Викликати - це гукати. А в цьому значінні змавповано з московської.

Не обов'язково. Може ж бути "виклик" на двобій (для прикладу).

Однак і тут збереглось первісне значіння. Викликають словами - голосом, а ті, що вміють писати - ще й письмово. А труднощі, що їх долають - це таки клопоти, а не виклики.

Клопоти мають чуть інше значення: щось не дуже значне і щось що не зовсім можна уникнути. А от челедж в оригінальному значенні - це саме як двобій. З кимось чи з собою - це вже не має значення. Ось наприклад "пробігти марафон" - це челендж, але це зовсім не клопоти.

Клопоти бувають великі й малі. "Щось не дуже значне" не засвідчено прикладами з письменства й словників. У Грінченка, наприклад, знаходимо: "Не мала баба клопоту, та купила порося", "З клопоту голова болить". Хіба з чогось малого болить голова? "Challenge" - не двобій, а виклик на двобій. А як нема того, що викликав, то нема й виклику. У випадку з марафоном можна вжити "випробовання".

Все залежить від точки зору :)

Українська мова проста - називає речі та явища, як вони є. Треба пам'ятати про це, утворюючи нові слова чи розширюючи значіння вже наявних слів. Не годиться казати виклик на те, де викликом і не пахне.

І ще.Не почувайте за кривду, однак у реченні "Все залежить від точки зору" мало справді українського. "Все" й "точки зору" - московське, "залежить від" - галицьке. Я б сказав: "Усе як до погляду", "Усе як до думки", "У кого яка думка", "У кого який погляд" чи "Хто як гадає".