Що є на тім "цікаво"? То є не "пратвар" а перепись вятського твару чеською латиницею з ‹ь› на кінці та гвїзкою перед словом дати тому виду "прасловянська реконструкту". То можемо рівно яти слово ‹дирижабль› и "реконструювати" його "прасловянський твар" ге: *dirižablь. То пратвар не дасть нич вїсти в почепї чи кінцї та слова, чи то є *-i-st- + *-y-+-o-s, або *-i-sk- + *-y-+-o-s, або то є *-it- + *-y-o-s, де ‹-ищ› у вятськї був би старобовгарський рефлекс, якому в руськї, вятськї (питомо), бїлоруськї, хорватсько-сербськї та словїнськї тякне рефлекс /-it͡ʃ/. И в мовах руськї, бїлоруськї, лядськї, чеськї, словацькї, лужицькї та словїнськї є в усїх на кінцї /ʃ/, що може бути тільки з *-s- + *-y-o-s або *-x- + *-y-o-s.

Цікавий пратвар. І цікаво чому в українській від нього вийшло "-иш". Думав шо звичне спрощення скупчення /ʃt͡ʃ/, а через відсутніть голосної в кінці слова таке спрощення, шо витіснило давніший твар з /-ʃt͡ʃ/. Ось пояснив свою зацікавленість.

To cimy "cécau"? Cètéte moyõ zméncõ isce.

Я пояснив зверху чим воно мені було цікаве. І ваш коментар я прочитав углядно. Хіба я сказав шо не згоден з вашим поглядом кривості й неправильності пратвару "tovariščь" даного на Wiktionary? Ні.

<Я пояснив зверху чим воно мені було цікаве.>

Де?
Тут: «Цікаво. На Wiktionary дають пратвар *tovariščь.», або тут: «Цікавий пратвар.»? То то не є пояснїннє на питаннє "чим?". А коли се: «І цікаво чому в українській від нього вийшло "-иш". Думав шо звичне спрощення скупчення /ʃt͡ʃ/, а через відсутніть голосної в кінці слова таке спрощення, шо витіснило давніший твар з /-ʃt͡ʃ/.», то й кажу, четїте мою змїнку ще.

Кепкуєте?

Ваше питання: Що є на тім "цікаво"?

Моя відповідь: Цікавий пратвар. І цікаво чому в українській від нього вийшло "-иш".

Відповідь отримали.

A ya'smi Vam na tô ôdvétil:

«И в мовах руськї, бїлоруськї, лядськї, чеськї, словацькї, лужицькї та словїнськї є в усїх на кінцї /ʃ/, [...]»

<Відповідь отримали.>

To ni, ne otrimal.

А я вам відказав, шо добре вас почув і вглядно перечитав ваш перший коментар. Я лише згадав шо це слово мені цікаве, й цікавий його пратвар, котрий знайшов на Wiktionary. Ви спитали шо саме в ньому є, на мою думку, «цікаве», натякаючи шо то ніякий не пратвар, а просто запис московського слова правслов’янською мовознавчою абеткою. Далі я пояснив чому саме знайшов його цікавим: начебто розвиток закінчення «-ščь» у «-ш» у нашій мові. Я з першого разу зрозумів, шо ви вважаєте пратвар «tovariščь», поданий на WIktionary, хибним через закінчення в інших слов’янських мовах, які не збігаються з очікуваним розвитком у відповідних фонологіях інших мов. Дякуючи Богу, я не вигадую пратварів сам, а беру їх із джерел. Wiktionary хоч відкрите джерело, та я покладаю надії на його якість через відомість цього осідку. Ну, хибний і дурний пратвар, хтось вивів праслов’янське слово, не звіривши його з іншими мовами. Нич з тим не поробиш, хіба статтю ту виправити. Про шо ми розмовляємо? Давайте закриймо цю бесіду, мені ше відповісти на ваші їнші коментарі потрібно.

<Дякуючи Богу, я не вигадую пратварів сам, а беру їх із джерел.>

Cyto simy xotiete recti?

Yaco mogeity toy pratuar i daléie isce bouti roupen, coli ouge védomo e xuiben?

"Cyto simy xotiete recti?"

Та рівно те шо й написав — я беру пратвари з джерел.

Та він мені більше не цікавий. Ви спитали чим він був мені цікавий і я відповів чим БУВ цікавий.