sum.in.ua: kofij
У наддніпрянських класиків знаходимо тільки "кофій", з нід. "koffie". Українці звичайно вимовляють "ф" як "хв" (читайте про це в Грінченка, Огієнка, Шевельова та инших мовознавців). І тепер у народі в Центральній, Східній та Південній Україні кажуть "кохве": sum.in.ua: kofe.
Приклади од класиків:
1) "Приїжджі задовольняли свої потреби всякою всячиною: хто гарячим чаєм чи кофієм, а хто смачною стравою" (Панас Мирний. "Повія");
2) "Килина оббігала половину жидівських хат, доки знайшла вершечків до кофію" (І. Нечуй-Левицький. "Старосвітські батюшки та матушки");
3) "Дівчина щоранок варила панений кофій і подавала" (Марко Вовчок. "Дівчина-отруйниця").;
4) "Скільки ще в тебе тієї панської пихи, як подивлюсь я на тебе: без сніданку або без кофію не можна гостя відпустити; і хоч би тому гостеві діла було, як кажуть, по зав'язку, а він сиди та жди того кофію" (М. Кропивницький. "Доки сонце зійде, роса очі виїсть");
5) "Кофію не знаю, як роблять... Піди ти зараз до Сидоровички повчися у неї." (І. Карпенко-Карий. "Мартин Боруля").
І до чого тут Ваші калідори? Ви вмієте читати розуміючи?
Я прочитав і цілком зрозумів Вашу позицію.
Моя бабуся з Харкова каже «кохве» тільки жартома і завжди з посмішкою та іронічною інтонацією, а саме слово походить від вторинного перекрученого московського слова «кофє».
Мені поведінка вашої бабусі з Харкова нічого не каже, бо я нічого не знаю про її знання та вжиток української мови. Я знаю одначе, що сила людей у більшій частині України каже на це питво кохве без тіні насмішки. Це свідчить про те, що вони мають польсько-галицьку "каву" за чужу та що це слово й досі не дуже вкорінилось у Центральній, Східній і Південній Україні. Я ж висловлююсь за "кофій" (вимова "кохвій"), бо це слово можна одмінювать як будь-якого українського йменника та воно засвідчено в творах класиків: 1) "Приїжджі задовольняли свої потреби всякою всячиною: хто гарячим чаєм чи кофієм, а хто смачною стравою" (Панас Мирний. "Повія"); 2) "Килина оббігала половину жидівських хат, доки знайшла вершечків до кофію" (І. Нечуй-Левицький. "Старосвітські батюшки та матушки"); 3) "Дівчина щоранок варила панений кофій і подавала" (Марко Вовчок. "Дівчина-отруйниця"). А "кави" в класиків нема.
Там одкритий склад: ко-хвій. "Хв" вимовляють одним силкуванням, як двогука.
Тоді вже пишіть коХВій, як було за давні часи.
Готово.
Спасибі.
Мене таки бентежить ось данок російської етимології: «Русск. кофе, также ко́фей, впервые ко́фий», либонь це таки російське слово.
Звісно, що в підросійській Україні слова, що позначали нові явища, переймали спільно з москалями, як у підавстрійській разом з поляками. Тож і слова "кофій", "портфель", "галстух", "чемодан" / "чамайдан" нам ближчі, ніж "кава", "тека", "краватка" й "валіза". І коли не щастить утворить чисто українського слова, то вживать годиться слова більшості, а не меншості.
Ну ні. Тоді варто або шукати питомий український відповідник, або глядать мову, в якій це явище вперше описано, і звідки пішло в инші мови.
З цим не завсіди пощастить. Бо не завсіди певно звісно, звідки прийшло слово чи який народ перший став уживать якогось явища. Наприклад, з якої індіанської мови годиться переймать слово, що позначає помідор? І хто тепер буде перероблять імення Семен, Ісус, Аврам, Охрім, Гаврило, Ілля та инші на жидівський лад? Тож доведеться не раз удовільниться не найлуччим на перший погляд словом, а найбільше вживаним чи близьким до його.
Якось дивно Ви порівнюєте підавстрійську та підмосковську частини України.
Перша значно краще зберегла свою мову, культуру та ідентичність, тоді як друга значно більше розчинилася в культурі залісся. Хоч мені таке порівняння не до смаку, але ніде правди діти. Тож кількість має тут найменше значення.
P.S. Я сам зі сходу, але мені змалку були ближчі «кава», «тека», «краватка» й «валіза».
Мене не дивує ваш допис. Я вже писав давніше, що ваше знання української обмежується знанням сталінсько-галицької сучукрлітмови. Звідти і близькість вам слів "кава", "тека", "краватка" й "валіза", дарма що цих слів немає в класиків з підросійської України й вони невживані ні в давнішій ні теперішній мові більшої частини України. Ви, живучи на Слобожанщині, страшенно далекі од народу, геть як ото писав Ленін про декабристів. Ви нічого не знаєте про історію сучукрлітмови та про історію української мови взагалі. Та ще прикро, що й не хочете знать. Знаючи тільки сучукрлітмову, ви не можете одрізнить добру українську од суржика. А ваші погляди на зразцеву мову та живу народну мову спираються не на доводи, а на плоди вашої уяви. Тож і розмовляти з вами мені нецікаво, і витрачать свого часу марно на розмови ні про що я теж не хочу. Я не навчусь од вас нічого цінного.
Знову потік безглуздої балаканини та безпідставного зухвальства.
По-перше, словосполука «сталінсько-галицька сучукрлітмова» своєю безглуздістю може змагатися хіба що зі словосполукою «буржуазний націоналізм», та й тоді перша переможе. Бо сталінська ярижка мала на меті спотворити українську мову якраз у бік наближення до московської і вилучити якомога більше питомих слів/словосполук/мовних норм, затаврувавши їх «польсько-галицькими». Зокрема й шляхом узаконення тих «вживаних в теперішній мові більшої частини України» (тобто вщерть змосковщеної частини України) слів, яких за межами змосковщених теренів ніколи не вживали.
Навчитися від мене Ви не можете нічого, це точно, бо з такою пихою будь-яка думка, відмінна від власної, сприймається вороже.
Ваші доводи ніц не варті, бо геть упереджені. Всі вони ґрунтуються на прагненні знайти підтвердження бодай одноразового вжитку всякого московського слова, щоб подати то як довід його питомости. Дивно, що наявність «польсько-галицького» слова (як Ви полюбляєте казати) у того ж автора для Вас не є вартим уваги фактом.
Тож годі мені торочити про «доводи» та «знання історії», бо перші Ви маєте упереджені й украй сумнівні, а друге — то взагалі не про людину, чия буйна уява витворила словосполуку «сталінсько-галицька сучукрлітмова».
Як не крути, й кофій, і кофе до нас прийшли через москвинську, бо паничі були всі москалями (не плутати з москвинами), переймали моду з Санкт-Петербурга, а там переймали слово й моду від голяндців. Прості люде кохве/кохвію не пили.
Я за каву, бо це не просто запозичення з польської, кава — так в більшості слов'янських мов. Бо це українська вимова араб. ķahva, звідки прийшла назва, без збочень посередників
"Я за каву, бо це не просто запозичення з польської, кава — так в більшості слов'янських мов." І що з того, якщо ми і так їх не розуміємо без перекладача? Ви се написали буцімто здравствує чи здравствувало якесь єдине всесловянське объєднаннє. Хоча єдини всесловянськи объєднання, яки перви спадають до думки се:Польща і Росія. Гадаю, що мені не треба проводить тут урок з історії і объяснять, який вплив, сі дві словянськи країни, мали на розвиток української мови.
Міняти надбання від тюркських мов (як на мене, то аж ніяк не через польську) на те, що в інших західних європейських країнах це дурниці.
Олекса Русин, а як визначати:яке слово галицьке, а яке наднїпрянське? Можете порадити якісь слоўники, осідку, покликання?
Наприклад, тут:
1) https://diasporiana.org.ua/slovniki-dovidniki/1777-ogiyenko-i-slovnik-sliv-u-literaturniy-movi-ne-vzhivanih/;
2) https://chtyvo.org.ua/authors/Ohiyenko_Ivan/Ukrainskyi_stylistychnyi_slovnyk.pdf;
3) https://archive.org/details/192433/page/n12/mode/1up?q=гал;
4) https://archive.org/details/192433/page/n13/mode/1up?q=зах;
5) https://uk.wikisource.org/wiki/Криве_дзеркало_украінськоі_мови;
6) https://chtyvo.org.ua/authors/Nechui-Levytskyi/Cohochasna_chasopysna_mova_na_Ukraini.pdf.
Ваш ‐ без поясніння – як пляма з мушиної сраки. Він не має ніякої ваги, а тілько захаращує простір.
Добре доповню
- тому що замінили один черпанок другим
Ясно. Спасибі. Я не дуже опираюсь, коли тварини й рослини переймають разом з назвищами. Мило ж і барвінок і ромен називаемо черпаними назвищами. Та я розумію вашу думку.
Чорний напій.
Квас є нашим названим напоєм , а кола є своя торгова назва напою
Тому +
І з-поміж всього це хоч трохи має український відповідник.
Чортові кофенаркомани
Безпосередньо з тур. kahve та арабського قَهْوَة (qahwa), звідки слово й проникло у всі європейські мови (і російське кофе, і польське kawa, і французьке café звідти).
Первісне слово в мові, звідки всі запозичили, читається так:
IPA(key): /qah.wa/
(Egyptian) IPA(key): /ʔah.wa/
(Hijazi) IPA(key): /ɡah.wa/
(Najdi) IPA(key): /ɡha.wa/
(Levantine) IPA(key): /ʔahwɛ/
(Hebron cities and villages) IPA(key): /ɡahwɛ/
(Palestinian Fellahi) IPA(key): /kahwɛ/
(Moroccan) IPA(key): /qah.wa/
https://en.wiktionary.org/wiki/قهوة#Arabic
О, дійсно, зараз зміню.
Гал[ий] (чорний) + -ець. Від кольору напою.
За джерело брав статтю "галка" з ЕСУМ-у (1 т. 461 ст.), де згадується пратвар *galъ. Зара' вже не певен за своє "галець", бо той корінь таки майже незасвідчений у сучасній мові. Й у словнику Срізнівського знайти "галъ", чи "галъіи" не зміг.
Cyto ou Vas znacity "sõkésna móuva"? Giva sõkésna veatsca ta yeyui bléda tény oucrayinsca? U SIRM sõty tuari: ‹galoxa› "ceorna còrôva; ceoren targan", ‹galca, galica› "cauca", ‹galicy, galicïe, galy› "(sbr.) galcui, caucui". Ay, né toho bogato, ta i "nevédœum" ne mogete recti.
Та не просто та мова, котру маємо за 21 століття. А й раніше. Слів із того кореня мало, й тому маю великі сумніви, шо хтось узагалі корінь гал- сприймає за позначення чорного кольору в тих словах. Скоріше, шось пов'язане з птахами.
Nou, malo ta ne "майже незасвідчено". A malo bo yaco rodovo slovo za cuét "black" e u rousscé stalo ‹ceoren›, tomou yasna récy oge slova ‹vòrôn› ta ‹gal› u rousscé ostanõ na crayé. I use tacui, znacyeinïa "ceorna còrôva", *ceoren targan" ta "ceoren ptax — galca, cauca" œd corene *gal- tacui caziõty, oge u rousscé znacyeinïe "ceoren" ou corene *gal- bé u rousscé givo dosta dóugo, inacxe sey coreiny boul bui lixe u imeni ptaxa.
До речі, Ви ж уже маєте понад 250 голосів.
Ви можете проголосувати проти знаходження цього слова в Чистилищі
"проти знаходження цього слова в Чистилищі"
Що це за граматика?
MKozub, я час від часу голосую проти, утім не знала, що це стало можливим завдяки голосам. Цікаво.
Так, цілком. До того ж, часом чую це слово якраз у різних відмінюваннях. Відмінювання іменників иншомовного походження в цілому дуже природне для нашої мови, тому мені дивно, що офіційний правопис досі цього не засвідчив.
Ну і що це? Захищання відмін можу зрозуміти, але це якась дивна штучна суміш, точно не краща кави
Чому штучна?
А є десь?
Так подумав, бо видається сумішшю двох відмін. Якщо вже є кава, то її не ускладнюють, а кофій, кохве та схожі ніби з а не бувають
М, справді, ЕСУМ подає що на люпин з кави перейшло
Але все одно, чим краще за каву?
Віді, давнішній твар, то може й перейняте без посередництва ще якоїсь мови. Про це каже знаний твар "кофій", який таки має давнішні міни з 'хв' замість 'ф'.
Ярославе, чому ви ж ви на строрінці картоплі не написали "Не дуркуйте. До Чистилища"?
Що "Кава" що "Картопля" були до нас завезені.
Вони в нас вже дуже розповсюджені, чому ми не можемо викоростовувати власні слова?
Дуже просто. Кава — усталене, загальновживане слово. У нього нема синонімів. До того ж коротке.
Картопля — слово, яке має різні місцеві варіяції: картопля, картошка, бараболя, барабуля, бульба, буля, крумпля, картофля, біб, мандебурка, ріпа.
Звичайно, його теж ніхто не буде перекладати. Хоча, може, хтось колись... 🙄🤔
В Україні картопля також відома під діалектними назвами «бу́льба», «бараболя», рідше «крумплі» (хорв. krumpir), «ґрул'і», «барабу́рка», «бори́шка», «бу́рка», «гадабу́рка», «мандибу́рка», «рі́па». У наддністрянських говірках на позначення цієї рослини використовують значну кількість назв: барабóля, бандýрка, банц, барабíй, барабíль, барабíн, барабóлє, барбóлька, барабóна, барабýля, біб, бóбик, бóблюх, бóльба, бýльба, бульбáк, бульбáни, бульбáх, ґрýля, ґрýшка, карто́па, картóх, картóха, картóхлі, мадибýрка, мандибýрка[8]. У надсянських говірках, за «Слівником» засвідчено дві лексеми, що позначають картоплю — б׀ул'ва[9] і з'імн’׀акі,[9] а в «Зразках мови» ще й номен р׀іпа[9].
Воно всталене хиба що в сталінсько-галицькій сучмові. Одколи це стало на цьому осідку завадою, щоб ськать одповідників до перейнятків? А ваша заввага про говіркові слова й узагалі не доречі, бо з якого дива ми маємо ставиться до слова більшості як до говіркового?
Слово запозичене? — Так.
Це власна назва, культурна особливість? — Ні.
Тоді що воно робить у Чистилищі? В чому тоді змисл осідку?
"Слово запозичене? — Так.
Тоді що воно робить у Чистилищі? В чому тоді змисл осідку?"
+
А "чай", чомусь, вирішили не додавати до Чистилища.
чай (в широкому сенсі)
Що за вибірковість? Хоча і те, і гінше — "усталене".
Я "за"!
Таки "і те і друге", а не "і те і гінше".
чому?
<Таки "і те і друге", а не "і те і гінше".>
Sugoden eimy.
___
<чому?>
‹Inxye› znacity deyacõ œddalyenœsty — inxiuy e "desy tam, inde", a tout e znacyeinïe duou blizcuix réciy — pervxiuy ta drouguy. A isce lépxye boulo bui: oba (obadua, obidua).
Звісно, непитоме. Ви либонь шуткуєте?
Що значить "кримське"? З кримської говірки української? Чи якої иншої мови, що побутує в Кримі? То до чого тоді українська мова?
Усталене? Хиба що завзяттям галичан за хрущовської одлиги. Бо в класиків такого слова нема, є тілько "кофій". І в живій народній мові поза заходом України уживають слова "кохве", а не "кава".
Пуття не буде, затягайте назад
(а кофій і кохве треба берегти як відміни, але це те саме слово, а в чистомовстві рівнозначні)
Слово настільки вживане, що рушати його не бачу змісту
Зміст є, це понівечити українську мову і зробити з неї македонськоросійську.
Ото ж
Це слово широко вживане в колишній підавстрійській України, а в більшій частині України трапляється передусім в офіційній мові та в тих московськомовних, що замість руської живої народної мови навчились тієї ж таки офіційної сучмови з книжок.
+++
-
Черпане
,,👎