Значення слова

Десерт — солодка страва, яку подають наприкінці трапези після основних страв.

Приклад вживання

У ролі десертів можуть виступати делікатеси (необов'язково солодкі), наприклад, нарізки коштовних сортів сиру.

Походження

фр. Dessert від desservir «розчищати стіл»

Розділи
Слово додав

Перекладаємо слово десерт

заїдка
14
Луком 2 січня 2015
8 квітня 2015

правильно, саме це слово вже є в укр.мовi, тому не потрiбно вигадувати ще щось. http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=1307

20 листопада 2017

Десерт - лагоми́на, ла́сощі, заїдки, присмака. Десертный - лагоминковий, присмаковий. // В. Дубровський. - Словник московсько-український. 1918 - С. 82 https://io.ua/35816037

4 січня 2021

+

30 листопада 2021

Зазвичай у множині.
r2u.org.ua: десерт

смаколик
12
Ціхоцький Іван 1 січня 2015
11 червня 2019

"Смаколик" - галицьке слово, виникло із "смак" (з н.-німецької). Не годиться.

12 червня 2019

Пане Олексо, якщо вважати галицьким все, чого не вживають суржикомовці, то доведеться половину словника оголосити галицькою.

Що таке галицьке слово? Воно походить від українського слова «смак», утворено природнім для української мови словотвірним способом і вживається по всій Україні (я з Харкова і маю його за цінну одиницю моєї мови).

Припускаю, що воно виникло відносно нещодавно, коли за межами Галичини українській мові було остаточно зламано хребет, і набуває поширення не так швидко, як в часи здорового побутування української мови.

Та слово пречудове і, на відміну від різних «достоїнств», має незаперечне право на життя.

21 жовтня 2019

Смаколи можуть бути і не солодкими.

25 жовтня 2019

Vitalik Asmix: я не маю "смаколик" за галицьке слово, бо це таки галицьке слово. Що більше: польсько-галицьке ("smakolyk" польською). І "смак" не українського роду слово, бо прийшло з німецької.
З якого дива ми маємо замінювати своє українське, відоме в усій Україні "ласощі" на чудне та чуже "смаколик"? Та й у якому ще українському слові трапляється суфікс "-олик"? Нема таких слів. То навіщо захаращувати мову всяким непотрібом?

25 жовтня 2019

Про "-олик" не перебільшуйте (r2u.org.ua: *олик ), але що "смаколики" пішло од тих пополячених галичан, марно сперечатися.

25 жовтня 2019

У жодному виділеному слові нема суфікса "-олик".

25 жовтня 2019

А й дійсно, недогледів, що мова саме про суфікс, а не про кінець слова.

28 жовтня 2019

"тих пополячених галичан" - якось грубо, не помічаєте?
Чи ж ми не українці, по-вашому?

Я не розводитиму суперечку і не відповідатиму більше щодо цієї теми. Але зазначу, що як і у випадку з московською та українською, а тим більше діалектами (особливо) на Лівобережжі, так і з польською та діалектами Галичини. Якщо слово трапляється в обох сторін, то не завжди це означає, що воно прийшло "в", а не "з" української. Це не конкретно до цього слова, але взагалі до подібних закидів на обговореннях різних відповідників.

28 жовтня 2019

Я нічого не маю проти правобережців і насправді дуже часто з ними спілкувався і спілкуюся дотепер (зараз дещо менше, але принагідно намагаюсь), та що казати, українською мовою мене навчили як слід говорити саме виходці з правобережжя й бесіди з ними – бо ж вони мову українську найчистіше зберегли, і на це я їм назавше вдячний. Дуже полюбив західне "відтак" і "наразі", гарні ж слова. Сам часто можу, що люди сміються з мене, мовити "бульба" (хоч то більше від білорусів, що дуже націю їх поважаю).
Мені лишень не подобається те завзяття, з яким західні українці готові захищати усякі пітельні, кшталти, кобіти, мондибурки, цвиґлі, карки і що там ще є. Лишень зробиш заувагу, що те слово не вкраїнське, як у них вогонь з'являється в очах, я не розумію, чим польська "амбасада" краща од російського "посольства", коли обидва слова чужі? Чи ж "філіжанка" не так само чуже нам як відповідник у мові російській – "дєвушка"? Комплекс меншовартости, їйбо, я ж хочу бачити чисту мову, як Нечуй-Левицький (кого безмежно поважаю), вільну і від росіянізмів, і від польонізмів, усе нам є чуже. Якщо львів'янин вжива ті слова як жарт, я зрозумію, але коли він зачинає їх захищати, казати, що вони нам рідні, що рідніші за слова давні (що ми хибно їх вважаємо російськими, як ось споконвічне "держати", чим гірше од "тримання"? а чим "ждати" гірше од "чекати" колі і ім'я давнє є у нас "Ждан"?)... Лиш не подумайте, що я хочу когось образити, це не так. Повага до людей це вугловий камінь державотворення.
Я не проти галичан, тільки проти того запалу, яким вони захищають чужі нам слова.
Тут важливо уточнити. Не всі слова, звісно, чужі, авжеж. Так один шановний джентельмен довів мені ґрунтовно, що слово "трускавка" є не суто польським, помінив я свою думку й щодо букви [ґ] (але тільки для чужизмів!), і я все ще маю надію, що начебто-польонізм "бачити" насправді є нашим словом (на це вказує те, що самі галичани часто вживають "видіти", а не "бачити"! ось таке діло).
Просто хочу, щоби колись усі мовознавці зібралися і вільно, без нагляду старшого брата, без тиску ідеології, прямо вирішили врешті, що полонізм, що росіянізм, а що наші слова, а тоді взяли лишень слова вкраїнські. А польські слова залишимо полякам, мова їхня від того не збідніє.
З повагою відповідаю Вам, Олександре.

28 жовтня 2019

Додам і я свої п'ять копійок.
Різниця між полонізмами та росіянізмами є і вона дуже вагома.

Коли ми говоримо про запозичення, то зазвичай маємо на думці слово, яке побутувало в одній мові, а тоді якось опинилося в иншій. Та важливо розрізняти природній шлях запозичення й насильницький.

Не існує жодного слова, яке українці позичили у поляків під тиском. Не було літературних редакторів, які виправляли «поки що» на «на разі». Не було ніяких погромних часописних статей, де вислів «жданиками годувати» таврували в будь-який спосіб, наполегливо пропонуючи годувати «чеканиками». Жодне польське слово чи вислів не потрапили в українську мову з волі поляків та проти волі українців — якщо якесь слово не влягалося в фонетику чи мелодику української мови, то годі було й думати, що воно якось опиниться в українських словниках.

Натомість російщення української мови було процесом навмисним, впорядкованим, наполегливим та вкрай насильницьким.

Вплив польської мови на українську можна ототожнювати із російським впливом лише коли йдеться про, скажімо, дев'ятнадцяте століття. Це досить приблизно й умовно, але нехай.

Тобто глибина «ополяченості» української мови сьогодні приблизно така, як глибина її «зросійщеності» в часи укладання словника Грінченка, коли москалі українську мову забороняли, обмежували й витісняли, але до того, як совок почав кроїти наші словники, перекручувати наголоси, фонетику, лексику, синтаксис та навіть абетку.

Відкидаючи деякі запозичення, ми відкидаємо 20% чужого та 80% свого. Наприклад, тут дехто стверджує, що слово «смак» запозичено у німців. Попри те, що навіть це твердження я б поставив під сумнів, важить инше: відкидаємо німецьке «смак», а заразом і українське «смачний», «смаковитий» (пікантний), «смакувати», «смаколик», «присмак», «смачного» (відповідник до французького bon appetit, якого не має ані англійська, ані російська мова) та ще купу похідних.

Нехай ми запозичили корінь, але від нього нашою власною самобутньою творчістю утворено силу-силенну багатинок.

Тут хтось пропонував викинути з української мови корінь «смак», в який вкладено стільки української душі, та замінити його російським «вкус», яке за сумнівним твердженням є більш українським. Панове, якщо ви досі не відшукали мови, якій можна «повернути» і це слово, то це ще не підстава говорити, що воно дійсно наше.

Українська належить до сім'ї індоєвропейських мов, тож порпаючись в «корінні» можна дійти дебільного висновку, що ми взагалі нічого свого не маємо. Бо самобутність кожної мови вона не в корінні, а в дрібничках.

Множина світових мов — то велике дерево, де кожна мова є лише гілочкою. Й пошуки коріння насправді приводять лише до товстішої гілки. А найгірше те, що відсутність інформації змушує шукачів доходити хибного висновку, що вони нарешті знайшли корінь.

29 жовтня 2019

Дуже гарні слова, Віталій Крутько, Ви гарно висловили свою думку.
Та мушу, як не прикро, відомити – навіть "смачного" ми узяли од поляків, од польського "smacznego". Я не кажу, що ми мусимо бігти забирати пріч слово "смачний", не кажу, що треба міняти його аби-побистріш на якесь немилозвучне навіть слово. Та кажу, що якщо хтось таки зуміє віднайти милозвучний відповідник, то по-перше:
Можна узяти корінь нового слова і побудувати нові слова за старим зразком. Замінити [смак] на инакший якийсь корінь, покищо позначу його як [?], тоді можлива словозаміна смачний – ?ний, смаковитий – ?ковитий, смакувати – ?увати, смаколик – ?ик, присмак – при?, смачного – ?ого, зверніть увагу, що багатство мови не утратиться.
По друге:
Можна збільшити синонімічний ряд мови, не викидуючи "смак", а даючи синонім окрім нього. Будемо мати як смак, цього слова не відцуравшись, так і ще один синонім істо вкраїнський, і як московити закидатимуть, що ми недонарод з недомовою, що навіть свого "вкусу" не маємо, вживаючи польський і ґерманський "смак", ми одповімо їм з усмішкою "а як немаємо, ану ж гляньте, "смак" маємо, але маємо ще й наше слово, тож виходить – ми удвічі багатші од вас".
Тут головне не бігти міняти чужі слова, а шукати полого, мудро, без поспіху дійсно гарні слова, і лишень тоді коли знайдемо дійсно влучне, дійсно гоже слово – його пропонувати, а приживеться, чи не приживеться, це вже нам вкаже час.

29 жовтня 2019

Замість "смачний" є своє українське слово "ласий", "смакувати" - "бути ласим" чи "бути добрим" (мені смакує ця юшка = ласа юшка, добра юшка), "Смачного!" - "Споживайте здорові!". У непрямому значінні "смак" - це "вподоба".

12 серпня 2020

Смаколик - польський суржик.

4 січня 2021

Та отож.

ласощі
9

ла́сощі r2u.org.ua: ласощі

S. Velichko 23 червня 2019
4 січня 2021

+

9 серпня 2021

+

30 листопада 2021


Ласощі – це все смачненьке, ласе, не обов'язково десерт.

лагомина
7
S. Velichko 20 листопада 2017
26 листопада 2017
4 січня 2021

Лядське.

20 січня 2021

Б лядське

20 січня 2021

Як "чемно".

25 квітня 2021

Лагомина те саме що й лакомина, лакоминка - солодка страва, десерт.
Часопис "Наше життя" за березень 1968 р. (Видає союз українок Америки) стор. 15.

25 квітня 2021

Запозичення; ← legumen.

30 квітня 2021

Ніяке се не запозичення, лагомина=лакомина, та й наведене Вами слово має зовсім инше значення: рум. legumen - бобові від лат. leguminibus - бобові.

30 квітня 2021

У <ли́ґати-ликати> нема "взаємозаміни", про яку Ви кажете. И не букв, а звуків. Ми звуки мовимо, не букви. И про яких звуків міну Ви ту говорите, [k ~ g], чи [k] : [ɣ̞]. Між lõca (д.-рус. лѫка) та lõg (д.-рус. лѫгъ) нема "взаємозаміни" – вони суть від дву різних корену ще з прасл. доби. У <ли́ґати> є звук [g] алофон фонеми /k/, тобто тут є взаємозаміна, але не зо звуком [ɣ̞], але зо звуком [g], що не є те саме.

ЕСУМ звязок з "лакомий" до даного слова пояснює тільки яко вплив, а не вихідне слово.

27 червня 2021

Лагоми́на (зменшене — лагоми́н­ка) — солодкі кондитерські виро­би; взагалі смачна, вишукана, не­буденна їжа; ласощі.
А на трьох хурах, самих великих, всякі лагомини: сливи вагові, родзинки, фиґи та маслини. Мкр. Н. 31.
Везли з собою лагомини: оливу, мило, риж, маслини і капаму (І. Котляревський. Енеїда);
В скоромний день із маслом буханці, книші, варе­ники і всякі лагоминки (Є. Гребінка).
Лакомина - те саме, що ласощі. Там лакомини.. їли [боги], Буханчики пшеничні білі, Кислиці, ягоди, коржі.
(Іван Котляревський);
Мати завжди підсовувала йому кращий шматочок: часом спече якусь лакомину, перехопить десь сала, заріже курку, — і все Грицеві (Спиридон Добровольський).

30 листопада 2021

Не існує такого слова.

лакомина
5

Лакомина, лакоминка - солодка страва, десерт.
Часопис "Наше життя" За березень 1968 р. (Видає союз українок Америки) стор. 15.
Мати завжди підсовувала йому кращий шматочок: часом спече якусь лакомину.. (Спиридон Добровольський). СУМ.

Sherif Ermachenko 25 квітня 2021
9 серпня 2021

+

9 серпня 2021

ЕСУМ:
результат видозміни іменника [легумі́на (лаґоми́на)] «тс.» під впливом прикметника ла́ко́мий.

30 листопада 2021

Za SISM XXXII, 59: *olkomina to e pitome ta sceglo rousske slovo.

присмака
4
S. Velichko 25 листопада 2017
25 листопада 2017

Мама часто каже: "Ти вже на одних присма́ках живеш" (коли багато солодкого їси)

26 листопада 2017

ПРИСМА́КА, и, жін.
1. кул. Те, що додають у їжу для надання їй певного смаку; приправа. 2. перев. мн., розм. Вишукані, смачні страви. Пекарня і справді чудова: тут і паляниці, і книші,.. маківники — усякі наїдки і присмаки! (Марко Вовчок, VI, 1956, 283); Випадало [панні Юзі] .. sum.in.ua: prysmaka

ласощ
4

ласощ r2u.org.ua: ласощ або ще кажуть - ласощь

S. Velichko 23 червня 2019
солодке
4

є ж усталений вираз "на солодке".

Олександр Мельник 21 жовтня 2019
lacomina
3

SISM XXXII, 59: *olkomina.

אלישע פרוש 30 листопада 2021
2 грудня 2021

Повірити не можу, що всі сі роки помилявся й лакомина це українське слово.

3 грудня 2021

A yé mogiõ.

3 грудня 2021

Ви і питомість слова больниця довести можете. У вас чудеса можливі.

3 грудня 2021

"Повірити не можу, що всі сі роки помилявся й лакомина це українське слово".

Нічого дивного, це норма.

3 грудня 2021

Знайшов троль за що з мене глузувати. ЕСУМ теж подає, буцімто лакомина це переробленим лаґоми́на, від польського слова legomina.

Але тепер переглянув, що і в добродія Івана Петровича Котляревсього є слово "лакомини", тому це точно не галицький суржик, а рідне слово. У визнанні помилки нема нічого посоромного.

закуска
1
Махно Рус 16 березня 2019
лáсина
1
Andrii Andrii 29 жовтня 2019
потуха
0

поту́ха r2u.org.ua: потуха

S. Velichko 23 червня 2019
ласолик
0

Від "ласий" та "-олик" (як "соколик").

соло́ща
0

Від "солодкий" по аналогії з: троща, роща, волоща, проща, площа...

Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
Поділитись з друзями