://slovotvir.org.ua/words/sapbordynh#t97620. Якщо основа слова -опачин- (утворене від “опачина”), то ця сама основа мала би зберігатися, тобто мало би бути “опачинення”, а не “опачення”.
Іще Вам приклад, щоб Ви краще зрозуміли мою думку: https://slovotvir.org.ua/words/saturatsiia, переклад “накисенність”. Я вперше прочитав, що в словах, виявляється, можуть бути “зайві приголосні”. Розберімо це слово. Воно, судячи з усього, утворене від “кисенність”(тобто “кисневість”, властивість бути кисневим). Але як тоді тут може бути на-? З іншого ж боку, тут, очевидно, вплинуло моє слово “накисНеність”, похідне від “накиснити”. У слові “накисНЕНість” перша “Н” – частини твірної основи (від “кисень”), а -ЕН- – дієприкметниковий наросток. Але до відприкметникового іменника “кисенність” не можна додати на-, який у моєму слові дієслівний (накиснити (пор. “наводнити”, “налюднити”) – накиснений – накисненість), бо не можна додати на- просто до відіменникового прикметника.
Далі. Слова д. Ярослава. “Дурня, гарматня, бідня́, безодня, вовківня, чортівня, пеня, безсоння, більярдня тощо”. https://slovotvir.org.ua/words/aisdaivinh
Перенесу поясрнення звідти: “Скажу тільки, що в “більярдНЯ” НЯ значить приміщення, ніякої дії тут немає.
“Безсоння” — від bezsonje, ННЯ — від НЬЄ, це подовжене Н кореня, із яким злився суфікс j (пор. “верб’я”).
У чужому ж слові “пеня”, як і в питомому від “пинити” Н — узагалі частина кореня.
У “безоДНЯ” — так само Н — частина кореня (бо ДНО!). І ніякої ДІЇ тут немає.”
Я вже безліч разів пояснював, що -н(я)- може позначати дію (“борня”, “метушня” тощо) тільки у віддієслівних іменниках, із дієслівним коренем, що позначає цю дію.
Так само. https://slovotvir.org.ua/words/mahiia#t22248 : переклад, до речі, самого добродія КФЯЙ: “чорнокниЖСтво”. Наросток -ств- після Ж “зливається”, перетворюючись разом на -зтв- , щонайменше за сучасними правилами.
Так само переклад “завзяЦтво” до https://slovotvir.org.ua/words/aktyvizm#t96971: де основа закінчується на Т, має бути -тст-, тобто не “завзяЦтво”, а “завзяТСТво” (пор. “братство”).
І знову приклад. https://slovotvir.org.ua/words/inkubatsiinyi-period. “Закубельний” не може походити від “закублеННя”, за устроєм слово значить “такий, що за кублом” (пор. “загребельний” – від “за греблею”). Але це слово набрало найбільше голосів, +2.
Іще слова д. Ярослава:
“Неписьменність — неписьменний
Нескінченність — нескінченний
Буденність — буденний
Знаменність — знаменний
Численність — численний тощо”
https://slovotvir.org.ua/words/prodromalnyi-period#t96117
Тобто тут явно видно нерозуміння того, що слово “буденність” (що значить “властивість бути буденним”) походить від самого слова “буденний” (будень – буденний – буденність), а не навпаки: д. Ярослав стверджує, що “буденний” походить від “буденність”.
Усі час від часу помиляються. Але деякі користувачі роблять це дуже часто, доводячи цим не тільки нестачу знань (що саме по собі не щось погане), а й невміння, неготовність (а то й усе разом) вчитися, слухати, розуміти й визнавати свої помилки.
Не знаю, як Ви, а особисто я не хотів би дозволити без доказів, підстав і пояснень голосувати проти моїх слів користувачам, які вважають, наприклад, що І в словах можна вільно міняти на И.
Тобто якщо користувач-учасник трибуналу зможе довести свою думку, голос зараховано, і це добре, якщо є належні докази. Якщо ж не зможе/докази будуть явно неправильні, то й голос не зараховано