Цікаво, чим? Тим, що українці в дуже великім своїм числі на вміють спритно мислити українською мовою, й для плинності висловлення думок мусять помагати собі "буферними" складами, аби встигали в'язати слова, бо українська не є для них першою й єдиною мовою? Яка є суттєва різниця між "стоахом" й "о-страхом"? Або, чи не тому "острах" звучить "більш українськи", що воно, хай одним таки "о", та різниться від російського "страх"? Гляньмо на се тверезо.

Відповідь є, Єлисіє.
Префікс "о-" в ненаголошеній позиції може давати значіння поширення дії на весь об'єкт\суб'єкт, на всю поверхню або весь обсяг.
Тому "острах" тут не просто вицури мозку, а якби "оточнення страхом"; Я, як арахнофоб, скажу, що "страх" це коли ти боїшся підвищення зарплатні або зубного лікаря, але коли ти бачиш щось, до чого у тебе фобія, тебе страх обіймає, обволікає, оточує, огортає, ти не можеш ворухнутись і дихання стає тяжким. Це лишень моя думка, не волію на першість, але не скажу, що "острах" і "страх" це чисті синоніми. Для мене це трохи такі різні тями.

Різниця в відтінках значення між "страх" й "острах" таки є. Та не така, про яку Ви пишете. О- тут значить приблизність, тобто не страх "у центрі", а "епіцентр" страху. Про се свідчать аналогічні відтінки в словах з о- й в інших слов'янських мовах: слвц. o-báva, вят. о-пасение. Словацьке слово не значить дужий страх, а скоріше "побоювання". Так само як і руське "острах".

Гаразд. З народження українська мова не була мені рідною, тому всіх відтінків я можу не знати або не розуміти, тому лишаю завжди право за носіями вкраїнської мови з дитинства.

Про о- ви вірно кажете, але зичності недостає. Треба знаннями ділитись і людей направляти, а не товкти. Вже усіх українців важкими на розуміння назвали. Якась ворожнеча. Треба людей плекати гарними словами, щоб їм приємно було спілкуватись.

Коли кажуть острах, то це надає ознаку нецілковитості явища. [Недо]страх. Острах (поряд зі страхом). Близько до побоювання.