Бо коли у москаля є одіяло і нема одіяльника, а він хоче собі застелити собі по-панськи, то накривається простирадлом, а зверху кидає одіяло - відтак простирадло під одіялом стає підодіяльником.☝😊
Так, у совєтських потягах пасажирові зазвичай видавали комплектом два простирадла і наволочку аби собі сам стелив, а одіяльники були тілько в дорогих спальних вагонах і застелювались провідником.
Чистісінька московщина це угро-фінські наріччя, уся ж основна їхня слов'янська лексика є болгарська і українська. Перелік запозичень з української, які вважаються чисто московськими:
Одвіт - ответ
Ніт - нет
ОбУв, обУва - обувь.
Побіда - победа
Прозьба - просьба
ЛАдоня, лАдошка - ладОня, ладОшка. (Варто згадати "ладоньки-ладусі").
Недотепа - недотёпа (дотёпы у московитів нема, бо походить від дотепу).
Цвіток - цветок
Копити - копить (від укр. копа).
Кормити - кормить
Кушати - кушать
ПолОтенце - полотенце
Сусік - сусек
Полоса - полоса
Празник - праздник
КрасИти - красить
Худо - худо
Утка - утка
Трижди - трижды
Одіяло - одеяло.
Без сумніву одія, одіяло, це первісно вид м'яких шат, накидки, якою можна було також і вкриватися, але те, що це слово є давнє українське, то безперечно.
Що безперечно? Далі торочите дурню. Як вона може бути вкраїнською, коли жаден досовковий словник того значення не знає, а ЕСУМ чітко пише за московськість цього слова? Значить руська мова такого розвою знаку не знає, на відміну від московської.
І взагалі, щонайменше, два слова з Вашого дурного переліку суть не з української, а з церковнослов'янської (празник, трижди). Ну й адєяло.
Годі вже тягнути в руську мову московщину під гаслом, що нібито в московській купа вкраїнської лексики (вона є, але геть не "основна їхня слов'янська лексика"). Як не маєте фактів, то ліпше мовчіть.
Я навів Вам 3 словника де вказано слово "одіяло", та шістьох класиків котрі його вживали у своїх творах, можу додати іще стільки ж, коли Ви бажаєте якихось більших доказів. Це так само, як і з Карлом Фрідріхом, який усім ревно доказував, що "русло" то є московське слово, поки усі ті докази не розсипалися на дрібний мак.
Тепер стосовно переліку, і тут я позбиваю Вам роги:
"Тиждень заходу, а день празнику" (І. Франко. Приповідки 3 том);
"Тиждень роботи, а до обіду празнику" (там же);
"Сьогодні не празник, а ти нам не вказник" (К. Зиновіїв. Приповісті посполиті)
"Буде і на нашій вулиці празник" (Н. Закревський. Старосвітський бандуриста 1860 р.).
"Про одні дріжджі не говорять трижди".
"Стара помовка на новий лад; про одні дріжджі торочить трижди". (Г. Чуприна. Приказки.).
Так, шо мовчіть краще Ви, бо у мене фактів по саму зав'язку.
"Там одіяла закрашені пурпуром красним, ясніли на ліжках із слонової кості" (Іван Франко. т. 18 Переклади).
"Напуває мене чаєм: у панські пуховики положить спати, закутає у теплі одіяла" (Панас Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні стор. 120)
"Але тою тканиною воно филює, як шовковим одіялом, і пливе собі" (Василь Стефаник т. 3 стор. 123).
"Він велів продати індіянам за добрі гроші одіяла, що ними накривалися хворі на чорну віспу в шпиталі" (Зенон Тарнавський. Запросини моря).
"Насилу оддихалась вона й лягла, закутавшися стареньким одіялом, потертим і побитим, що аж світило по дню..." (Михайло Грушевський. Бідна дівчина. т. 50)
"Вона прикро глянула на Кладкевича й заховала руки під одіяло" (М. Грушевський. Добра жінка. розділ XI).
І Ви мені кажете, буцім я щось вигадую, ось Вам не народна етимологія, а маститі українські класики, знавці мови, до них і звертайте свої жалі та нарікання.
Класики в цих уривках аналізують етимологію? Це Коцюбинський вивів "Platz" із "пляс", а Стефаник – "рости" – "русло" – "русалка"? Чи все ж Ви вигадали?
Класики у своїх творах не аналізують, а навпрямець говорять нам, що одіяло давнє українське слово, яке стало московським (як і громада инших українських слів) через те, що приблизно з 10 по 15 ст. такі землі як: Брянщина, Орловщина, Смоленщина та Великий Новгород були колоніальними, завойованими землями Руси, на яких століттями княжили руські князі (див. список правителей смоленского княжества - Википедия). Відтак, єдиною державною мовою на цих землях була руська мова. Ті слова, які твердо вкорінилися у мішанці новоутвореного московського язика почали викидати з українських словників замінюючи їх на инші синоніми, проте у фольклорних творах (приказках, казках, думах, піснях, іграх) вони цілком збереглися у первісному вигляді, як збереглися вони і в говірках. Наприклад, моя бабуся, яка народилася у 1912 році у маленькому селі за 120 км. від Дніпра, говорила так, як говорили її батьки (а моя мама добре пам'ятає, як говорила її баба та дід), а говорили вони і русло, і одіяло, і одвіт, і краска, і вживали навіть таких слів, яких я ще й досі не знайшов у словниках.
Дехто, дивлячись на себе в дзеркало, каже: "Курва, як же я на москаля схожий!" Бере бритву і відрізає собі одне вухо: "О, файно! Тепер я Ван Гог з Нідерландів!"
Питання питомости того слова є складніше, корінь бо й словотвір його є загалом словйянський, и више діті доводи про та проти суть ту за прости.
Я хочу навести доводи й про 1 доводи проти питомости того слова в руській мові, й між тим змінкувати деякі више діті доводи.
Доводи про:
1.
Сам корінь є питім — від прасл. *dē-, явлений великою кількістю слів у руській мові. Слова від сього корене є в словйянських мовах творено й без розширителя, й кільком різних розширителів (в истоті йтеративних чепенів): *-u-, *-n-, *-y-. Руська мова знає твари з кожним, и без розширителя; без розширителя: dé-ti, o-dé-ti, na-dé-ti, u-dé-ti, po-dé-ti, za-dé-ti, roz-dé-ti, pro-dé-ti, uz-dé-ti, серед недієслів: o-dé-t-en/o-dé-t-n- (-t- ту не є розширитель, а чепінь пасивного дієприкметника); з розширителем -u-: dé-u-a-ti, o-dé-u-a-ti, na-dé-u-a-ti, za-dé-u-a-ti, roz-dé-u-a-ti, pro-dé-u-a-ti — всі в истоті точно вторять значення тварів дієслівних без розширителя, будучи йих итеративи — крім дієслів з сим же розширителем: o-dé-u, o-dé-u-a, o-dé-u-o, o-dé-u-a-n-ïe, o-dé-u-ac-yk-a, o-dé-u-eç, o-dé-u-c-a; з розширителем -n- (точніше, тематичний чепінь; у недієсловах скоріше чепінь пасивних дієприкметників, рівнозначний чепеню -t-): o-dé-n-õ, o-dé-n-exi, o-dé-n-e, o-dé-n-emo, o-dé-n-ete, o-dé-n-õty, o-dé-n-ïe, o-dé-n-oc, o-dé-n-y. Перше ніж перейти до прикладів з розширителем -y-, є треба згадати ще вкремо твари з иншим видом самого корене: *ded- (← з уздвоїння *de-+d-, й без довготи *ē); серед таких у руській: o-ded-y-a, o-ded-y-in-a, o-deig-y (<gy> ← *d-y-), o-deig-yn-, o-ded-y-i-ti, iz-o-deig-y, ròz-o-ded-y-i-ti. Окрему віть значатну творить слово dézya "діжа", й похідні, зо *-z-, проте воно є пало ще з п.-і.-є. Ще суть слова з -l-: dé-l-o, dé-l-a-ti, dé-l-eç, dé-l-n-y-a тощо, проте вони творять геть иншу ногу значень; у словах значатна "крити, кутати, одяг" -l- не'ма, крім тварів -l- дієприкметників перфекта від дієслова dé-ti (в т.ч. з передчепи). Ще зазначу слова з <дяг>: o-dẽg, o-dẽg-ti є корінь dẽg-, не йма нич спільного з коренем *dē- та його верстю *ded-, попри спільне значення, й деяку звукову близькість. Тепер перелік тварів з розширителем -y-, він бо є в тварі odéyalo; серед йих суть: o-dé-y-a-ti, o-dé-y-a, o-dé-y-a-l-o, o-dé-y-a-l-ç-e, o-dé-y-a-n-ïe, та й: dé-y-a-ti, na-dé-y-a, po-dé-y-a, dé-y-a. Ото же, без васнивого погляду, можемо бачити кількість тварів з -y- не є менша від оних з иншими розширители чи чепіньми. Всі перелічені твари суть из СИРМ (ЕСУМ), де й джерела до йих суть; твари з -y- суть и в Грінченка й у Желехівського.
2. Твар odéyalo (o-dé-y-a-l-o, ↑) є явно віддієслівен, ← odéyati (o-dé-y-a-t-i), себо не є кромен у руській мові. Крімність твару може бути знак непитомости слова; о тварі ж odéyalo сього казати не можемо.
3. Про, будь сим, незнання руською розвитку того корене в значення "cover sheet, Bettbezug".
Платно зазначити, в різних инших мовах слова за тяму "cover sheet, Bettbezug" значать, питимо, й инші тями: "cloth" загалом, "clothes" загалом, "cover" загалом; так є з о. в нім., ягел., пран., и в д.-рус.; відоме з памяток д.-рус. одѣіало (також: одѣло, одиіало) значи й "clothes", и "cover, blanket, duvet" — рівно ги в инших згаданих мовах. Двобічний розвиток у тями "bed cloth/cover/sheet" та "clothes, attire" можемо бачити в ягельських quilt та kilt, из спільного пратвару, рівно ги cloth та clothes, чи дінське klæde й "cloth, sheet" загалом и "clothes, attire" (друге значення є різнено питимо множиною: klæder, рівни ягел. cloth проти clothes). Такий двойистий розвиток бачимо й у самій руській мові в иншім слові: plat, platïe "cloth, sheet" широко, й "clothes, attire" вузько. У Грінченка є дієслово odéuati товмачено "to cover/lay bed"(!). Се зокрема свідчить про двойистість значатни "одяг, одягти" та "постільна білизна" не лише в тваріх з -y-, а й у тваріх з -u-, а разом з тим каже й про митьмоміну тварів з -y- та -u- (а з тим и тварів без розширення) йих значень. Отож, перти проти непитомости слова odéyalo є перти й проти питомости йинших тварів з -y-, з боку тварослову, а з боку значатни й перти проти питомости твару odéuati в значенні "to cover/lay bed", та йинших тварів з -u-. Тож пря би ту була не йно проти самого odéyalo, а й проти цілого ряду йинших слів.
И того, рікши скоро:
1. питомо руський тварослів;
2. некрімність твару odéyalo в руській мові, зо звязки з иншими твари з -y-;
3. питимість розвитку в ужче значення "bed cloth" від ширшого "cloth, to clothe, cover" в різних мовах, и в самій руській мові.
Що до даних ту више доводів про та проти питомости того слова,
1) "класиці" сами по собі питомости чи непитомости будь-якого слова не доводять; у йих можемо досити й слова, чуджість яких є безперечна для всіх. Кінець кінцем, "класиці" (писателе) не суть мовознавці!; не суть
2) се же що з класики тягне йдо мови чийих "баб"/"дідів" — у йих мові слово яке може бути й питоме, а йинше може бути й чудже; лядські слова в руській мові суть від XIV. віку, а вятські гурою від кінця XVII. То що може ту значити початок XX. віку?
И попри ті застереження, користання слова й писатели й людом [села] таки може що казати про питомість слова. Из окрема, всі точені п. Єрмаченком приклади на слово odéyalo суть від писатіл не з доби СРСР, декотрих и з Лину Руси. Ясна річ, за впливів вятської мови на руську вже до йих, саме по собі користання сього слова в йих може й не правдати його питомости; проте, користа з його не вдин-два писателе, а цілий йих ряд. Про щось таки кількість говирить.
___
Доводи проти:
1.
Серед знаних(!) памяток д.-рус. зо словом odéyalo (<одѣіало, одѣло, одиіало>) всі суть, либонь, не з Руси. Проте, ми ту можемо судити йно з знаних(!) памяток. Чи мало є слів, из памяток давніх не відомих, руська питомість и тяглість яких від прасл. доби є, проте, незаперечна.
2.
Прямо слова odéyalo — в такім тварослові (є odēya) не'ма в Грінченка; є сам твар у Желехівського, проте не явно в значенні "bedding". Проте, хоча се (й зазначене в 1. під "проти") й може казати проти руськости слова odéyalo за "bedding", є того мало; чи мало в Грінченка хибить слів явно питомо руських, и в Желехівського. Хоча хибанню того слова з таким значенням у йих и може бути певна вина, користанням из того слова в значенні "bedding" у више (в п. Єрмаченка) точених писатіл гербати є невільно.
___
Отоже видіти що питання питомости даного слова в руській мові є не просте. Я не хочу (не готів бо'м) й не можу виразити свойого суду конечна про питомість чи непитомість того слова в тім значенні; міг ім ино точити різні доводи про та проти. Жаден довід, ни про ни проти, крімно — без инших доводів, не може рішити ни про ни проти питомости того слова в тім значенні в руській мові.
___
Суто що до моєї волі, припускаючи, на поді више точених доводів, питомість даного слова в данім його значенні в руській мові, я не йму його за найліпше за тяму "bedding".
Стислий кінцевий висновок:
1) Слово "одіяло" широко вживалося і вживається, як рідне, й у жоднім разі не є запозиченням.
2) Кому не до вподоби схожість українських слів із московськими, ваше право послуговуватись иншими синонімами (ковдра, ліжник; укривало, покривало, до речі, теж узято від нас до московського словника).
3) Щодо свого походження, то йде воно від слова "одія" - м'яка або міхова зверху накидка, якою можна було вкриватися у поході чи в дорозі.
[url=https://postimg.cc/YhSQv1fd][img]https://i.postimg.cc/YhSQv1fd/1954.png[/img][/url]
[url=https://postimg.cc/7bw3kvC8][img]https://i.postimg.cc/7bw3kvC8/4.jpg[/img][/url]
[url=https://postimg.cc/7b9gPB7C][img]https://i.postimg.cc/7b9gPB7C/7.jpg[/img][/url]
4) Усі говорять про 300 років поневолення України московською державою, проте всі глухо мовчать про більше як півтисячолітнє правління Руси на захоплених нею московських землях, які доходили до границь московського царства (нині московської області). Тож і поневолені руськими князями угро-фінскі племена (мокши, вепси, іжори і т. п.) змушені були говорити і переймати руську мову, бо володар не говорить із рабами мовою рабів. Тож уся слов'янська основа московського язика є болгарською (бо вона була церковною, а отже освяченою Богом) і руською (бо нею розмовляли завойовники).
"Щодо свого походження, то йде воно від слова "одія".
Шерифе, поясніть, будь ласка, якщо слово "одіяло" – дериват, мотивований іменником "одія", яку функцію в ньому виконує суфікс "-ло"? І чи можете навести пари слів з морфологічно-семантичним розвитком, ідентичним до "одія" + "-ло" > "одіяло"?
Суфікс "-ло" ознака середнього роду.
Приклади: "покрива" + "-ло"
"вія" + "-ло" (вія, віячка - лопата для перекидання зерна)
Сл. Желехівського т. 1 стор. 109
Ви спочатку зробіть бодай щось, а потім наводьте критику через суфікс "ло". Ви риєтеся в пустій полові, як щурисько, а треба бачити і розбирати суть.
Одія - одіяти - одіяло
покрива - покривати - покривало
міра - міряти - мірило
вія - віяти - віяло.
Тобто Ви не бачите, що в словнику дано доконаний вид з наголосом на другому складі? Чи Вам нормально: доліпити "-ло" всюди можна?
Можна було б ще проаналізувати, що Желехівський не наводить джерела й що слова не засвідчено в жодних інших словниках, літературі чи писемних пам'ятках з території України, але чи треба, якщо Ви ігноруєте навіть очевидніші речі?
Це Ви криві на очі, наголос є рухомий:
ОдІяти - одіЯло
МІряти - мірИло
ПрАвити - правИло.
"слова не засвідчено в жодних інших словниках, літературі чи писемних пам'ятках з території України", а Ви покопайте як слід, то й усе віднайдете і в літературі, і в пам'ятках, і в словниках. Я вже все довів, доказав і на пальцях показав.
Ви довели тільки те, що у Вас нуль від логіки й від знань: Ви не можете навіть порівняти недоконаний вид у "мІряти", "прАвити" й доконаний в "одІяти" у Желехівського. Зате торочити про "рухомий наголос" можете, не розуміючи в тому анічого.
Хоча чого ще сподіватися від людини, яка, спираючись на "етимологічний глузд", стверджує, що "Platz" походить від "пляс", а "жарт" – від "жар"...
Новотвір для позначення предмету побуту, відсутнього в часи живого українського допогромного словотвору. Інтуїтивно зрозумілий. Відповідає нормам українського словотвору.
Підодіяльник — предмет постільної білизни, призначений для обгортання ковдри.
Господиня вбрала ковдру в свіжий підодіяльник.
рос. пододеяльник
англ. duvet cover
Перекладаємо слово підодіяльник
+
Пододеяльник – підукрива́ло.
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) r2u.org.ua: підукривало
Чому є воно "під-", коли та річ криє/горне цілу/всю верету/перину з усюди, а не лише єї під?
Бо коли у москаля є одіяло і нема одіяльника, а він хоче собі застелити собі по-панськи, то накривається простирадлом, а зверху кидає одіяло - відтак простирадло під одіялом стає підодіяльником.☝😊
Так, у совєтських потягах пасажирові зазвичай видавали комплектом два простирадла і наволочку аби собі сам стелив, а одіяльники були тілько в дорогих спальних вагонах і застелювались провідником.
"Раніше були одіяла, так вони були без одіяльників".
(Кубанские говоры: материалы к словарю 2005).
"Кубанские говоры" ще бознаколи зросійщені. Українська назва "підодіяльника" - підукривало.
Українська назва - "одіяльник", бо походить від українського слова "одіяло", а "підукривало", це щось вигадане, певно самим Ізюмовим.
-
Чистісінька московщина.
Чистісінька московщина це угро-фінські наріччя, уся ж основна їхня слов'янська лексика є болгарська і українська. Перелік запозичень з української, які вважаються чисто московськими:
Одвіт - ответ
Ніт - нет
ОбУв, обУва - обувь.
Побіда - победа
Прозьба - просьба
ЛАдоня, лАдошка - ладОня, ладОшка. (Варто згадати "ладоньки-ладусі").
Недотепа - недотёпа (дотёпы у московитів нема, бо походить від дотепу).
Цвіток - цветок
Копити - копить (від укр. копа).
Кормити - кормить
Кушати - кушать
ПолОтенце - полотенце
Сусік - сусек
Полоса - полоса
Празник - праздник
КрасИти - красить
Худо - худо
Утка - утка
Трижди - трижды
Одіяло - одеяло.
Без сумніву одія, одіяло, це первісно вид м'яких шат, накидки, якою можна було також і вкриватися, але те, що це слово є давнє українське, то безперечно.
Що безперечно? Далі торочите дурню. Як вона може бути вкраїнською, коли жаден досовковий словник того значення не знає, а ЕСУМ чітко пише за московськість цього слова? Значить руська мова такого розвою знаку не знає, на відміну від московської.
І взагалі, щонайменше, два слова з Вашого дурного переліку суть не з української, а з церковнослов'янської (празник, трижди). Ну й адєяло.
Годі вже тягнути в руську мову московщину під гаслом, що нібито в московській купа вкраїнської лексики (вона є, але геть не "основна їхня слов'янська лексика"). Як не маєте фактів, то ліпше мовчіть.
Я навів Вам 3 словника де вказано слово "одіяло", та шістьох класиків котрі його вживали у своїх творах, можу додати іще стільки ж, коли Ви бажаєте якихось більших доказів. Це так само, як і з Карлом Фрідріхом, який усім ревно доказував, що "русло" то є московське слово, поки усі ті докази не розсипалися на дрібний мак.
Тепер стосовно переліку, і тут я позбиваю Вам роги:
"Тиждень заходу, а день празнику" (І. Франко. Приповідки 3 том);
"Тиждень роботи, а до обіду празнику" (там же);
"Сьогодні не празник, а ти нам не вказник" (К. Зиновіїв. Приповісті посполиті)
"Буде і на нашій вулиці празник" (Н. Закревський. Старосвітський бандуриста 1860 р.).
"Про одні дріжджі не говорять трижди".
"Стара помовка на новий лад; про одні дріжджі торочить трижди". (Г. Чуприна. Приказки.).
Так, шо мовчіть краще Ви, бо у мене фактів по саму зав'язку.
Шерифе, Ви й далі вигадуєте дику народну етимологію, в яку самі вірите?
"Там одіяла закрашені пурпуром красним, ясніли на ліжках із слонової кості" (Іван Франко. т. 18 Переклади).
"Напуває мене чаєм: у панські пуховики положить спати, закутає у теплі одіяла" (Панас Мирний. Хіба ревуть воли, як ясла повні стор. 120)
"Але тою тканиною воно филює, як шовковим одіялом, і пливе собі" (Василь Стефаник т. 3 стор. 123).
"Він велів продати індіянам за добрі гроші одіяла, що ними накривалися хворі на чорну віспу в шпиталі" (Зенон Тарнавський. Запросини моря).
"Насилу оддихалась вона й лягла, закутавшися стареньким одіялом, потертим і побитим, що аж світило по дню..." (Михайло Грушевський. Бідна дівчина. т. 50)
"Вона прикро глянула на Кладкевича й заховала руки під одіяло" (М. Грушевський. Добра жінка. розділ XI).
І Ви мені кажете, буцім я щось вигадую, ось Вам не народна етимологія, а маститі українські класики, знавці мови, до них і звертайте свої жалі та нарікання.
Класики в цих уривках аналізують етимологію? Це Коцюбинський вивів "Platz" із "пляс", а Стефаник – "рости" – "русло" – "русалка"? Чи все ж Ви вигадали?
Класики у своїх творах не аналізують, а навпрямець говорять нам, що одіяло давнє українське слово, яке стало московським (як і громада инших українських слів) через те, що приблизно з 10 по 15 ст. такі землі як: Брянщина, Орловщина, Смоленщина та Великий Новгород були колоніальними, завойованими землями Руси, на яких століттями княжили руські князі (див. список правителей смоленского княжества - Википедия). Відтак, єдиною державною мовою на цих землях була руська мова. Ті слова, які твердо вкорінилися у мішанці новоутвореного московського язика почали викидати з українських словників замінюючи їх на инші синоніми, проте у фольклорних творах (приказках, казках, думах, піснях, іграх) вони цілком збереглися у первісному вигляді, як збереглися вони і в говірках. Наприклад, моя бабуся, яка народилася у 1912 році у маленькому селі за 120 км. від Дніпра, говорила так, як говорили її батьки (а моя мама добре пам'ятає, як говорила її баба та дід), а говорили вони і русло, і одіяло, і одвіт, і краска, і вживали навіть таких слів, яких я ще й досі не знайшов у словниках.
Скільки тексту... А можна пряму відповідь на запитання вище про Ваші вигадки?
Дурному толкуй, а він каже: "Га!"
Дурний – той, хто вигадує "Platz" – "пляс" і всім про це торочить через "етимологічний глузд"?
Дехто, дивлячись на себе в дзеркало, каже: "Курва, як же я на москаля схожий!" Бере бритву і відрізає собі одне вухо: "О, файно! Тепер я Ван Гог з Нідерландів!"
Питання питомости того слова є складніше, корінь бо й словотвір його є загалом словйянський, и више діті доводи про та проти суть ту за прости.
Я хочу навести доводи й про 1 доводи проти питомости того слова в руській мові, й між тим змінкувати деякі више діті доводи.
Доводи про:
1.
Сам корінь є питім — від прасл. *dē-, явлений великою кількістю слів у руській мові. Слова від сього корене є в словйянських мовах творено й без розширителя, й кільком різних розширителів (в истоті йтеративних чепенів): *-u-, *-n-, *-y-. Руська мова знає твари з кожним, и без розширителя; без розширителя: dé-ti, o-dé-ti, na-dé-ti, u-dé-ti, po-dé-ti, za-dé-ti, roz-dé-ti, pro-dé-ti, uz-dé-ti, серед недієслів: o-dé-t-en/o-dé-t-n- (-t- ту не є розширитель, а чепінь пасивного дієприкметника); з розширителем -u-: dé-u-a-ti, o-dé-u-a-ti, na-dé-u-a-ti, za-dé-u-a-ti, roz-dé-u-a-ti, pro-dé-u-a-ti — всі в истоті точно вторять значення тварів дієслівних без розширителя, будучи йих итеративи — крім дієслів з сим же розширителем: o-dé-u, o-dé-u-a, o-dé-u-o, o-dé-u-a-n-ïe, o-dé-u-ac-yk-a, o-dé-u-eç, o-dé-u-c-a; з розширителем -n- (точніше, тематичний чепінь; у недієсловах скоріше чепінь пасивних дієприкметників, рівнозначний чепеню -t-): o-dé-n-õ, o-dé-n-exi, o-dé-n-e, o-dé-n-emo, o-dé-n-ete, o-dé-n-õty, o-dé-n-ïe, o-dé-n-oc, o-dé-n-y. Перше ніж перейти до прикладів з розширителем -y-, є треба згадати ще вкремо твари з иншим видом самого корене: *ded- (← з уздвоїння *de-+d-, й без довготи *ē); серед таких у руській: o-ded-y-a, o-ded-y-in-a, o-deig-y (<gy> ← *d-y-), o-deig-yn-, o-ded-y-i-ti, iz-o-deig-y, ròz-o-ded-y-i-ti. Окрему віть значатну творить слово dézya "діжа", й похідні, зо *-z-, проте воно є пало ще з п.-і.-є. Ще суть слова з -l-: dé-l-o, dé-l-a-ti, dé-l-eç, dé-l-n-y-a тощо, проте вони творять геть иншу ногу значень; у словах значатна "крити, кутати, одяг" -l- не'ма, крім тварів -l- дієприкметників перфекта від дієслова dé-ti (в т.ч. з передчепи). Ще зазначу слова з <дяг>: o-dẽg, o-dẽg-ti є корінь dẽg-, не йма нич спільного з коренем *dē- та його верстю *ded-, попри спільне значення, й деяку звукову близькість. Тепер перелік тварів з розширителем -y-, він бо є в тварі odéyalo; серед йих суть: o-dé-y-a-ti, o-dé-y-a, o-dé-y-a-l-o, o-dé-y-a-l-ç-e, o-dé-y-a-n-ïe, та й: dé-y-a-ti, na-dé-y-a, po-dé-y-a, dé-y-a. Ото же, без васнивого погляду, можемо бачити кількість тварів з -y- не є менша від оних з иншими розширители чи чепіньми. Всі перелічені твари суть из СИРМ (ЕСУМ), де й джерела до йих суть; твари з -y- суть и в Грінченка й у Желехівського.
2. Твар odéyalo (o-dé-y-a-l-o, ↑) є явно віддієслівен, ← odéyati (o-dé-y-a-t-i), себо не є кромен у руській мові. Крімність твару може бути знак непитомости слова; о тварі ж odéyalo сього казати не можемо.
3. Про, будь сим, незнання руською розвитку того корене в значення "cover sheet, Bettbezug".
Платно зазначити, в різних инших мовах слова за тяму "cover sheet, Bettbezug" значать, питимо, й инші тями: "cloth" загалом, "clothes" загалом, "cover" загалом; так є з о. в нім., ягел., пран., и в д.-рус.; відоме з памяток д.-рус. одѣіало (також: одѣло, одиіало) значи й "clothes", и "cover, blanket, duvet" — рівно ги в инших згаданих мовах. Двобічний розвиток у тями "bed cloth/cover/sheet" та "clothes, attire" можемо бачити в ягельських quilt та kilt, из спільного пратвару, рівно ги cloth та clothes, чи дінське klæde й "cloth, sheet" загалом и "clothes, attire" (друге значення є різнено питимо множиною: klæder, рівни ягел. cloth проти clothes). Такий двойистий розвиток бачимо й у самій руській мові в иншім слові: plat, platïe "cloth, sheet" широко, й "clothes, attire" вузько. У Грінченка є дієслово odéuati товмачено "to cover/lay bed"(!). Се зокрема свідчить про двойистість значатни "одяг, одягти" та "постільна білизна" не лише в тваріх з -y-, а й у тваріх з -u-, а разом з тим каже й про митьмоміну тварів з -y- та -u- (а з тим и тварів без розширення) йих значень. Отож, перти проти непитомости слова odéyalo є перти й проти питомости йинших тварів з -y-, з боку тварослову, а з боку значатни й перти проти питомости твару odéuati в значенні "to cover/lay bed", та йинших тварів з -u-. Тож пря би ту була не йно проти самого odéyalo, а й проти цілого ряду йинших слів.
И того, рікши скоро:
1. питомо руський тварослів;
2. некрімність твару odéyalo в руській мові, зо звязки з иншими твари з -y-;
3. питимість розвитку в ужче значення "bed cloth" від ширшого "cloth, to clothe, cover" в різних мовах, и в самій руській мові.
Що до даних ту више доводів про та проти питомости того слова,
1) "класиці" сами по собі питомости чи непитомости будь-якого слова не доводять; у йих можемо досити й слова, чуджість яких є безперечна для всіх. Кінець кінцем, "класиці" (писателе) не суть мовознавці!; не суть
2) се же що з класики тягне йдо мови чийих "баб"/"дідів" — у йих мові слово яке може бути й питоме, а йинше може бути й чудже; лядські слова в руській мові суть від XIV. віку, а вятські гурою від кінця XVII. То що може ту значити початок XX. віку?
И попри ті застереження, користання слова й писатели й людом [села] таки може що казати про питомість слова. Из окрема, всі точені п. Єрмаченком приклади на слово odéyalo суть від писатіл не з доби СРСР, декотрих и з Лину Руси. Ясна річ, за впливів вятської мови на руську вже до йих, саме по собі користання сього слова в йих може й не правдати його питомости; проте, користа з його не вдин-два писателе, а цілий йих ряд. Про щось таки кількість говирить.
___
Доводи проти:
1.
Серед знаних(!) памяток д.-рус. зо словом odéyalo (<одѣіало, одѣло, одиіало>) всі суть, либонь, не з Руси. Проте, ми ту можемо судити йно з знаних(!) памяток. Чи мало є слів, из памяток давніх не відомих, руська питомість и тяглість яких від прасл. доби є, проте, незаперечна.
2.
Прямо слова odéyalo — в такім тварослові (є odēya) не'ма в Грінченка; є сам твар у Желехівського, проте не явно в значенні "bedding". Проте, хоча се (й зазначене в 1. під "проти") й може казати проти руськости слова odéyalo за "bedding", є того мало; чи мало в Грінченка хибить слів явно питомо руських, и в Желехівського. Хоча хибанню того слова з таким значенням у йих и може бути певна вина, користанням из того слова в значенні "bedding" у више (в п. Єрмаченка) точених писатіл гербати є невільно.
___
Отоже видіти що питання питомости даного слова в руській мові є не просте. Я не хочу (не готів бо'м) й не можу виразити свойого суду конечна про питомість чи непитомість того слова в тім значенні; міг ім ино точити різні доводи про та проти. Жаден довід, ни про ни проти, крімно — без инших доводів, не може рішити ни про ни проти питомости того слова в тім значенні в руській мові.
___
Суто що до моєї волі, припускаючи, на поді више точених доводів, питомість даного слова в данім його значенні в руській мові, я не йму його за найліпше за тяму "bedding".
Стислий кінцевий висновок:
1) Слово "одіяло" широко вживалося і вживається, як рідне, й у жоднім разі не є запозиченням.
2) Кому не до вподоби схожість українських слів із московськими, ваше право послуговуватись иншими синонімами (ковдра, ліжник; укривало, покривало, до речі, теж узято від нас до московського словника).
3) Щодо свого походження, то йде воно від слова "одія" - м'яка або міхова зверху накидка, якою можна було вкриватися у поході чи в дорозі.
[url=https://postimg.cc/YhSQv1fd][img]https://i.postimg.cc/YhSQv1fd/1954.png[/img][/url]
[url=https://postimg.cc/7bw3kvC8][img]https://i.postimg.cc/7bw3kvC8/4.jpg[/img][/url]
[url=https://postimg.cc/7b9gPB7C][img]https://i.postimg.cc/7b9gPB7C/7.jpg[/img][/url]
4) Усі говорять про 300 років поневолення України московською державою, проте всі глухо мовчать про більше як півтисячолітнє правління Руси на захоплених нею московських землях, які доходили до границь московського царства (нині московської області). Тож і поневолені руськими князями угро-фінскі племена (мокши, вепси, іжори і т. п.) змушені були говорити і переймати руську мову, бо володар не говорить із рабами мовою рабів. Тож уся слов'янська основа московського язика є болгарською (бо вона була церковною, а отже освяченою Богом) і руською (бо нею розмовляли завойовники).
"Щодо свого походження, то йде воно від слова "одія".
Шерифе, поясніть, будь ласка, якщо слово "одіяло" – дериват, мотивований іменником "одія", яку функцію в ньому виконує суфікс "-ло"? І чи можете навести пари слів з морфологічно-семантичним розвитком, ідентичним до "одія" + "-ло" > "одіяло"?
Суфікс "-ло" ознака середнього роду.
Приклади: "покрива" + "-ло"
"вія" + "-ло" (вія, віячка - лопата для перекидання зерна)
Сл. Желехівського т. 1 стор. 109
Шерифе, Вас соромно читати.
"Суфікс "-ло" ознака середнього роду".
Дуже смішно. Тільки запитання було про функцію, а не про ознаку. Дайте вгадаю: функція – "додати дві літери в кінці"?
"Приклади: "покрива" + "-ло"
"вія" + "-ло" (вія, віячка - лопата для перекидання зерна)".
Тобто назва предмета для навівання прохолоди походить від назви лопати?
Шерифе, може, Ви прочитаєте хоча б про суфікс "-ло" трохи, щоб не ганьбитися й побачити віддієслівне походження наведених прикладів?
Ви спочатку зробіть бодай щось, а потім наводьте критику через суфікс "ло". Ви риєтеся в пустій полові, як щурисько, а треба бачити і розбирати суть.
Одія - одіяти - одіяло
покрива - покривати - покривало
міра - міряти - мірило
вія - віяти - віяло.
Нарешті хоч щось прочитали і зрозуміли, що суфікс "-ло" на додається просто так до іменника.
Отже, де в українській мові засвідчено дієслово "одіяти", яке дало "одіяло"?
Одіти, одіяти. Словник Желехівського т. 1 стор 557.
Тобто Ви не бачите, що в словнику дано доконаний вид з наголосом на другому складі? Чи Вам нормально: доліпити "-ло" всюди можна?
Можна було б ще проаналізувати, що Желехівський не наводить джерела й що слова не засвідчено в жодних інших словниках, літературі чи писемних пам'ятках з території України, але чи треба, якщо Ви ігноруєте навіть очевидніші речі?
Це Ви криві на очі, наголос є рухомий:
ОдІяти - одіЯло
МІряти - мірИло
ПрАвити - правИло.
"слова не засвідчено в жодних інших словниках, літературі чи писемних пам'ятках з території України", а Ви покопайте як слід, то й усе віднайдете і в літературі, і в пам'ятках, і в словниках. Я вже все довів, доказав і на пальцях показав.
Ви довели тільки те, що у Вас нуль від логіки й від знань: Ви не можете навіть порівняти недоконаний вид у "мІряти", "прАвити" й доконаний в "одІяти" у Желехівського. Зате торочити про "рухомий наголос" можете, не розуміючи в тому анічого.
Хоча чого ще сподіватися від людини, яка, спираючись на "етимологічний глузд", стверджує, що "Platz" походить від "пляс", а "жарт" – від "жар"...
Ковдра – ліжник (ковдра r2u.org.ua: ліжник)
Обгортають ліжник – тому обліжник.
Новотвір для позначення предмету побуту, відсутнього в часи живого українського допогромного словотвору. Інтуїтивно зрозумілий. Відповідає нормам українського словотвору.
Gelexwfscuy II, 1070: чехо́л, чехла́ "Überzug, Decke"; I, 63: вере́та "grobes breites Sacktuch, Bettdecke".
Ковдра – ліжник (ковдра r2u.org.ua: ліжник)
Огортають ліжник – тому оліжник (з префіксом о-).
Ко́ве́р – ковдра; одіяло. Гадаю, тяму слова можна й розширити.
Свідчено в таких значіннях у дорепресивних словниках:
r2u.org.ua: ковер
https://goroh.pp.ua/Етимологія/ковер
Є й у давньоруській мові – ковьръ.
За посиланням є значення "одеяло", але не значення "пододеяльник".
Тобто те, що огортує укривало.
По одіжці простягай ніжці.
Яке довге одіяло, по ньому і простягайся. (Нар. приказки).