В українській мові маємо чимало прикладів, коли іншомовне слово перекладається не одним, а кількома різними словами, залежно від змісту. Отже, якщо мовиться про лист, простір і пошту прийнятне слово особистий(а). Коли йдеться про будинок, кав'ярню чи школу доречним буде слово власний(а). А для розмови годиться слово осібна.
Слово «особистий» має певне забарвлення, яке робить незграбними словосполуки «особиста розмова» (особиста розмова з начальником — так, ніби раніше з ним говорили інші, а цього разу вже нарешті — ти), «особиста зустріч» (так, ніби того разу зустріч призначав хтось інший, а тепер таку саму зустріч призначив ти сам).
Як на мене, осі́бний краще пасує не лише до цих прикладів, а й до класичного «осібна власність». Хоча значення висловів «осібна кав'ярня» чи «осібна школа» аж ніяк не очевидне. Втім, «особиста кав'ярня» чи «особиста школа» — не набагато краще.
Уже активно використовується багатьма маїми товаришами правильна форма богемізованого "власний".
Від тих же основ, що й слів "волость" (що москаль потім перекрутив на "область").
А саме слово од прасловян. *volstь‹ *voldtǐ «влада, панування, підвладний край», утворене від основи *veld-/ *vold- «володіти», пор. і чеське vlastní «власний, особистий» (достоту «той, що перебуває під владою (vlast), у володінні»).
В инших мовах там, де в українських реченнях стоїть слово "приватний", у різних контекстїх є виражено різними способи. Тож дуже залежить від контексту, в якім його хочемо передати, й очевидно що даного тут значення є замало.
Приватний — який належить окремій особі чи особам; не державний, не суспільний. Або такий, що стосується конкретної особи, особистий.
Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання.
лат. privatus
Перекладаємо слово приватний
Пасує до таких як "приватний лист", "приватна пошта", "приватний простір".
Мені теж здається, що воно класно підходить, але як перекласти "приватна особа"?
Я б сказав "природна особа" (на одміну од юридичної) чи "неслужбова особа".
В правництві, наскільки я розумію, можна всюди вживати «фізична особа» замість «приватна особа».
В українській мові маємо чимало прикладів, коли іншомовне слово перекладається не одним, а кількома різними словами, залежно від змісту. Отже, якщо мовиться про лист, простір і пошту прийнятне слово особистий(а). Коли йдеться про будинок, кав'ярню чи школу доречним буде слово власний(а). А для розмови годиться слово осібна.
Усе б добре, та "власний" є невкраїнське слово.
Українська мова - власний, словацька - vlastne, чеська - vlastni, хорватська - vlastiti, словенська - lastno, польська - posiadac.
У руській мові МОГЛО бути (але не є) "волосний", з повноголоссям. Порівняйте наші слова "володіти", "володар" з инослов'янськими.
+++
Слово «особистий» має певне забарвлення, яке робить незграбними словосполуки «особиста розмова» (особиста розмова з начальником — так, ніби раніше з ним говорили інші, а цього разу вже нарешті — ти), «особиста зустріч» (так, ніби того разу зустріч призначав хтось інший, а тепер таку саму зустріч призначив ти сам).
Як на мене, осі́бний краще пасує не лише до цих прикладів, а й до класичного «осібна власність». Хоча значення висловів «осібна кав'ярня» чи «осібна школа» аж ніяк не очевидне. Втім, «особиста кав'ярня» чи «особиста школа» — не набагато краще.
"Осібний" має инше значіння - "окрімний", "опрічний", "нарізний".
+
Це слово перейнято з польської (własny): goroh.pp.ua: власний . З польським *ła* взгоджується українське *оло*, як о у слові "володар".
Підпираю!
Для тієї підмножини випадків, коли йдеться про певні об'єкти приватної власності: власницька кав'ярня, власницька школа, власницька виробня тощо.
На відміну від слова «власний», «власницький» очевидно означає щось, що має власника.
Тільки ж слова "власний" і "власник" не українського роду.
Що таке приватний?
Уже активно використовується багатьма маїми товаришами правильна форма богемізованого "власний".
Від тих же основ, що й слів "волость" (що москаль потім перекрутив на "область").
А саме слово од прасловян. *volstь‹ *voldtǐ «влада, панування, підвладний край», утворене від основи *veld-/ *vold- «володіти», пор. і чеське vlastní «власний, особистий» (достоту «той, що перебуває під владою (vlast), у володінні»).
r2u.org.ua: волость
r2u.org.ua: волосний
goroh.pp.ua: волость
Вам же вже Ялисій писав був про неможливість/маловірогідність такого значіння в мові руській.
Чому ж? Волосний - той, який у твоїй волості, під твоєю володою, чим ти володієш.
Волостний автомобіль – автомобіль, яким ти володієш. Тощо.
Чому ж? Волосний - той, який у твоїй волості, під твоєю володою, чим ти володієш.
Волостний автомобіль – автомобіль, яким ти володієш. Тощо.
Волосний автомобіль є автомобіль волости.
Що є "волость" як не "влада", "власність" над чимось?
Вдалим слово вважаю саме тому, що йде від основи *veld-/ *vold- «володіти» ще з праслов'янської мови.
"Власність" и "влада" суть різні річі.
Словинк Грінченка:
Доо́чне, нар. Лично, самолично.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/13341-doochne.html#show_point
"Доочне" значить "на власні очі".
До речі, гарна заміна.
Згоден, та не для слова "приватний" і тільки як прислівник: "Я бачив це доочне" = "Я сам це бачив".
Правильніша форма є "довічно".
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/12790-dovichno.html#show_point
На Грінченкову думку, одміна "доочне" уживаніша.
Грінченко коли жив? Атож. Тому обираємо форму, яка є за правилами руської фонології.
В инших мовах там, де в українських реченнях стоїть слово "приватний", у різних контекстїх є виражено різними способи. Тож дуже залежить від контексту, в якім його хочемо передати, й очевидно що даного тут значення є замало.