Усталене слово.
Не витісняє питомі слова.
Має питомі синоніми:
побратим, друг, приятель
Має чимало похідних:
по-товари́ськи
по-товари́ському
стова́ришний «цеховий»
стова́ришник «член цеху»
стоваришува́тися «об’єднатися»
това́рист «товариш»
товари́ство
товари́ський
товариши́ти «створювати товариство»
това́ришня «товариство»
товаришо́к
товаришува́ти
това́рка «товаришка»
Що значить своїх?
Невже я сказав, що це питоме слово?
Ро́збиш, -ша, м. Разбойникъ. Та тут по ціх лісах розбиші жили. Лебед. у.
Павли́ш, -ша́, м. = Павло. ВД.
До́вбиш, -ша, м. Литаврщикъ. Серед базару став коло стовпа довбиш та й почав бити в бубни. К. ЧР. 373.
Голобри́ш, -ша, м. Нищій, оборвышъ. Желех.
Голи́ш, -ша́, м.
Кіт наплакав.
І що? Це не є доводом того, що слово "товариш" є від москалів.
Але визнаю, що навів приклади вище дарма, адже ЕСУМ пише, що часточка "-иш" є з тюркських мов (тобто точно не від москалів):
"запозичення з тюркських мов, де є складним словом, пор. тур. чаг. tаvаr «майно; худоба; товар», еš (іš) «приятель, товариш»"
Подруга — кохана, одна з подружжя?
Кохана дівчина, жінка, наречена або дружина. Прощай, дівчинонька вірненька, З колиски подруга моя (Іван Манжура, Тв., 1955, 139); Він, добра й лагідна людина, раз у раз жалував свою подругу (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 41); * Образно. Кличе подругу перепел в житі (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 113); * У порівняннях. Як вірну подругу, любить білу акацію степовик (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 564).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 758.
До речі, на жаль ми вже не вживаємо фемінітив до друг – другиня. Див. Словник Грінченка та ін.
Товариш, звісно, подають як запозичення з тюркських мов, де є складним словом, як тур. чаг. tаvаr «майно; худоба; товар», еš (іš) «приятель, товариш», закінчень -іш в українській мові катма.
Але якщо вже припустити, що слово могло з'явитися від товаръ у значенні «військовий табір», то можна хоч дати характерне для української мови закінчення.
Що є на тім "цікаво"? То є не "пратвар" а перепись вятського твару чеською латиницею з ‹ь› на кінці та гвїзкою перед словом дати тому виду "прасловянська реконструкту". То можемо рівно яти слово ‹дирижабль› и "реконструювати" його "прасловянський твар" ге: *dirižablь. То пратвар не дасть нич вїсти в почепї чи кінцї та слова, чи то є *-i-st- + *-y-+-o-s, або *-i-sk- + *-y-+-o-s, або то є *-it- + *-y-o-s, де ‹-ищ› у вятськї був би старобовгарський рефлекс, якому в руськї, вятськї (питомо), бїлоруськї, хорватсько-сербськї та словїнськї тякне рефлекс /-it͡ʃ/. И в мовах руськї, бїлоруськї, лядськї, чеськї, словацькї, лужицькї та словїнськї є в усїх на кінцї /ʃ/, що може бути тільки з *-s- + *-y-o-s або *-x- + *-y-o-s.
Цікавий пратвар. І цікаво чому в українській від нього вийшло "-иш". Думав шо звичне спрощення скупчення /ʃt͡ʃ/, а через відсутніть голосної в кінці слова таке спрощення, шо витіснило давніший твар з /-ʃt͡ʃ/. Ось пояснив свою зацікавленість.
To cimy "cécau"? Cètéte moyõ zméncõ isce.
Я пояснив зверху чим воно мені було цікаве. І ваш коментар я прочитав углядно. Хіба я сказав шо не згоден з вашим поглядом кривості й неправильності пратвару "tovariščь" даного на Wiktionary? Ні.
<Я пояснив зверху чим воно мені було цікаве.>
Де?
Тут: «Цікаво. На Wiktionary дають пратвар *tovariščь.», або тут: «Цікавий пратвар.»? То то не є пояснїннє на питаннє "чим?". А коли се: «І цікаво чому в українській від нього вийшло "-иш". Думав шо звичне спрощення скупчення /ʃt͡ʃ/, а через відсутніть голосної в кінці слова таке спрощення, шо витіснило давніший твар з /-ʃt͡ʃ/.», то й кажу, четїте мою змїнку ще.
Кепкуєте?
Ваше питання: Що є на тім "цікаво"?
Моя відповідь: Цікавий пратвар. І цікаво чому в українській від нього вийшло "-иш".
Відповідь отримали.
A ya'smi Vam na tô ôdvétil:
«И в мовах руськї, бїлоруськї, лядськї, чеськї, словацькї, лужицькї та словїнськї є в усїх на кінцї /ʃ/, [...]»
<Відповідь отримали.>
To ni, ne otrimal.
А я вам відказав, шо добре вас почув і вглядно перечитав ваш перший коментар. Я лише згадав шо це слово мені цікаве, й цікавий його пратвар, котрий знайшов на Wiktionary. Ви спитали шо саме в ньому є, на мою думку, «цікаве», натякаючи шо то ніякий не пратвар, а просто запис московського слова правслов’янською мовознавчою абеткою. Далі я пояснив чому саме знайшов його цікавим: начебто розвиток закінчення «-ščь» у «-ш» у нашій мові. Я з першого разу зрозумів, шо ви вважаєте пратвар «tovariščь», поданий на WIktionary, хибним через закінчення в інших слов’янських мовах, які не збігаються з очікуваним розвитком у відповідних фонологіях інших мов. Дякуючи Богу, я не вигадую пратварів сам, а беру їх із джерел. Wiktionary хоч відкрите джерело, та я покладаю надії на його якість через відомість цього осідку. Ну, хибний і дурний пратвар, хтось вивів праслов’янське слово, не звіривши його з іншими мовами. Нич з тим не поробиш, хіба статтю ту виправити. Про шо ми розмовляємо? Давайте закриймо цю бесіду, мені ше відповісти на ваші їнші коментарі потрібно.
<Дякуючи Богу, я не вигадую пратварів сам, а беру їх із джерел.>
Cyto simy xotiete recti?
Yaco mogeity toy pratuar i daléie isce bouti roupen, coli ouge védomo e xuiben?
"Cyto simy xotiete recti?"
Та рівно те шо й написав — я беру пратвари з джерел.
Та він мені більше не цікавий. Ви спитали чим він був мені цікавий і я відповів чим БУВ цікавий.
Голосні звуки з плавних приголосок ви також позначаєте <e> (*sębrъ —> <sẽber>)? Слова "вітер", "Дніпр/Дніпер" (давнішу подобу назви річки "Дніпро"), "Дністер", "човен", на скільки я розумію, ви також пишете з <e>?
Дуже давно вдїта /ə/ та /ɵ/ не писах, то би писавши: ‹uétr›, а дзвук [ɘ] бї там мїнен. Пак руших то, головно через слова з наголосом на такім /ə/ чи /ɵ/ (/sɛsˈtær/). Правда при деяках словах и нинї таки є питаннє чи писати ‹e› / ‹o› — в тих де поруч твару з удїтом голосном (ненаголошеном, ясно) є й твар без його. Правда, нинї'м не ладен гадати тякел твар. У тих що гадаю всюди є й різновид з наголосом на вдїтї голоснї: /wɛpr(ʲ)/ ~ /ˈwɛpɘr(ʲ)/ — оба йдеть писати й ‹vepry›, та є й /wɛˈpær(ʲ)/, /dæbr(ʲ)/ (Онишк.) "яр, улоговина", прямо твар /ˈdæbɘr/ ниде не стойить, та його вїрогідність може бути з родова паду мніжна від имене /ˈdæbra/ "тс. (яр, улоговина, Желех.)" — оба би мога писати й ‹debry›, та є й твар /dɘˈbær(ʲ)/, правда, зо значіннями "балка, узгірря; крутий бік гори, горба". При різнах значіннях може бути й товк писати різно, на пр.: ‹debry› за "яр, улоговина", та ‹dèbery› для значінь "балка, узгірря; крутий бік гори, горба".
Дещо таково є й в иншах мовах проти йих пратварім, на пр. новонїм. ‹Zweifel› : прагерм. *tvīvlaz, або ягел. (амер.) ‹center› : ягел. (старїше, брит.) ‹centre›, фран. ‹centre›, лат. ‹centrum›.
Цікаво. Дійсно вартує роздумів. Дякую.
O, rél eimy ino priclad na /-ər ~ -r/ bez nagòlôsou ino: /ˈt͡ʃupɘr ~ t͡ʃupr/ (Slôunik govorœu Boucovinui: ‹чупр›, stòr. 652, ‹чу́пер, чу́пир, чупр›, stòr. 651). To se slovo e tóuc pisati ‹ceupr› za ˈt͡ʃupɘr/ i za /t͡ʃupr/.
I gadaiõ tacui i ‹muisly›, ne ‹muisely›.
—
Це можна додати як синонім до друг, але не сюди
Сябер, сябро
r2u.org.ua: Сяб*р*
± більше як бізнес партнер