Поважаю вашу думку, проте притримуюся своєї. До того ж, мені здається, краще надати більше варіянтів слова, і найжиттєздатніші з них обовʼязково виживуть, а инші забудуться - природний відбір.
Щодо дієприкметників, існує ще праця Святослава Караванського, деякі витримки з якої можна прочитати на https://ukr-mova.in.ua/blog/dieprukmetnuku-iz-zakinchennyamu-achuj,-yachuj,-uchuj,-yuchuj-vzhuvatu-chu-ni
Оце вже цікаве обговорення вийшло, і слова зі словника Грінченка також варті уваги й ознайомлення. Дякую.
П.С. До речі, я наводив ще дві форми: розпорядник та презента́р. Хоча, думаю на них (особливо на другу, котра схожа на "презентувальник") ми знову матимемо різні погляди. Я тільки не розумію чому альтернатива "ведучого" обовʼязково має засновуватися на "вести". Можливо потрібно подивитися на це з иншої точки зору: що робить людина, котру називають "ведучий". А вже від цього шукати/створювати відповідне слово.
Але, хіба за цією логікою не випливає, що потрібно відмовитися від усієї запозиченої лексики? Наприклад «кобза», - а звідси і «кобзар» - також запозичені, але складно уявити людей, що шукатимуть їм заміну.
«Ведучий», натомість, має дієприкметникове походження з невластивими(в цій формі) для української суфіксами "-уч"/"-юч", "-ач"/"-яч". Про це можна прочитати в «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
http://yak-my-hovorymo.wikidot.com/diyeprykmetnyky#aktyvni-diyeprykmetnyky-viddiyeslivni-prykmetnyky
Буду вдячний якщо обґрунтуєте своє твердження, бо инакше користи з вашого коментаря жодної.
Вживатиму, влучно підібрано 🙂