термін ґендер ввели навмисне, щоб розділити соціокультурну стать від біологічної, з цього огляду, ототожнення біологічної статі з ґендером видається не надто доцільним
Gender is the range of characteristics pertaining to, and differentiating between, masculinity and femininity. Так принамні ввжажає Гугл. Чи ви вважаєте що людина може бути однієї статі біологічно і іншої статі статі соціокультурно?
-, стать у тебе з народження визначається за статевими ознаками, а ґендер визначає для себе сама людина
+
Різниці нема і , донедавна, у західних мовах sex та gender були синонімами. Ідеологією мову не виправиш)
Для української мови складні терміни цілком типові. А що найважливіше, з'являється чітка зрозумілість значення. Також можна „соціальний рід“.
пропоную надати давньому українському слову нового значення.
Таким чином розрізнятиметься стать та чіль (гендер)
<А що є то за давнє слово?>
SIRM IV, 547: ‹по́чіль› "стать"; Gelex./Ndl. II, 729: ‹по́чіль› "Geschlecht, Sexus".
Za SIRM, œd *kel-os "rœud", œd *kel- u ‹celeady› (*kel-end-ys) ta ‹ceolovéc› (*kel-uoyk-os).
СУСпільна СТАТЬ
здається ви пропонуєте со- замість су-, але не розумію чому.
Ні, він каже що су- вже має значення — спільний. Ви й справді від слова суспільство залишили тільки префікс. Хоча може це могло б щось означати
Невідповідність "суспільної статі" фактичній є психічним розладом, який називається ґендерною дисфорією, або ґендерним розладом ідентичності / особистості.
Явища треба називати своїми іменами.
Невідповідність ...
Чому саме НЕ? А якщо ґендер відповідає статі? Де тут йдеться про (не)відповідність взагалі?
Eagl. slovo ‹gender› œd phran. ‹gendre› œd lat. ‹gener-›, pne uzcleznuix padœu slova ‹genus›, tb. ‹genus› u im. p. od., ta ‹gener-› u inxix padéx. Samo ge lat. ‹genus› znacity pered usémy "rœud, rod", i se e, u istoté, cyto eagl. ‹gender› znacity nuiné u œdnosé ic totogynosti lioudinui — "rœud, ròd", npr. mõgyscuy, geinscuy.
Ta na cœilco e slovo "rœud, ròd" ouge dosta pereteagyeno rœznami znacyeinïami, dobré bui ye yacsi ròzrœzniti tuarno.
U eagl. e ‹gender›, ‹genre› tuarno ròzrœznyeno radno u rœznui dobui cerpanïou tohoge slova yz phraneçscui. U rousscé, coli xotiemo byrati pitomoe slovo ‹rœud, ròd› e ciniti tac teagye, ta odino réxyeinïe'm yzbagnõu:
na cœilco eagl. ‹gender› ta ‹genre› sõty œd pne uzcœsnuix padœu lat. ‹genus› — ‹gener-›, pri cerpanœmy ‹genus› preamo œd imenœuna padou lat. ‹genus›, to mogli buismo, cei, uzeati peny uzcleznuix padœu rous. slova ‹rœud, ròd› — ‹rodou-, rodu- ; ròdou-, ròdu-›, se-ty slovo teagneity pervœstno dœ imeun is pnemy na *-u, a tac perevesti ye u imea is inximy pnemy, npr. na *-o niyaca rodou, ci *-os mõgysca rodou, dodauxi sesi *-o, *-os preamo do ‹rodou-, rodu- ; ròdou-, ròdu-›: ‹rodœu› (*rodou-os), ‹ròdœu› (*ordou-os), ‹rœduo / rœuduo› (*rodu-o), ‹ròduo› (*ordu-o).
U uzcleznéx padéx bui tocdé tuarui ‹rodœu›, ‹ròdœu› boulo isclaniati he:
im. od.: ‹rodœu›, ‹ròdœu›
rod. od.: ‹rodova›, ‹ròdova›
pricl. od.: ‹rodœu›, ‹ròdœu›
dat. od.: ‹rodovou›, ‹ròdovou›
mést. od.: ‹rodové›, ‹ròdové›
orõd. od.: ‹rodovomy›, ròdovomy›
im. mn.: ‹rodovi›, ‹ròdovi›
rod. mn.: ‹rodovœu›, ‹ròdovœu›
pricl. mn.: ‹rodovui›, ‹ròdovui›
dat. mn.: ‹rodovœum›, ‹ròdovœum›
mést. mn.: ‹rodovéx›, ‹ròdovéx›
orõd. mn.: ‹rodovui›, ‹ròdovui›
Yasnéixe ròzouméti põty tuaroménui œd ‹rœud› / ‹ròd› (*rodu / *ordu) → ‹rodœu› / ròdœu (*rodou-os / *ordou- os), se e, na pricladé latinscui móuvui, coli larinsca bui i nuiné boula giva móuva, i potrebouiõci uvesti novõ pœimõ "gender", uzeala bui peny uzcleznuix padœu slova ‹genus› — ‹gener-›, i dodala ésce ‹-us› œd daunéxeoho *-os, tb.: ‹genus, gener-› + ‹-us› (*-os) → ‹generus› (*gener- + *-os), i tac vuiniclo bui novo slovo is inxemy znacyeinïemy.
Inxe réxyeinïe bui moglo bouti, prineati cyto pervœsten pratuar slova ‹rœud, ròd› e tacui *ordu (e dué gadcui: *ordu- ta *rodu), i cyto pervœsten proteag *ordu e tacui ‹ròd› a ne ‹rœud›, a ‹rœud› e utœrniy proteag, i coristati yz obou tuarou u rœznax znacyeinïax. Obace, tocdé bõdeity treba pilnouati vuimóuvui, ròzrœzniaiõci "xiroco" {o} — /ɔ ~ ɒ/ u ‹ròd, ròdou, ròdé, ròdomy› ta "õzyco" {o} — /o ~ ʷɔ/ u ‹rodou, rodé, rodomy› tuara ‹rœud›.
Treba e ésce gadati yz ocrema na slova "gene", "genome*, "genre", ta in., cyto usé sõty œd pie. *gen-, decotra yz gr., inxia yz lat. Pocui ne doumau eimy ocremo nad peredatyeiõ pœimui "gene", ta gadaiõ, za se slovo bui mœugl slougiti tuar ‹ròd›, libon', pacye ou yoho e cyto œd déyeslova, tb. *"tuy / to cyto rodity (ròdity) = daieity rœud", porn. "pathogen", "oxygen*, "hydrogen" (⁺‹xuore-ròd› ← *"ròditi xuœry", ⁺‹cuise-ròd› ← *"ròditi cuisy, ‹vodo-ròd› ← *"ròditi vodõ").
А яка морфемна різниця між rodœu і ròdœu? Наче ж ідея Вашого письма полягає в тім, щоб одним писаним словом одбити всі можливі вимови, а тут наче окремо писані рід/род, як від/од.
Ви маєте на увазі фонемну?
". Obace, tocdé bõdeity treba pilnouati vuimóuvui, ròzrœzniaiõci "xiroco" {o} — /ɔ ~ ɒ/ u ‹ròd, ròdou, ròdé, ròdomy› ta "õzyco" {o} — /o ~ ʷɔ/ u ‹rodou, rodé, rodomy› tuara ‹rœud›."
Добродію Єлисію, я правильно розумію Вашу думку, Ви кажете, що треба розрізняти при вимові звучини (фонеми), що давно злилися в переважній більшості говірок?
"А яка морфемна різниця між rodœu і ròdœu? Наче ж ідея Вашого письма полягає в тім, щоб одним писаним словом одбити всі можливі вимови, а тут наче окремо писані рід/род, як від/од.".
Там, за словами добродія Єлисія, різні звучини.
" {o} — /ɔ ~ ɒ/" -- це О, що утворився в словах із повноголоссям, не має загалом чергуватися з і.
" {o} — /o ~ ʷɔ/" -- походженнєвий О, вищого підняття, що чергується з І
>Ви маєте на увазі фонемну?
Ні, напр. uologobleudcwsty [вологоблюдкість], uologobleudnwsty [вологоблюдність], òugobleudnwsty [вогоблюдність] під 
гігроскопічність суть слова з різними тварниками, а не просто звучинами, як от "вугілля" і "вугіль" мають ледь не однакові значення, та різні за складом (також пор. рибак, рибалка, риболов), а от "вугіль" та "угіль" суть одне слово з різними вимовами.
Тут різниця тільки фонемна
>Eagl. slovo ‹gender› œd phran. ‹gendre› œd lat. ‹gener-›, pne uzcleznuix padœu slova ‹genus›, tb. ‹genus› u im. p. od., ta ‹gener-› u inxix padéx. Samo ge lat. ‹genus› znacity pered usémy "rœud, rod", i se e, u istoté, cyto eagl. ‹gender› znacity nuiné u œdnosé ic totogynosti lioudinui — "rœud, ròd", npr. mõgyscuy, geinscuy.
Ta na cœilco e slovo "rœud, ròd" ouge dosta pereteagyeno rœznami znacyeinïami, dobré bui ye yacsi ròzrœzniti tuarno.
А що як розглянути слово коліно "genū ~ genus"?
»Тут різниця тільки фонемна«
Coli rœzniça e phonéimna, ona ne mogé bouti 'tœilcui', atge phonéma vuituicity znacyéinnhe slova.
»напр. uologobleudcwsty [вологоблюдкість], uologobleudnwsty [вологоблюдність], òugobleudnwsty«
Yac samui'ste moglui pomietiti, tam e slova tvoryeno œd dvou rœznuix coreneu: ‹volog-› u slovie ‹vologa, vologiti, vologœsty›, ta œd ‹vóug- (d.-rous. ‹vulg- / вълг-›) u ‹vóugoc, vóugc- (vóugcuy, vóugco, vóugcœsty)›. Tam cde ranieyche pisax ‹òug-› nuinie buimy pisau ‹vóug-›, ta sõty e ta sama: ‹volog-› ta ‹vóug-› sõty dva rœzna corenya a ne rœznovizvõccia tohoge corene, a tomou i pischemo yea rœzno.
A u tvariex ‹rod-› ta ‹ròd-› e peredano dvie mogebnie gadcie istoslœuvia — ‹rod-› œd *rod-, ta ‹ròd-› œd *ord- ; néyma pèunosti cotra gadca e vierna, ta ya'smi coristau yz seyui nepèunosti tvoriti slova iz rœznuimi znacyéinnhami, cde ‹o› u ‹rod-› imé vuimóuvõ /o/ = [ʷo ~ ʷɔ], a ‹ò› u ‹ròd-› /ɔ ~ ɒ/ = [ɔ, ɒ].
Відносно до недавна, в англійській термін gender вживалися лише на позначення граматичного роду. У французькій так само стали використовувати термін genre („рід“, „жанр“). Як на мене, в українській можна розширити термін „рід“ схожим чином. За етимологією: від латинського genus – „рід“, „різновид“.
Це особливо добре звучить на тлі того, що люди, які самі визначають собі рід, казатимуть я чоловічого/середнього/жіночого роду. Наприклад, я жінка середнього роду. Я чоловік жіночого роду і таке інше. Однозначно +
Гендер — стать. Рід набагато ширше значення і ніяк не пов'язане із гендером
Гендер - гендер. Стать - стать.