Це слово перейнято з польської (własny): https://goroh.pp.ua/Етимологія/власний . З польським *ła* взгоджується українське *оло*, як о у слові "володар".
Слово «особистий» має певне забарвлення, яке робить незграбними словосполуки «особиста розмова» (особиста розмова з начальником — так, ніби раніше з ним говорили інші, а цього разу вже нарешті — ти), «особиста зустріч» (так, ніби того разу зустріч призначав хтось інший, а тепер таку саму зустріч призначив ти сам).
Як на мене, осі́бний краще пасує не лише до цих прикладів, а й до класичного «осібна власність». Хоча значення висловів «осібна кав'ярня» чи «осібна школа» аж ніяк не очевидне. Втім, «особиста кав'ярня» чи «особиста школа» — не набагато краще.
Приватний — який належить окремій особі чи особам; не державний, не суспільний. Або такий, що стосується конкретної особи, особистий.
Оселився у Горького, який нізащо не хотів мене пускати до готелю або в приватне мешкання.
лат. privatus
Перекладаємо слово приватний
Пасує до таких як "приватний лист", "приватна пошта", "приватний простір".
Мені теж здається, що воно класно підходить, але як перекласти "приватна особа"?
В правництві, наскільки я розумію, можна всюди вживати «фізична особа» замість «приватна особа».
Це слово перейнято з польської (własny): https://goroh.pp.ua/Етимологія/власний . З польським *ła* взгоджується українське *оло*, як о у слові "володар".
Слово «особистий» має певне забарвлення, яке робить незграбними словосполуки «особиста розмова» (особиста розмова з начальником — так, ніби раніше з ним говорили інші, а цього разу вже нарешті — ти), «особиста зустріч» (так, ніби того разу зустріч призначав хтось інший, а тепер таку саму зустріч призначив ти сам).
Як на мене, осі́бний краще пасує не лише до цих прикладів, а й до класичного «осібна власність». Хоча значення висловів «осібна кав'ярня» чи «осібна школа» аж ніяк не очевидне. Втім, «особиста кав'ярня» чи «особиста школа» — не набагато краще.
Для тієї підмножини випадків, коли йдеться про певні об'єкти приватної власності: власницька кав'ярня, власницька школа, власницька виробня тощо.
На відміну від слова «власний», «власницький» очевидно означає щось, що має власника.
Тільки ж слова "власний" і "власник" не українського роду.