Чим вам парубок чи юнак не вгодив? Я ще розумію Вашу оддѣю, коли присоглашають зброю на оружжє замінить(хоча оружжє-питоме, а зброя-польщизна)чи ще в такому стилі. Хлопчик-польщизна, парубок-питоме. Не мальчик же
Та воно вже давно українське, але перейняте.
Не так вже й давно
«Нажаль, не вкраїнське»
Xay 'neoucrayinsco' u medyax védiyscoyui Slobodianscinui ci Lévobèrêgïa ta dosta vérogœdno e pitomo roussco, o ceimy pisax inde u Tòlôcé. Móuva e o zalixycéx yz prarousscui na scéblé *TuloT, *TuroT œd ispœilnoslovianscuix *TolT, *TorT na põti ic rousscuim TòlôT, Tòrôt.
S. (L.) Nicolaiovomy (ta in.) bé u carpatscuix narécïax œdgalyeno cyto pervoe {o}, npr., u ‹vòrôn›, ‹xòlôd› e récêuleno móuvçui tam u tacuy ge cin hi {o}, npr., u ‹son› (ceoho? — ‹snou›), ‹bor› (ceoho? — ‹brou›), inxiami slovami, cyto otoe pervoe {o} u ‹xòlôd, vòrôn› postõpouieity, dé, hi *u (tb. *‹ъ› cuiriliçui), a se pœdvodity cyto u prarousscõ dobõ otoe pervoe {o} bé dóugyno boulo ròzvinõti yz *u ( = *‹ъ› cuiriliçui), pac stauxi póunomy gòlôsnomy, ta porõcy is tuimy, moge ròzvinõti i u [∅], tb.: *ksolp- → prarous. *xulop- ( = *‹хълоп-›) → :
a) *xlôp ( = *‹хлоп›)
b) *xúlop- ( = *‹хъ́лоп-›) → xòlôp (‹холоп›).
Ceomou tocdé na cògyno slœumea is ‹TòloT, TòroT› ne'ma nuiné œdpovédnica ci ceotui is ‹TlôT, TrôT›? Tomou cyto móuva e o zalixycovéx tuaréx.
Спасибі, дуже цікаві відомості. Жаль, що це неможливо нагуглити, і несловотворець не знайде це повідомлення ніяк
«Жаль, що це неможливо нагуглити»
Cyto tam xotiete googliti? Se cyto pisax e vuivedeno yz doslédyeinïa u ceòlôncou cyto dau eimy Vam davé (o carpatsco-boucovinscuix narécïax).
«і несловотворець не знайде це повідомлення ніяк»
A ci e'mou to treba?
Еней був парубок моторний…
"А маленький?" Рахублю, що парубійко або парібъя
++++
Сута дурня
Чого украинське слово дурня, а польське-нѣ? 
goroh.pp.ua: Парубійко Комплекс меншовартости?
Писи: ба й мсковитський товкмацький словник каже, до се :парубок ето заимствованіє с украінскава язика"
https://lexicography.online/etymology/п/парубок
Звідки й слово <Юнга> иде.
Споріднене ше з латинським "junior", англ. "young". Давній індоєвропейський корінь.
юнець, чи ще який почеп.
"А якщо маленький?"
"Юначок".
🤣🤦♂️
/розбираємо слова "юний" та "юність"/
У молодої матері народився здоровий юнак,
,
юначок
,
юнець
,
юний (хтось)
😳
Яке, в сраку, збіднення? У цього слова є таке значіння, засвідчене в словницях і творах класиків. Ви хочете, щоб його вилучили через Ваші вибрики, наперекір ужиткові.
> Якась дурня
Те саме можу вписати про більшість ваших повідомлень та дорікань.
> А якщо дівчинка молодець
А до чого ту дівчина до хлопця? для дівчат окреме слово є - молодиця.
> Знову збіднення мови
Ну Я ж не змушую вас вживати слова які додаю, бо сам часто вживаю перейнятки... не збіднює нихто мову, ну годі вже.
Що вилучити? Слово "молодець" чи тяму в значенні "хлопець"?
Інколи я просто дивуюсь, як ви не бачите очевидних речей.
Так, викидати "хлопець" й ліпити сюди "молодець" — це збіднення мови. Ваші бздури все одно ніхто не підтримає.
МОЛОДЕ́ЦЬ, дця, чол.
1. Молода неодружена людина; парубок.
2. . також молодець; мн. молодці, нар.-поет. Статна здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду.
3. . у знач. присудк. сл., розм. Уживається для висловлення похвали людині за відмінну роботу або за її позитивні якості.
4. розм. Те саме, що молодчик 2.
Навіщо ще щось вигадувати?
Хлопець, хлопчик — синонім до юнак, молодець, парубок, але це нетотожні поняття.
Молодець — це парубок, але це не маленький хлопчик.
Хлопець може бути маленьким, юнаком, молодцем, парубком, а може й не бути 🤷♂️ тобто маленький хлопець — це ще не молодець
Та хто Я такий, щоби слово викидати? сам вживаю купу запозичень. Я просто додав переклади.
"А як тоді замінити "молодець" у значенні похвали?"
Ось тут суть одповїдники: 
молодець.
о, не знав що його тут перекладають. Дякую
"дітина"
Цікаво. То в вашій говірці збереглося давнє "ѣ" в тому слові?
Так. Але є й речі, які мене дивують. До прикладу, "ведро" замість сподіваного "відро".
Гм. Цікаво чого так. Мені здається, шо таке ж слово чув у якомусь видиві з Волині, але не певен. Може якийсь давній непослідовний якісний перехід /ě/ в /e/, або зближення з якимось іншим словом.
Ну в Грінченка лише дитина чоловічої статі, ото й додав.
Узагалі, цікаво виходить. У моїй говірці "дітвак" значить дітину загалом, обох статей. В Онишкевича (том II, ст. 221) то є просто дитя, а в Шила (ст. 110) то є "підліток". А в СУМ-20 (https://sum20ua.com/Entry/index?wordid=22732&page=774) є ще такий витяг із оповідання Наталії Кобринської "Виборець": "Якимиха ще була дітваком, як вона [Іваниха] віддавалася".
З другого боку, в Желехівського (том I, 186) "дітвак" таки значить "хлопчик" (Bübchen, Büblein; Aufschößling). Я сам зрідка чув "дітвачка" за дівчинку, тож, либонь, десь таки "дітвак" і має вужче значення "хлопчик", яке Грінченко виписав.
—
Знову дурня.
Грінченко:
Молоди́к, -ка́, м.
1) Молодой неженатый человѣкъ. Веселий, ручий молодик. Мкр. Г. 7. Чи не лучче було молодиком жити? Грин. III. 295.
2) Молодой мѣсяцъ, первая четверть луны, новолуніе. На молодику́. Въ новолуніе. Треба на молодику вийти на двір і говорить до місяця тричи. Чуб. І. 92.
Але ж, наприклад, малий хлопець — це ще не молодик, бо женилка ще не виросла
А хто каже вживати се слово по відношенню до малих хлопців? самі ж маєте розуміти, де слово можна вживати, а де ни.
Значення слова
Хлопець — дитина або підліток чоловічої статі; хлопча, хлопчина.
Слово хлопець уживають не лише для дітей та підлітків, ни?
Також.,
Зменш.-пестл. до коза́к 1–4. Приклади
іст. У стародавньому дворянському побуті – хлопчик-слуга. Приклади
перен. Про того, хто залежить від когось, виконує незначні доручення, дрібні послуги і т. ін. Приклади
Веселий, жвавий український народний танець, спочатку поширений серед козацтва.
(новотвар)
/
унікальний/незрівнянний за своїм утворенням/природою
існує таке жартівливе пересказання:
"Гей, малий (!), скажи малому, хай малий малому скаже, хай малий козу прив'яже."
/
тут "малий" - виступає як і хлопець так і "син" (свій або чийсь 'малий')
/
Чулось та велося ще навіть й опісля 2000 р-в.,
на Житомирщині та інших західних місцевостях/краях.
у значенні, пацан пацан, маленький,
від. "рубак -а."
, то є стилістично нове значення.
Похідна від Русь, на визначення людини, приналежної до Русі, руського роду, засвідчена в угодах Олега з греками 911 р. (7 разів) та Ігоря 945 р. (6 разів) у Київській Русі, згодом у Галицько-Волинській та Литово-Руській державі[7]. Самоназва «русь» (у множині) і «русин» (в однині) — ця етнонімічна модель була типовою для Давньої Русі — України («мордва» — «мордвин», «литва» — «литвин», «чудь» — «чудин» тощо)[8].
З XV ст. під польським впливом починає використовуватися у множині — русини — для позначення людей руського народу (спільна назва українців та білорусів, у тогочасному латинському написанні Rutheni або Ruteni, пол. rusini, rusacy)[7]. Як спільна назва українців і білорусів (білорусинів) етнонім використовувався до XVII–XVIII ст.[9]. У XIX-ХХ ст. використовувався для позначення українців.
+
Banner logo
Візьміть участь у написанні статей про українську мову і літературу до Вікіпедії
Очікує на перевірку
Русини (історичний етнонім)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Русини)
Русини
Парубок-русин з синьо-жовтим прапором із руським левом під час паломництва до Святої Землі, 1906 рік
Ареал Русь-Україна
Королівство Руське
Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтійське та ін.
Королівство Польське
Угорське королівство
Річ Посполита
Московське царство
Російська імперія
Австрійська імперія
Австро-Угорщина
Румунське королівство
Українська Народна Республіка
Чехословаччина
Польська Республіка
Раса європеоїдна раса
Близькі до слов'янські народи
Мова руська
нині білоруська й українська
Релігія християнство
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Русини (значення).
Фрагмент етнолінгвістичної мапи Східної Європи з польського атласу 1927 року. «Rusini» подана як єдина назва для українців.
Русини́ (від літописного д.-рус. роусинъ[1]) — народ, що становив основне населення Русі, етнонім українців до XVIII—XX ст.[a] Донині зберігся на Закарпатті і серед емігрантів-закарпатців у США[3]. Первісно слова «ру́син», «руси́нка» вживалися тільки в однині як похідне від форми множини «русь»[3]. Як самоназва слова «русин», «русинка» виникали в Руси-Україні та Білорусі; на відміну від Московії, де після системного фальшування історії була запроваджена нова маніпулятивна[4] самоназва — прикметникова форма «русский»[3][5]. У Речі Посполитій XVI—XVIII століття назви «русини», «рутени» (лат. Rutheni) вживалися на позначення українців та білорусів разом (для протиставлення їх «москві», «москвинам»)[3], або тільки щодо русинів-українців (для відрізнення їх від «литвинів» — мешканців Великого князівства Литовського)[3]. Поряд із книжним варіантом «русини» співіснувала розмовна форма «руснаки», яка найдовше зберігалася на Закарпатті та Лемківщині[3]. У Габсбурзькій монархії «русини» (нім. Ruthenen) було офіційною назвою всіх її українських підданих[3].
Із потужним розвитком української національної свідомості самоназви «русини» на Заході і «малороси» чи «руські» на Сході України були витіснені самоназвою «українці»[3]. У міжвоєнній Галичині польська влада намагалася зберегти назву «русини», щоб заперечити український характер корінного населення[3]. Українська інтелігенція Пряшівщини тепер вживає визначення «русини-українці» для підкреслення належності лемківської гілки до всього українського народу[3]. Натомість ідеологи так званого «політичного русинства» поширюють словосполучення «русини і українці» та впроваджують витворений ними етнонім «карпаторусини», щоб зобразити русинів-українців з Карпатського регіону окремим народом.[3][6]
україночка
визначча , на стать, на край,
та юність
..
· /озвуччя/ - чча
/доруччя/ -чча
/долуччя/ -чча
/молочка/ -чча
/
· / Залуччя
Село в Україні
😳👌
\
дитчинка (дівчинка)
/
можливе провідмінення у "дужчак"
(новотвари, щойно)
Ceomou 250?
rebea, rebeat-
/rɛˈbe̯͡a/ [rɛˈbja, rɛ̝ˈbja, reˈbja, rɛˈbje, rɛ̝ˈbje, reˈbje, rɛˈbje̝, rɛ̝ˈbje̝, reˈbje̝]
Онишкевич II, 170: ‹реб'я́, ребйа́›, род. одн. ‹~-бйа́ти› "хлопець"; Желехівський/Недїльський II, 798: ‹ребята› "Kinder, Jungens (множина)", ‹ребеня́› "das Kind". Даю се слово не бо слово ‹xlôpeç› є непитомо (в истотї, я не певен їм, чи слово ‹xlôpeç› є непитомо), а є бо й сесе слово в руськї.
А здрій який?
Той же ги в лядських слів ‹chłop, chłopiec› и в руського ‹холоп›, та на щаблї ранїшім од твара ‹холоп›.
п. chłop «селянин; хлопець» походить від псл. *хоlръ, звідки повноголосна
східнослов’янська форма холо́п;
Не дурійте добавити повноголосся і буде питомо укр
існує таке жартівливе пересказання:
"Гей, малий (!) , скажи малому, хай малий малому скаже, хай малий козу прив'яже."
/
тут "малий" - виступає як і хлопець так і "син" (свій або чийсь 'малий')
/
Чулось та велося ще навіть й опісля 2000 р-х,
на Житомирщині та інших західних місцевостях/краях.
Хлопець - до 10 літ.
Півпарубок або підпарубок.
Парубок - 20 літ.
Молодець або молодик - від 20 до 30 літ.
Ну це ви так придумали
Чи це до того що пропоновані слова не годяться?
Це не я придумав, а навів з етнографічних джерел, зокрема з праці Шухевича "Гуцульщина".
Тільки два роки на парубка це якось нереалістично, деякі інші межі теж. Хіба що це такий натяк що до двадцяти вже одружитися треба
Ви неправильно зрозуміли, або я неправильно написав. Виправив.
Не знаю, чи це описка, але цитується книга 1905 року, де наявне «холопець»
https://books.google.com.ua/books?id=qPAoAQAAIAAJ&q=холопець&dq=холопець&hl=uk&newbks=1&newbks_redir=0&source=gb_mobile_search&sa=X&ved=2ahUKEwiRvtvBo8z-AhVH_CoKHRoKBxcQ6AF6BAgJEAM#холопець
+
https://archive.org/details/etym-sem-slovnyk/IV_P-Ya/mode/1up?q="Хлопець давнє"
Чому "хлопець" це "молоденький раб чи слуга", а "холопець" – ні?
+
холопьць
Це ж однаково польщина.
«Це ж однаково польщина.»
Нѣ
-
—
+