англ. Carl, Charles
араб. كارل
арм. Կառլոս (Карлос)
белор. Караль
болг. Карл
венг. Karoly
греч. Καρλ
ивр. קארל
идиш קאַרל
исп. Carlos (Карлос)
итал. Carlo
кит. 卡尔
лат. Carolus
латыш. Kārlis
лит. Karolis
нем. Karl
польск. Karol
рум. Carol
фр. Charles
Приклад живої української мови взятий з Словаря Грінченка:
Важкий талан!.. Особливо тепер, коли таких двох ковалів появилося у світовій кузні, як Карло і Петро.
r2u.org.ua: карло
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Підіцькну́ти, -кну́, -неш, гл. Подбить? подстрѣлить? Ген перед шведами своїми Карл із носилок виглядав... Не залюбив небіжчик кулі, його що вранці підоцькнули. Греб. 353.
II Посіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. посі́сти, -ся́ду, -деш, гл.
1) Одолѣвать, одолѣть. Той з цеї сторони, а той з тієї (Карл та Мазепа), — посідають Полтаву. КС. 1882. ІІІ. 612. Палій посів того лицера, зв’язав його віжками. Драг. 201.
2) Завладѣвать, завладѣть чѣмъ. Не думав я, що ти посядеш мою худобу. Грин. І. 287. Думав худобу Хрущеву посісти. Мир. ХРВ. 54
Праслов'янське *korljь і давньоруське король виникло на основі власного імени володаря франків Карла Великого, двн. Karl (768–814).
Тобто саме ім'я Karl слов'яни переробили на свій узір, що й дало слово «король».
Карл — ім'я.
Мало хто знає, що ім'я барона Мюнхгаузена це Карл.
нім. Karl, з д.-в.-нім. *karlon — «чоловік».
англ. Carl, Charles
араб. كارل
арм. Կառլոս (Карлос)
белор. Караль
болг. Карл
венг. Karoly
греч. Καρλ
ивр. קארל
идиш קאַרל
исп. Carlos (Карлос)
итал. Carlo
кит. 卡尔
лат. Carolus
латыш. Kārlis
лит. Karolis
нем. Karl
польск. Karol
рум. Carol
фр. Charles
Перекладаємо слово карл (ім’я)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
рос. Карл – укр. Ка́рло
r2u.org.ua: карл
Приклад живої української мови взятий з Словаря Грінченка:
Важкий талан!.. Особливо тепер, коли таких двох ковалів появилося у світовій кузні, як Карло і Петро.
r2u.org.ua: карло
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Підіцькну́ти, -кну́, -неш, гл. Подбить? подстрѣлить? Ген перед шведами своїми Карл із носилок виглядав... Не залюбив небіжчик кулі, його що вранці підоцькнули. Греб. 353.
II Посіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. посі́сти, -ся́ду, -деш, гл.
1) Одолѣвать, одолѣть. Той з цеї сторони, а той з тієї (Карл та Мазепа), — посідають Полтаву. КС. 1882. ІІІ. 612. Палій посів того лицера, зв’язав його віжками. Драг. 201.
2) Завладѣвать, завладѣть чѣмъ. Не думав я, що ти посядеш мою худобу. Грин. І. 287. Думав худобу Хрущеву посісти. Мир. ХРВ. 54
Праслов'янське *korljь і давньоруське король виникло на основі власного імени володаря франків Карла Великого, двн. Karl (768–814).
Тобто саме ім'я Karl слов'яни переробили на свій узір, що й дало слово «король».