Вилучили додане мною слово котрому в українській не чув нічого иньшого як взяте з москальської "іногородній" під приводом того що то русизм чи суржикізм але додав я його для того аби створити український відповідник й на мою думку створив "іншомістянин". Тепер завдяки людям котрі необґрунтовано вилучають слова звідси в українській мові як було іногородній так і залишилося
Слово з церковнослов'янської, але воно ліпше за зовсім чужі "алфавіт", чи "альфабет". І пов'язують нас із іншими слов'янськими мовами, котрі використовували церковнослов'янську.
+
За аналогією "слова - словниця".
Чи навіть більше - "набір букв абетки, приголосниці, складниці, чи абугіди". Мені муляє як англійською, на приклад, "alphabet" уживають у двох значеннях: "вид письма з приголосними та голосними", і "набір букв певного письма". Українською також. Було би цікаво мати окреме слово для набору букв.
Тільки "буква" не наше, а запозичене з германських мов
Буквиця — це не алфавіт
-
___
»Буквиця не є алфавіт« — Vierno.
___
Coli ouge œd ‹bouqua› he slova za ‘odiniçõ pisyma’, a alphabet e ‘izbierca pisymén’, to imena izbieroc, umiestiliscy, izxoviscy e, he dobrie zasviedcyeno, tvoreno izcladenuimy pocépomy ‹•(y)n•iça›, a ne prosto ‹•iça›. Crœmy toho, ‹bouquiça› e rousscoiõ imea ròsslinui (pro bœilche vidjte SIRM I 286 ‹бу́квиця›).
Otge, œd ‹bouqua› bui tó boulo: ‹boucóuniça›. Obace, ya buimy i sèse slovo ne byrau za ‘alphabet’ :
° bouqua e cerpanoc ;
° ta xay bui cerpanoc, i ‹lietera› e, ta ‹bouqua› iesce i ne zvynity he rousscoe slovo za “letter” ; slovo ‹буква› u veatscie iesce samo o sobie ne e docaz rœdnosti’ho u rousscie ;
° ne teacné uzœrçou: alpha•bet, αλφά•βητο, אלף-בית, ci ABC, ABCD, abeceda, cyto usia sõty za pervami pisymenami, a ne œd slovo za “letter”.
Greçscœi imena pervuix pisymén sõty άλφα ta βήτα, œdsi i αλφάβητο, héurieyscœi אלף ta בית, tomou i אלף-בית, a sered slovian sõty imena pervuix pisymén viedoma yac “az” ta “boucui, bouqua”, otge rousscoiõ: ‹azbouca›, ci ‹ABC (abiecie)› /ɑbiˈt͡ɕi(ː)/.
По аналогії з варіянтом "Писмено" з 
літера. Писмениця ніби це набір писмен.
Альфабет — запозичення з латинської мови; лат. alphabētum «алфавіт» походить від грец. ἀλφάβητος. Нині застаріла назва, що вживалася в західноукраїнській мовно-літературній практиці.
Не фейспалм, а заум
🤷♂️🤦♂️
Жаль корінь не рідний, проте краще за літерниця
Про йні:
Азбука — давно не відповідна дійсності, бо вже давно не: ази букі вієдіє...
Абетка — не люблю, бо цей ряд буков не має вже жодної сути
АБВ ж?
(Абецеda) abeceda- чеське
Абетка наше .
Азбука - ц-с.
"Аз" та "буки" суть церковнослов'янські слова, хіба ні?
Це запозичення
Азбука запозичення явне від москалів в них від криличних "аз" та "буки", абетка вже давно усталене українське слово, абетка етимологічно означає «елементарний»; власне, українська назва азбуки, утворена за вимовою перших двох букв алфавіту (а, бе), очевидно, під впливом назв азбука, альфабет і польського abecadło (від вимови перших трьох букв a, be, ce).
Це не запозичення. «Алфавіт» (альфа, бета) — це запозичення, а «абетка» — це українське слово, хоч і утворене під впливом.
Vitalik Asmix цікаво як москалі перекрутили альфабет від альфа та бета на алфавіт, без посередництва російської мови має бути альфабет, а питомо українське саме абетка
То через грецьку, альфабет це з латинської, а альфавіт це з грецької. Грецька бета дає нам Вавилон, а не Бабилон як в латинській, Візантія, а не Бізантія.
Швидше латинська тут ні до чого, бо літера "бета" не латинська, а грецька. Просто "бета" це у давньогрецькій, а у новогрецькій вже "віта". Те саме стосується літери "тета" або "фіта", у давньогрецькій це був звук "т", а у новогрецькій це щось середнє між "т" і "ф". Тому є Афіни та Атени, Коринф і Коринт, міф і міт, скіф і скит, Марфа та Марта, Матвій і Маттей тощо.
<"бета" не латинська, а грецька>
Ні, то таки є латинська верзия грецького йимене того письмене. Латинська ж верзия постала, віді, в добу, коли грецьке <η> бі ще мовлено /еː/, а не /і/, а <β> мовлено /b(ʰ)/, а не /β; v/, тобо до III. віку.
Пусто, що сьогоднішня кирилиця дуже сильно "злизана" з грецького письма й навіть кириличне "в" є тою самою трохи зміненою грецькою "β"?
Алфавіт — латинізм
Азбука — церковнослов'янізм
Абетка — наше народне слово
Слово «абетка» засвідчене ще в руському Лексикон словенороському укладеному між 1603—1607 роками!
uk.wikipedia.org: Лексикон словенороський
И як то доводить питомословйянський чи питоморуський рід того слова?
Те, що ніде в інших мовах цього слова ніде не свідчено й свідчено не було, а словник української мови знає його ще в початку 17 століття?
+++
+
А+Б(е)+тка
Справжній ,наший