У Львові мені було дуже погано, але я старався підбадьоритися, підняв (яка була) енергію, щоб доїхати якось додому, бо не хотілось лягати у львівському шпиталі... (М. Коцюбинський)
Дитину віддано на село до мамки, мати, виздоровівши [одужавши], пішла знов у службу і оце перед двома роками вмерла в шпиталю. (І. Франко)
За якийсь час з того шпиталю перевезли його до другого. (Н. Кобринська)
За чотири роки сходив він багато огненних доріг, не раз стікав кров'ю, валявся по різних шпиталях. (І. Цюпа).
Походження
запозичення з німецької мови;
н. Spitál «лікарня, госпіталь; богадільня» продовжує свн. spitâl «тс.; орден іоаннітів (госпітальєрів)», що походить від слат. hospitāle «богадільня; лікарня», лат. hospitāle (hospitāle cubiculum) «дім, кімната для гостей, віт
Ну так тута ж якраз і йде мова про меншовартість. Меншовартість того, шо нам виявляється треба купа слів на позначення схожих (однакових) речей. Іншим не треба, але нам треба, але так, шоби одне було нашим, а інше запозиченим. Чому ж у нашій мові є це слово "шпиталь/госпиталь"? Та лише тому, шо в інших мовах воно є, й ми у них позичили. Хіба це якраз не меншовартість? Лише в нашій мові воно набуло особливого, чіткого значення. Ше й невідомо, чи не під упливом російського "госпиталь" це сталося, бо наскільки я знаю, то в польсокого "szpital" немає такого окремого воєного значення. Це просто безпідставне пригнічення українських слів.
А хіба се не моск. "больница"? Надто якось очевидно вказує на запозичення, хоча передбачаю, що таким воно не є і Ви так не вважаєте.
Рупиво, що чимало хто сміявся з походження руського і московського слів даного закладу. У нас "лікарні", од слова ліки/ лікувати, у них "больница", від слова "боль", як і все їхнє життя.
Відверто кажучи, я би не хотів подібного замінника ажень до шпиталю. Моя думка.
До того ж словник Срезневського якось серйозно не сприймаю. Та що вже там... все, що творене в Московії, - за правду не вважаю.
Слово <bwlnica> є мотивовано не словом <bwly> у значенні "біль" (первісно жіночого роду, від *bol-y-s), але словом <bwly> у значенні "хворий, немічний, недугий, пацієнт" – чоловічого роду (← *bol-y-o-s). Тобто <bwlnica> є *"місце, приміщення для хворих", а не *"приміщення болю".
___
<До того ж словник Срезневського якось серйозно не сприймаю. Та що вже там... все, що творене в Московії, - за правду не вважаю.>
Узагальнення в будь котрий бік є нерозумне. Ни я не беру з "Матеріалів" Срезнівського все під ряд, але через деякі там неруські слова не висную, що все є там неруське.
І обмежене чи не обмежене кириличнеє письмо, але відрізняє звуки "і", "о", "у" вміє, і якщо написано "больниця", то це уже тривожний звіночок на користь того, що слово нерідне, а банальний суржик.
Я Вас прошу, Єлісеє, скажіть прямо. Ви щиро вірите, що слово українське, придумане українцями незалежно од росіян та південних словян, і навіть якби не Росія та Болгарське царство (якби вони крізь землю провалилися ще в X столітті), то слово "більниця" і без того було б у мові українців?
Чи ви таки признаєте свідомо, що слово прийшло од росіян або книжної мови болгар, просто вам "норм", бо слово лаконічне й логічне?
Шпиталь — госпіталь, лазарет; лікарня; богадільня.
У Львові мені було дуже погано, але я старався підбадьоритися, підняв (яка була) енергію, щоб доїхати якось додому, бо не хотілось лягати у львівському шпиталі... (М. Коцюбинський)
Дитину віддано на село до мамки, мати, виздоровівши [одужавши], пішла знов у службу і оце перед двома роками вмерла в шпиталю. (І. Франко)
За якийсь час з того шпиталю перевезли його до другого. (Н. Кобринська)
За чотири роки сходив він багато огненних доріг, не раз стікав кров'ю, валявся по різних шпиталях. (І. Цюпа).
запозичення з німецької мови;
н. Spitál «лікарня, госпіталь; богадільня» продовжує свн. spitâl «тс.; орден іоаннітів (госпітальєрів)», що походить від слат. hospitāle «богадільня; лікарня», лат. hospitāle (hospitāle cubiculum) «дім, кімната для гостей, віт
н. Spitál; лат. hospitāle
Перекладаємо слово шпиталь
Тут навіть нема що обговорювати, це є найпряміший український відповідник.
Ніт, є що обноворювати
—
ШПИТА́ЛЬ, ю, чол.
1. Військово-медичний заклад для стаціонарного лікування хворих і поранених; госпіталь
Якшо в англійській можуть обійтися одним словом "hospital" для будь-якої лікарні, то ми ні чим не гірші.
Знову комплекс меншовартості. Чого ми постійно дивимось на поляків, на москвинів, на англійців тощо?
До речі, шпиталь – military hospital
Ну так тута ж якраз і йде мова про меншовартість. Меншовартість того, шо нам виявляється треба купа слів на позначення схожих (однакових) речей. Іншим не треба, але нам треба, але так, шоби одне було нашим, а інше запозиченим. Чому ж у нашій мові є це слово "шпиталь/госпиталь"? Та лише тому, шо в інших мовах воно є, й ми у них позичили. Хіба це якраз не меншовартість? Лише в нашій мові воно набуло особливого, чіткого значення. Ше й невідомо, чи не під упливом російського "госпиталь" це сталося, бо наскільки я знаю, то в польсокого "szpital" немає такого окремого воєного значення. Це просто безпідставне пригнічення українських слів.
http://oldrusdict.ru/dict.html#: боль (ч. р.) "больной".
А хіба се не моск. "больница"? Надто якось очевидно вказує на запозичення, хоча передбачаю, що таким воно не є і Ви так не вважаєте.
Рупиво, що чимало хто сміявся з походження руського і московського слів даного закладу. У нас "лікарні", од слова ліки/ лікувати, у них "больница", від слова "боль", як і все їхнє життя.
Відверто кажучи, я би не хотів подібного замінника ажень до шпиталю. Моя думка.
До того ж словник Срезневського якось серйозно не сприймаю. Та що вже там... все, що творене в Московії, - за правду не вважаю.
Слово <bwlnica> є мотивовано не словом <bwly> у значенні "біль" (первісно жіночого роду, від *bol-y-s), але словом <bwly> у значенні "хворий, немічний, недугий, пацієнт" – чоловічого роду (← *bol-y-o-s). Тобто <bwlnica> є *"місце, приміщення для хворих", а не *"приміщення болю".
___
<До того ж словник Срезневського якось серйозно не сприймаю. Та що вже там... все, що творене в Московії, - за правду не вважаю.>
Узагальнення в будь котрий бік є нерозумне. Ни я не беру з "Матеріалів" Срезнівського все під ряд, але через деякі там неруські слова не висную, що все є там неруське.
-
-
Желехівський: болесниця, больниця; Сл-к говорів Буковини: болница.
Вєха, між прочим, підділка, кольчуга, ззовні, а тепер ще й больница. Єлисію, та Духнович либонь гордиться Вами! :)
Cyto za <вєха>? Fidgyte moiõ zméncõ pwd <віха> (майлстоун), slwfnik Onixykeficya. I ne <больница>, a <bwlnica>.
А в Желехівського та в словниці говорів Буковини теж <bwlnica>, а не больница?
Дуже доречна заввага! Бо якщо больниця, "о" у відкритому складі уже натякає на нерідність слова.
Натякати може, але ще точно не значить. Кириличне письмо є обмежене.
То слово достойність Ви нарекли нерідним через "о" у відкритому складі, а тут це правило уже не діє.
Як зручно.
І обмежене чи не обмежене кириличнеє письмо, але відрізняє звуки "і", "о", "у" вміє, і якщо написано "больниця", то це уже тривожний звіночок на користь того, що слово нерідне, а банальний суржик.
Величезний Жирнючий Мінус
—
Лексикон словенороський Беринди 1627 р.:
церк.сл. Больница – руськ. Шпиталь
Даю не на користь шпиталя, а щоб показати, що русини вже тоді цуралися бридкого церковнослов'янського больніца.
Я Вас прошу, Єлісеє, скажіть прямо. Ви щиро вірите, що слово українське, придумане українцями незалежно од росіян та південних словян, і навіть якби не Росія та Болгарське царство (якби вони крізь землю провалилися ще в X столітті), то слово "більниця" і без того було б у мові українців?
Чи ви таки признаєте свідомо, що слово прийшло од росіян або книжної мови болгар, просто вам "норм", бо слово лаконічне й логічне?
ЕСУМ: вита́льниця «шпиталь».