Кордон — межа, що розділяє території держав; межа між чим-не будь.
Приклад вживання
Біля кордону відкрили міжнародний заповідник.
Походження
Очевидно, за посередництвом польської мови запозичено з французької мови; франц. cordon «мотузка; шнурок; стрічка» пов'язане, спочатку як зменшувальна форма, з corde «мотузка, канат; струна; тятива».
Слово кордон не є інтернаціоналізмом, а запозичене з французької за посередництвом польської. Такі слова не роблять українську мову легшою для іноземців, а змушують вважати українську суржиком російської і польської. Крім того, не можна дозволити зникнути такому гарному, влучному та милозвучному слову, як "сумежок" !!!
Така бо є первина; в линських говірках доси є меджа; бо *med-y-a- (рідне лат. medium), а не +mez-y-a-; рівніте з: саджа ← *sad-y-a- (вѧт. сажа), ріджа ← *rēd-y-a-. Се є питомий первісний твар.
Не сказав би, що "границя" є чимось аж таким абстрактним, як на мене, цілковито матеріяльна річ. Дуже дивно, щоб у праслов'ян не було якогось слова на позначення земель, де живуть чужі племена, мало бути би і в праслов'ян щось на узір "границя", якесь таке слово. Цікаво, як вони могли звати край своїх земель.
Кордон — межа, що розділяє території держав; межа між чим-не будь.
Біля кордону відкрили міжнародний заповідник.
Очевидно, за посередництвом польської мови запозичено з французької мови; франц. cordon «мотузка; шнурок; стрічка» пов'язане, спочатку як зменшувальна форма, з corde «мотузка, канат; струна; тятива».
Перекладаємо слово кордон
На Галичині вживають слово "сумежок" для позначення межі між сусідами чи грядками в городі. Це може бути логічною заміною полонізму "кордон".
Прекрасне слово!
Дякую Цісарю !
+
Дякую Андрію !
Кордон це питоме українське слово яке набуло функцію маркеру української мови, кордон, цегла, цибуля, дах тощо, такі речі не можна чіпати.
Слово кордон не є інтернаціоналізмом, а запозичене з французької за посередництвом польської. Такі слова не роблять українську мову легшою для іноземців, а змушують вважати українську суржиком російської і польської. Крім того, не можна дозволити зникнути такому гарному, влучному та милозвучному слову, як "сумежок" !!!
Загальнослов'янське слово, що широко вживається в українському просторіччі.
Вважаю, що його незаслужено затаврували як, нібито, "суржикове".
Тоді вартує уже просто "гра́нь" – головна форма. "Гриниця" слово похідне, другорядне.
r2u.org.ua: грань
+
*med-y-a- (друс. мєжа "границя, рубіж, межа").
Звідки узяли [дж] на заміну [ж]?
В українській мові ж "межа", адже так?
Така бо є первина; в линських говірках доси є меджа; бо *med-y-a- (рідне лат. medium), а не +mez-y-a-; рівніте з: саджа ← *sad-y-a- (вѧт. сажа), ріджа ← *rēd-y-a-. Се є питомий первісний твар.
А линські говірки це де?
лин "захід" (писали'сьмо про се з Вами же).
друс. рѫбежь "границя, рубіж, меджа".
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/52857-rubezh.html#show_point
Але в українській сучасній мові це швидше про щось явне, що можна потримати в руках, не обов'язково про край країни, рубежом може бути і грань столу, для прикладу.
Кожне слово первісно значить тяму матеріальну, а абстрактні тями суть від йих похідні.
Не сказав би, що "границя" є чимось аж таким абстрактним, як на мене, цілковито матеріяльна річ. Дуже дивно, щоб у праслов'ян не було якогось слова на позначення земель, де живуть чужі племена, мало бути би і в праслов'ян щось на узір "границя", якесь таке слово. Цікаво, як вони могли звати край своїх земель.
Було, й не одно: *granika, *rombegyos, *medya, *crayos із окрема.
Чому ж тоді не реконструювати їх усі в ориґінальним автентичним значенням?
Розора – Вообще передел, черта между двумя вспаханными полями, проведенная плугом, или между грядами, сделанная заступом.
r2u.org.ua: розора