Територія— регіон, обмежена частина земної поверхні в природних, державних, адміністративних або умовних межах: визначається протяжністю, як специфічним видом «просторового» ресурсу, площею, географічним розташуванням, природними умовами, господарською освоєністю.
Приклад вживання
Ця територія перебуває під наглядом.
Походження
лат. territorium − область, територія; від terra − земля
Вѡд давньорусьского земь "земля, територия", лаџено пѡд україньскъıй звукострѡй (фонологию), де давнє *е перед складом з давнім *ь → /і/, у непрямъıх вѡдмінках у полому (вѡдкръıтому) складі: зем-, пор. осінь:осени. Имя жѡночого роду.
Це слово давно покинуло 3-ю одміну та перейшло до 1-ї, набравши закінчення -а ("земля"). Повертать його до 3-ї одміни значить іти наперекір граматичному розвиткові руської мови.
Yé i ne uertaiõ, a déliõ na <zemya> ta <zeimy> pro rwznui tẽmui.
I SIRM (ЕСУМ II, 259) tacui daiêty i <зем, зе́ми), xotya i zu <è>, a ne zu <ei>, i prauda, crwmy "земля", i zu inxyuimi znacyênïami: "підлога, переважно цегляна", crwmno wd <земля> (tam ge, nizye).
Як не крути, Ваше "зім", словарне "зем" та "земля" всі – давньоруське "земь", приладнане до теперішньої руської граматики й вимови різними способами. А ще більше важить, що в слова "земля" значіння "територія" засвідчене, а в "зем" ("зім") – ні.
<А ще більше важить, що в слова "земля" значіння "територія" засвідчене, а в "зем" ("зім") – ні.>
E isvédcyeno — SIRM II, 259: ‹зем (зе́ми)›.
Ta nuiné ne pèuen eimy ci tô e godye slovo za "territorium". U grecyscé slovo za "territorium": ‹έδαφος", znacity i "bottom, floor", tô bui, tô ge cyto ‹zeimy› u rousscé.
goroh.pp.ua: обшир
Вѡд давньорусьского земь "земля, територия", лаџено пѡд україньскъıй звукострѡй (фонологию), де давнє *е перед складом з давнім *ь → /і/, у непрямъıх вѡдмінках у полому (вѡдкръıтому) складі: зем-, пор. осінь:осени. Имя жѡночого роду.
+
Zeimy
___
Gbanïe:
Odinina:
Nom./Acc. — zeimy
Gen./Dat./Loc. — zemi
Instr. — zeimïõ
Mnogina:
Nom./Acc. — zemi/zeimïe
Gen. — zemiy~zemey
Dat. — zemem
Loc. — zemex
Instr. — zeimmi
Duoyina:
Nom./Acc. — zemi
Gen./Loc. — zeimïou
Dat./Instr. — zeimma
Це слово давно покинуло 3-ю одміну та перейшло до 1-ї, набравши закінчення -а ("земля"). Повертать його до 3-ї одміни значить іти наперекір граматичному розвиткові руської мови.
Yé i ne uertaiõ, a déliõ na <zemya> ta <zeimy> pro rwznui tẽmui.
I SIRM (ЕСУМ II, 259) tacui daiêty i <зем, зе́ми), xotya i zu <è>, a ne zu <ei>, i prauda, crwmy "земля", i zu inxyuimi znacyênïami: "підлога, переважно цегляна", crwmno wd <земля> (tam ge, nizye).
Як не крути, Ваше "зім", словарне "зем" та "земля" всі – давньоруське "земь", приладнане до теперішньої руської граматики й вимови різними способами. А ще більше важить, що в слова "земля" значіння "територія" засвідчене, а в "зем" ("зім") – ні.
<А ще більше важить, що в слова "земля" значіння "територія" засвідчене, а в "зем" ("зім") – ні.>
E isvédcyeno — SIRM II, 259: ‹зем (зе́ми)›.
Ta nuiné ne pèuen eimy ci tô e godye slovo za "territorium". U grecyscé slovo za "territorium": ‹έδαφος", znacity i "bottom, floor", tô bui, tô ge cyto ‹zeimy› u rousscé.
+, коли чоловічого роду.
—
Територіальний — зімний?
Tac, a cyto?
Якась параукраїнська мова
Зімний — зимній
Ой, зі́мо, зі́мо морозо́вая, прошу́ я тебе́, не зморо́зь ти мене́ (Пісня)
Ця зіма́ бага́то люде́й позморо́жувала (Сл. Гр.).
Незаба́ром зіма́ залюту́є (Шевч.)
Зімо́вий ве́чір (Стар.). Ра́нком зімо́вим дібро́ва мовча́ла (Л. Укр.). Са́ме тоді́ захо́дило зімове́ со́нце (Крим.). Нема́ зімово́ї оде́жі (Звин.). Це зімові́ гру́ші, вле́жаться аж на Різдво́ (Звин.). Де-де займа́лися зо́рі, зі́мні зо́рі, яскра́ві такі́; стоя́в лю́тий моро́з (Тесл.). Зі́мнє со́нце, як ма́чушине се́рце (Номис)].