Кожне слово первісно значить тяму матеріальну, а абстрактні тями суть від йих похідні.

Не сказав би, що "границя" є чимось аж таким абстрактним, як на мене, цілковито матеріяльна річ. Дуже дивно, щоб у праслов'ян не було якогось слова на позначення земель, де живуть чужі племена, мало бути би і в праслов'ян щось на узір "границя", якесь таке слово. Цікаво, як вони могли звати край своїх земель.

Було, й не одно: *granika, *rombegyos, *medya, *crayos із окрема.

Чому ж тоді не реконструювати їх усі в ориґінальним автентичним значенням?

В ЕСУМі в того слова є значення кордону й не згадується про російське походження. Слово є й в окремій статті "рубіж" і під "руб".
goroh.pp.ua: рубіж

Там рідко коли визнається москальський здрій слова.

Ну, то так. Усе-таки, це слово має значення краю, грані, межі, тому значення кордону в тому слові є логічним. Як білоруське "мяжа" (межа), яке ще донині вони використовують для позначення кордону.

Така бо є первина; в линських говірках доси є меджа; бо *med-y-a- (рідне лат. medium), а не +mez-y-a-; рівніте з: саджа ← *sad-y-a- (вѧт. сажа), ріджа ← *rēd-y-a-. Се є питомий первісний твар.

А линські говірки це де?

лин "захід" (писали'сьмо про се з Вами же).

Єлисіє, чим Вам не спо добі слова північ, південь, захід, схід? Чому незлюбили?

Русини це і є українці.

<Русини це і є українці.>

Не до питання про саму тяму, а до граматики:
правильно є:
Русини й суть українці.
У Вашім реченні суть два підмети: <русини> та <це>, <є> є форма теперішнього часу третьої особи ОДНИНИ дієслова "бути", а твари "русини", "українці" стоять у множині, тому з ними має йти форма теперішнього часу третьої особи МНОЖИНИ: суть.

Конструкція з указівним займенником "це" та формою "є" поруч після смислового підмета є калька вятської – в основі своїй гібридної – конструкції: /підмет/ + <это (и) есть>, де "это" є заступлення дієслова "бути" після того, як дієслово "бути" як зв'язка в вятській мові в подібних реченнях відпало, а потім почало додаватись/відновлюватись. Кривість такої конструкції підтверджує тотожність синтаксису відповідних речень у давньоруській мові, всіх (!) європейських мовах (крім вятської, та з ними руської та білоруської) та всіх инших слов'янських мов.
___
Про вжиток дієслова "бути" в ролі зв'язки:

Сучасний літературний стандарт української мови критикує вживання дієслова "бути" в ролі зв'язки, але така зв'язка була завжди обов'язкова в граматиці д.-рус. мови, є обов'язкова в усіх європейських мовах, й усіх слов'янських мовах (примітно, крім вятської, білоруської та руської). Конструкції без зв'язки дієсловом "бути" бувають и в инших європейських мовах, знані під грецьким терміном "σχέσις ὀνομάτων", що приблизно значить "констатація/стан именників", суть якого полягає в описі речень, побудованих лише з переліку йменників (за замовчуванням сюди тягнуть и прикметники, оскільки останні також належать до йменників, як і числівники та займенники), але така конструкція має в європейських мовах не нейтральний характер, але служить як особливий риторичний прийом. Конструкції без дієслова "бути" в ролі зв'язки бували й у давньогрецькій мові, але в виключних випадках (так само, як особливий риторичний прийом), правилом же було вживання такої зв'язки; правилом є вживати "бути" як зв'язку в відповідних формах и в новогрецькій. Дієслово "бути" як зв'язку не знає єврейська мова (мабуть й арабська чт йинші семитські, але я їх не знаю), але тут слід завважити, що в єврейській мові (принаймні) граматичне вираження дієлова є взагалі відмінне від європейського (навіть будь яке йинше дієслово в єврейській мові не є дієслово в розумінні його в європейських мовах); тому посилання на такі мови (неєвропейські) для аргументації випущення зв'язки "бути" в руській мові я вважаю недоцільним.

Спасибі за заувагу, таки щиро спасибі. Я так зосередився на лексиці, що чисто геть знехтував граматикою, а вона таки мабуть сильно покалічена під впливом російської мови. Страшно подумати, скільки ще отакого суржику я вживаю, геть цього і не відаючи.

Попрошу Вас трішки детальніше пояснити, яку тяму слід розуміти під «"бути" в ролі зв'язки»? Про те, що речіння на взір "вони росіяни" чи "я друг" чи "він батько" криві і відсутні у всіх європейських мов (крім хіба росіян, а тепер й білорусів та українців), а правильно буде "вони суть росіяни", "я є друг", "він є батько"?

Тяма "зв'язка" (copula) значить функцію дієслова "бути", яке повинно зв'язувати підмет зо словом яке його означає чи пояснює.

"Вони суть росіяни" правильно, але в нейтральнім реченні ліпше є: "росіяни суть", без "вони";
не "я є друг", але "друг ім" або "сми друг" – "є" є форма третьої особи однини, а я "я" є займенник першої особи однини;
"він є батько" правильно, але ліпше є: "є батько" чи "батько є", без "він".

??

"<є> є форма теперішнього часу третьої особи ОДНИНИ..."

Не лише, й ви це знаєте. "Є" в багатьох говорах використовують і для однини й множини.

Франко "Лис Микита":
"Не один там хід і ґанок,
Ям, скриток чимало є."
(Ями та скритки в множині).

"Захар Беркут":
"- Ей, боярине! Є способи на силу! - відмовив Максим."

Ти приклади в ті питанні значать мало (коли що) яко писани для чинного стану руськи мови, де місця гбанню дієслова "bouti/buiti" не'ма.

У первім прикладі є твар <e> таки на місці, рядить бо й имя в одинині "malo" — підмет. Не слова "yamui" та "scripcui" рядять ту дієслово "bouti/buiti". Рівно й у ставбах "ou [coho?] ne'ma [ceoho – множина]" є підмет "мовчан" але в одинині, бо твар слова/слів у множині (про відсутність чого є мова) є в родові паді й не може бути підмет. Рівно й зо словами "bogato, mnogo, tòrôny, troxa, tyma, coupa, gymenia, sila, póuno, douge" + слово/слова в множині родова паду, дієсловом "bouti/buiti" рядить/рядять не слово/слова в родові паді, а слова "bogato, mnogo, tòrôny, troxa, tyma, coupa, gymenia, sila, póuno, douge", яко підмети.

+

Не істина в останній інстанції, а лише думка, з якої ви, можливо, можете почерпнути хоч щось корисне.

Вам в клуб любителей общепонятного

Мова — це не просто засіб комунікації; це ідентифікації нас.Ми не просто розуміємо розуміємо сказане, ми ще й розуміємо національність людини (принаймні, якщо ви чуєте, що людина розмовляє українською, ви думатимете, що вона українець)
Я сам далеко не пурист і не бачу сенсу викидати деякі слова з мови.Але ми маємо зробити так, що це все-таки була українська мова, а не чорт його знає що

"Українська це інструмент передачі інформації..."
Неправда, й це не каже моя відчуттєва, патрійотична прив'язаність до нашої мови. Ніхто по правді мову лише засобом не баче. Люди так думають до тієї миті, коли в них мову не відібрати. Мова формує осіб, свідомість, сприйняття світу.

"... краще служив українцям..."
Люди також мають мати трохи поваги до самої мови та її спадщини.

"... з тактикою „собі око виколю, щоб на поляка не походити” ви лише обмежуєте українську мову."
Я сам є проти ретельного чистослів'я, не всі запозичення є рівні й не всі вони непотрібні, але в цьому випадку ми таки обмежуємо свою мову, бо позбулися кількох рідних слів, котрими користалися на позначення кордонів. Нашо питається? Звісно, можемо вживати кілька синонімів для різних забарвлень цієї тями, та "кордону" нам не потрібно, коли маємо стільки давніших відповідників. Отут слова "границя", мабуть, уже будуть цуратися люди з підходом "собі око виколю, шоби на московця не походити". Те слово давнє, але не "древнє"; воно не вимерло бозна-скільки століть тому, а вживається донині.

Навіщо ви ліпите скрізь оте "є"? Мова видається якось робленою, неприродною:
" Я сам є проти" — я сам проти
"Не всі запозичення є рівні" — не всі перейнятки рівні

Ви ж знаєте, шо дієслово "є" досі вживається людьми в випадках, коли воно в літературній мові, як правило, випадає? Неприродньо вам, бо ви, видно, не чули такого. Не судіть лише по собі. Я вживаю її для підсилення. У Біблії також: "Я є Той, хто є" (книга Вихід).

Ні, ну, звичайно, якщо ваша мова — польський суржик, то тоді так 🤷‍♂️

Так само чую від людей з Полтави "був робив", нічого поганого в такій формі нема

@Ярослав Мудров
Як скажете.

Це ж давноминулий час

Був робив — так, давноминулий час
Тільки не зрозумів, до чого тут зайве вживання "є" 🤔

"Був" не є зайвим, тож і "є" не є 😁

Усе-таки не плутайте давноминулий час, який дехто намагається виділяти й в окремий час, із "є". Приклад просто не найкращий

«Навіщо ви ліпите скрізь оте "є"? Мова видається якось робленою, неприродною:
" Я сам є проти" — я сам проти
"Не всі запозичення є рівні" — не всі перейнятки рівні»

«Ви ж знаєте, шо дієслово "є" досі вживається людьми в випадках, коли воно в літературній мові, як правило, випадає? Неприродньо вам, бо ви, видно, не чули такого. Не судіть лише по собі. Я вживаю її для підсилення. У Біблії також: "Я є Той, хто є" (книга Вихід).»

«Ні, ну, звичайно, якщо ваша мова — польський суржик, то тоді так »

«Так само чую від людей з Полтави "був робив", нічого поганого в такій формі нема»

«Це ж давноминулий час»

«"Був" не є зайвим, тож і "є" не є»

«Був робив — так, давноминулий час
Тільки не зрозумів, до чого тут зайве вживання "є"»

1)
Déyeslovo "bouti" e nuiné u USÉX slovianscuix móuvax, coli u receinïé xuibity inxie déyeslovo, crœumy veatscoyui, cinnoyui oucrayinscoyui ta bélorousscoyui. Bé i u dauniorousscœy móuvé œd samoho poceatcou. Bé i e u uséx eurôpscuix móuvax. Bé i u latinscœy ta dauniogrecscœy. I nuiné e u novogrecscœy. Ne'ma móuvui u Eurôpé cde ne boulo bui u receinïé "bouti" coli xuibity inxie déyeslovo. Bez déyeslova "bouti" mogõ u latinscœy, dauniogrecscœy ci dauniorousscœy bouti ino còrôtca receinïa t.z. "tuarcui - (formulae)", napr. porœunanïa: "Sóunçe brat, méseaç sestra". Ta zagalomy usiõdui "bouti".

U rousscœy móuvé bé iz déyeslova "bouti" coristano scrœuzy po uséy zemyé agy do cœunça XVII stolétïa — do prodanïa Xmélnicscuimy Oucrayinui Mosqué. Œdtocdé na rousscuiz zemyax blizxiuix ic Moscqué déyeslovo "bouti" sta oupadati, a na zemyax daléye œd Mosquui trua i daléye. Nacœulyco "bouti" bé i u dauniorousscœy i u sèrêdniorousscœy, a sta oupadati pèrêd usémy na Uzxodé pœusylé poceatcou Moscóuscoho panouanïa, i nacœulyco u uséx inxiuix slovianscuix móuvax déyeslovo *bouti" e, tô neimovérno cyto bui u rousscœy móuvé "bouti" boulo 'neprirôdno'. Scoréixye na opacui, oupad "bouti" agy pœd cœuneç XVII — poceatoc XVIII stoléty na sam pèrêd na zemyax pœdmoscóuscoho panouanïa isvédcity o veatscœumy upluivé. Na Zaxodé zaxovanïe déyeslova "bouti" moge bouti pœdperto leadscoiõ, slovacscoiõ, a tacoge õgorscoiõ ci roumounscoiõ móuvami, ta tô e pœdpertïe toho, cyto ouge e boulo œd samoho poceatcou.

2)
"Ya sam e proti" tacui e costrubato, pravilno bo e "Ya sam eimy proti".

3)
"Boul ròbiu" ne e 'dauniominõl kés' — tô e prosto nepravilna stauba receinïa. Dauniominõl kés e: "béx ròbiu / ròbiu béx (ya)", "bési ròbiu / ròbiu bési (tui)", "bé ròbiu/ròbila / ròbiu/ròbila bé (œn / ona)", "bésmo ròbili / ròbili bésmo (mui)", "béste ròbili / ròbili béste (ui, Ui)", "bea/béxõ ròbili / ròbili bea/béxõ (oni, onui)".