когу́тик - курок ружья;
1. Словник українсько-російський (Ніковський А.В. 1927. - С. 359)
r2u.org.ua: курок
2) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/23474-koghutyk.html#show_point
Вимова: {kʷʊˈrɔ͡ɑ̯k ~ kʊˈrɔ͡ɑ̯k ~ kʊˈrɒk ~ kʊˈrɔ͡ɒ̯k}.
Се слово є питоме – ні чого мінити.
ГАШЕ́ТКА, и, жін. Гачок для спуску зведеного курка вогнепальної зброї.
r2u.org.ua: когутик
Раніше уже пояснили етимологію слова.
r2u.org.ua: когутик
Раніше уже пояснили етимологію слова, лиш змінив рід на жіночий
На зразок "когутика, півника", де "гребінь" нагадує верхню гривку птахів.
Спуст - собачка ружейная, спускъ.
(Сл. Грінченка).
(Українсько-московський словник Дубровського).
Пропозиція S. Velichko із забраною буквою [у] щоб зменшити кількість складів
Карл-Франц Ян Йосиф,
по 1., між словами когут і кіготь нема нич спільного ни в значенні, ни в походженні;
по 2., в українських словах питомих *о в закритім складі є відбито як "і", тобто тоді вже "кігтик", а не "когтик";
а по 3., яка є мотивація перенесення первісного й основного значення слова "кіготь" – рогуватого закінчення кінцівки звіри, пазура, на пусковий прилад стрільної зброї? Хіба за зовнішньою подібністю? Припустимо. Та все ж, такий семантичний зсув не відповідає типології називання сеї деталі зброї, атже в різних мовах назву сеї детали є ведено як раз від назви півня (хай як дивно то є). Слово "курок" є, зокрема, зменшене від давньоруського слова "куръ" в значенні "півень".
І слово "когутик" є зменшене від "когут" – "півень". Хоча сим словом би радше назвати "кран (водопроводу)".
אלישע פרוש, слушно.
Я просто маю побоювання, що "модерні" українці будуть неприхильно ставитись до слова "когутик", яке може здатися їм надто просторічним (хоч я сам нічого проти слова цього не маю)
אלישע פרוש, різні словники подають це слово як полонізм для російської мови від польського "kurek"
https://www.proza.ru/2015/07/14/1392
Є тут:
спусковий гачок
goroh.pp.ua: курок#8158
ЕСУМ: куся́га "курок рушниці чи пістолета" (Яворницький).
В ЕСУМ без пояснення походження. Та суф. -яга прасловянської спадщини, нині непродуктивний, може свідчити про прасловянський (проторуських говірок) диялектний реликт. Слово є не йначе знане тільки в руській мові.
Слухайте, таке ладне слово, аж милуюся.
+
+