програвач, черевоперий, прудкокрилий, вертипорох і т.д.

<Українська мова — солов'їна, ба не гавкуча й гаркуча, тяжіє до уникнення кількох Р у слові>

Tac ounovito.

Ті приклади це дрібнесенька вибірка, оскільки є ще сотні інших слів, що містять два й більше «р», наприклад «переробляти».

Бо такі невігласи ліпили слова навмання.
До речі, до цих слів не входять слова з приростками: при, пре, пере, пра, роз тощо.
Порівн. пророк, розробили, переробка тощо

Знову й знову. Такі ось "правила", як і чергування У/В, І/Й, ВІД/ОД, ікавізм -- це засвідчення найпоширеніших/найчастіших закономірностей, але ніяк не обов'язкові й непохитні правила.

Ви то зневажали різні говіркові міни, як зі словом "жийний", мовляв "то рідковживане, говіркове, тож не береться", а тепер, навпаки, найчастіші закономірности не вважаєте за тяклий довід, мовляв "так, це найпоширеніші міни, але це не якесь стале непохитне правило для вкраїнської мови"?)))

Дозвольте прискіпатися: "закономірностІ".

"У X VІ-ХVII ст. частотність r дещо зменшилася через тенденцію уникати повторення г у середині слова. Це не було всеохопним правилом, тому деякі слова з двома г у своєму складі збереглися в незмінному вигляді, наприклад: ребро (але пор. буков .ревла мн.), Варвара (вочевидь, церковна форма — проти народної Варка) тощо. Утім, це правило все-таки заторкнуло більшість слів, що відповідають зазначеній умові. У багатьох словах ця зміна, вплинувши на діалектну вимову, так і не ввійшла до писемної мови; в інших випадках це сталося, але пізніше її витіснено в ході реетимологізації. Однак подекуди вона зберігається й надалі (або зберігалася донедавна)." (Шев., 814).
"тенденцію(!) уникати повторення г у середині(!) слова."
"Це не було всеохопним правилом".
Пані Кароліно, невже Ви не розумієте, що говорите про зовсім різні речі?
"Ви то зневажали різні говіркові міни, як зі словом "жийний", мовляв "то рідковживане, говіркове, тож не береться", а тепер, навпаки, найчастіші закономірности не вважаєте за тяклий довід, мовляв "так, це найпоширеніші міни, але це не якесь стале непохитне правило для вкраїнської мови"?)))"
Звуцтво та його закони/закономірності -- одна річ, а слівство й словоміни -- цілком інша.
"Здебільшого зміни зачіпали запозичені одиниці, хоча не оминали й питомих слів."(с. 815).

Вибачте, у нас була й закономірність до усунення Е й О в новозакритих складах, але це не можна назвати всеохопним законом і тоді, а потім вона зникла, і дещо й "розвернулася".

"Українська мова — солов'їна, ба не гавкуча й гаркуча, тяжіє до уникнення кількох Р у слові (порівн. срібло, лимар, лицар)"

Подібно до "жити"-"живу"-"живи" проти "шити"-"шию"-"ший", Ви, добродію Ярославе, не помічаєте досить очевидних і значних відмінностей в устрої слів. Те, що це слово складене з 2 основ, у кожній із яких 1 Р.

Рубак, рубай
r2u.org.ua: Дровосек

Який Ви молодець, що вмієте словником користуватися. Якби ще доречно.

"- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
Дровосе́к –
1) руба́ч, дровору́б;
2) (зоол.) дерева́ч (Вхр.), музи́ка.
Древосе́к – руба́ч, деревору́б, (дровосек) дровору́б."

" Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору
Дровосек – дровору́б (-ба).
Древосек – деревору́б (-ба);
• д. (дровосек) – дровору́б (-ба)."

"
Бутина́рь, -ря, м. Работникъ въ бу́тині, дровосѣкъ. Желех.
Гуда́к, -ка, м.
1) Музыкантъ, скрипачъ. Гол. ІІ. 121. Ой гудаки красно грають, а я не танцюю. Гол. IV. 500.
2) Насѣк.: скрипунъ, дровосѣкъ, Cerambyx. Вх. Уг. 234. Ум. Гуда́ченько. Заграй же мі, гудаченьку, як сам розумієш. Гол. IV. 480. Гудачо́к. Гол. IV. 373.
Дерева́ч, -ча́, м.
1) Насѣк.: а) Дровосѣкъ, скрипунъ, Cerambyx. Вх. Зн. I. 5. б) Hylotrupes bajulus. Вх. Пч. І. 6.
2) Дятелъ. Вх. Пч. II 13.
Дровору́б, -ба, м. Дровосѣкъ.
Руба́й, -бая́, м. Дровосѣкъ. Віддайте гроші рубаєві. Харьк."

Так, засвідчені слова "рубай", "рубак". Це якось заперечує існування засвідченого там-таки слова "дроворуб"? Чи до чого Ви це написали?

Ви розумієте слово "тяжіє"?

Я навів більш чіткі слова Шевельова. Ви?
Так, я розумію це слово. Ще раз питаю: "до чого Ви це написали?"?

Якщо питаєте, то не розумієте 🤷‍♂️
<більш чіткі слова> — москвинський синтаксис — более чёткие слова
Українською: чіткіші слова
А краще: виразніші слова

Добродію Єлисію, можете пояснити, будь ласка, складену міну вищого ступеня? Бо мені ліньки й шукати. У Синявського не пам'ятаю, порадите джерела, будь ласка? Бо тільки у Вас вистачить терпіння роз'яснювати основи Мови

«Добродію Єлисію, можете пояснити, будь ласка, складену міну вищого ступеня? Бо мені ліньки й шукати. У Синявського не пам'ятаю, порадите джерела, будь ласка? Бо тільки у Вас вистачить терпіння роз'яснювати основи Мови»

A ya i ne vémy cde o tœumy pisano bui moglo bouti. I duoyiõ ("I doubt") ci mogeity cde. Porœunano ic veatscœy móuvé, cde velicezna cœulycœsty imên primêt ne mogeity bouti stõpeniouana sõdéuno ("synthetically") a ino uzréxyeno ("analytically"), u rousscœy móuvé ya, osœubo, ne mogiõ priiti na in priclad, coli stõpeniouanïe bui ne xylo tuoriti sõdéuno. Uzréxyenuy cin stõpeniouanïa e u rousscé use lixy volim ("optional"), i na cògen tac priclad e rœunogœuden priclad sõdéuno tuoryên. Napr., cde veatscoiõ mogeity bouti ino ‹более яркий›, to rousscoiõ e ‹yascravéy, yascravéixiuy›, a ‹bœulxy yascrau› e xuiba volimo, i, sciro, ya, osœubno, imõ sõmnéu cyto ‹bœulxy yascrau› e isprauno u rousscé.

А чому ж ні?
Добре, спасибі за відповідь, знайду тоді.
Складена міна вживається в класиків, коли початкове слово й так довге, а також, на моє сприйняття, коли треба якраз підкреслити більшу вираженість ознаки. Напирклад, я б сказав, припустімо: "став іще більш (якийсь)", якби хотів на цьому наголосити