І до чого тут Ваші калідори? Ви вмієте читати розуміючи?

Я прочитав і цілком зрозумів Вашу позицію.

Моя бабуся з Харкова каже «кохве» тільки жартома і завжди з посмішкою та іронічною інтонацією, а саме слово походить від вторинного перекрученого московського слова «кофє».

Мені поведінка Вашої бабусі з Харкова нічого не каже, бо я нічого не знаю про її знання та вжиток української мови. Я знаю однак, що сила людей у більшій частині України каже на це питво кохве без тіні насмішки. Це свідчить про те, що вони мають польсько-галицьку "каву" за чужу та що це слово й досі не дуже вкорінилось у Центральній, Східній і Південній Україні. Я ж висловлююсь за "кофій" (вимова "кохвій"), бо це слово можна одмінювать як будь-якого українського йменника та воно засвідчено в творах класиків: 1) "Приїжджі задовольняли свої потреби всякою всячиною: хто гарячим чаєм чи кофієм, а хто смачною стравою" (Панас Мирний. "Повія"); 2) "Килина оббігала половину жидівських хат, доки знайшла вершечків до кофію" (І. Нечуй-Левицький. "Старосвітські батюшки та матушки"); 3) "Дівчина щоранок варила панений кофій і подавала" (Марко Вовчок. "Дівчина-отруйниця"). А "кави" в класиків нема.

Там одкритий склад: ко-хвій. "Хв" вимовляють одним силкуванням, як двогука.

Тоді вже пишіть коХВій, як було за давні часи.

Готово.

Спасибі.

Звісно, що в підросійській Україні слова, що позначали нові явища, переймали спільно з москалями, як у підавстрійській разом з поляками. Тож і слова "кофій", "портфель", "галстух", "чемодан" / "чамайдан" нам ближчі, ніж "кава", "тека", "краватка" й "валіза". І коли не щастить утворить чисто українського слова, то вживать годиться слова більшості, а не меншості.

Ну ні. Тоді варто або шукати питомий український відповідник, або глядать мову, в якій це явище вперше описано, і звідки пішло в инші мови.

З цим не завсіди пощастить. Бо не завсіди певно звісно, звідки прийшло слово чи який народ перший став уживать якогось явища. Наприклад, з якої індіанської мови годиться переймать слово, що позначає помідор? І хто тепер буде перероблять імення Семен, Ісус, Аврам, Охрім, Гаврило, Ілля та инші на жидівський лад? Тож доведеться не раз удовільниться не найлуччим на перший погляд словом, а найбільше вживаним чи близьким до його.

Якось дивно Ви порівнюєте підавстрійську та підмосковську частини України.

Перша значно краще зберегла свою мову, культуру та ідентичність, тоді як друга значно більше розчинилася в культурі залісся. Хоч мені таке порівняння не до смаку, але ніде правди діти. Тож кількість має тут найменше значення.

P.S. Я сам зі сходу, але мені змалку були ближчі «кава», «тека», «краватка» й «валіза».

Мене не дивує Ваш допис. Я вже писав давніше, що Ваше знання української обмежується знанням сталінсько-галицької сучукрлітмови. Звідти і близькість Вам слів "кава", "тека", "краватка" й "валіза", дарма що цих слів немає в класиків з підросійської України й вони невживані ні в давнішій ні теперішній мові більшої частини України. Ви, живучи на Слобожанщині, страшенно далекі од народу, геть як ото писав Ленін про декабристів. Ви нічого не знаєте про історію сучукрлітмови та про історію української мови взагалі. Та ще прикро, що й не хочете знать. Знаючи тільки сучукрлітмову, Ви не можете одрізнить добру українську од суржика. А Ваші погляди на зразцеву мову та живу народну мову спираються не на доводи, а на плоди Вашої уяви. Тож і розмовляти з Вами мені нецікаво, і витрачать свого часу марно на розмови ні про що я теж не хочу. Я од Вас не навчусь нічого цінного.

Знову потік безглуздої балаканини та безпідставного зухвальства.

По-перше, словосполука «сталінсько-галицька сучукрлітмова» своєю безглуздістю може змагатися хіба що зі словосполукою «буржуазний націоналізм», та й тоді перша переможе. Бо сталінська ярижка мала на меті спотворити українську мову якраз у бік наближення до московської і вилучити якомога більше питомих слів/словосполук/мовних норм, затаврувавши їх «польсько-галицькими». Зокрема й шляхом узаконення тих «вживаних в теперішній мові більшої частини України» (тобто вщерть змосковщеної частини України) слів, яких за межами змосковщених теренів ніколи не вживали.

Навчитися від мене Ви не можете нічого, це точно, бо з такою пихою будь-яка думка, відмінна від власної, сприймається вороже.

Ваші доводи ніц не варті, бо геть упереджені. Всі вони ґрунтуються на прагненні знайти підтвердження бодай одноразового вжитку всякого московського слова, щоб подати то як довід його питомости. Дивно, що наявність «польсько-галицького» слова (як Ви полюбляєте казати) у того ж автора для Вас не є вартим уваги фактом.

Тож годі мені торочити про «доводи» та «знання історії», бо перші Ви маєте упереджені й украй сумнівні, а друге — то взагалі не про людину, чия буйна уява витворила словосполуку «сталінсько-галицька сучукрлітмова».

Як не крути, й кофій, і кофе до нас прийшли через москвинську, бо паничі були всі москалями (не плутати з москвинами), переймали моду з Санкт-Петербурга, а там переймали слово й моду від голяндців. Прості люде кохве/кохвію не пили.
Я за каву, бо це не просто запозичення з польської, кава — так в більшості слов'янських мов. Бо це українська вимова араб. ķahva, звідки прийшла назва, без збочень посередників

О, дійсно, зараз зміню.

Можна творити слова й від того корення, але корінь "гал" майже не використовується в сучасній мові, тому краще від нього.