Посада сотника — сотенство (сотник — сотня). Судно якраз передає збірну назву усіх водних приладів, а не тільки великих кораблів. Від судно:
goroh.pp.ua: Судно
за правописом до 1933р
Тоді також замість наступу було прийнято казати оффензива. Не все старе є перевіреним
То є ліпше від перебуквлення на російський лад, який либонь вам ся дуже подобаєть. Та то суть ваші клопоти.
Чим польський лад що був відомий лише в невеликій частині країни аж такий кращий? Якщо аби не як у москалів, це скільки всього віддавати ще?
Мова йдеть не про польський лад.
__
"Якщо аби не як у москалів, це скільки всього віддавати ще?"
Ви їм можете віддавати що хочете, єсьми про се ни слова не сказав. Та й що віддавати?
Ага, як той то російський, а це не польський, ясно
Для початку Ви могли би ся порупити причинами написання м'якого "л" там де воно стоїть у Скрипниківці. Сам, не можу говорити ничого про польську й як у неї воно з иномовними "л", та віруєть поглянути.
Так писали в Галичині, а Харківський правопис зробив деякі слова так, деякі так. "Середнє л" тут ні до чого, його давно окремо якось не позначали, навпаки, у тому правописі окремо підкреслено що л вимовляється як середнє л навіть коли написано просто Л
[було повідомлення що то справді російський] Так знову ж питання, чим польський кращий? Тим що ним меншість користувалася?
Короче, це дурна розмова, і навіть якщо я буду дуже щедрим й дам двом відмінам однакові права, то з них ніяка не сильно краща. Та й сайт якраз націлений вправно розв'язати всі суперечки повною заміною чужизмів, чудово
"Так писали в Галичині..." одна з, але не єдина причина. Ну, якщо ви ймете на гадці напівм'якшене ("середнє л"?) то чи значихуть його чи ні, а твар "фльота" того нияк ся не стосуєть.
__
Знову питаюся, звідки єсьте ɵезу про польскість паляталізованого "л" взяли?
__
Як вона дурна для Вас, то я навіть пораджу Вам її покинути.
Саме так, ймете слушність, тут ми перекладаємо а не переладжуємо запозичення, а проте, закиди сього челена до Галичини, суть для мене надто маразматичні.
Навіть словники r2u не всі пом'якшують, точніше майже ніхто 
r2u.org.ua: Флота r2u.org.ua: Фльота + r2u.org.ua: Флот
Чому мали б всі? Тим паче ті що писані були на Наддніпрянщині? Про вові що з першої половини 21 ст. й говорити не стану.
Якщо Вам вже треба говорити відкрито, то ві ту говореві не про гідливіть того чи йинчого правопису, а про рідність фонеми "ль".
Себто, говирили'сьві.
т.с. походження, що й у "flot" = псл. pluti, укр. пли́сти́
Може бути. Хоча в нас вже є мореплавці, мореходи.
Ваша правда, дякую.
Дякую й вам. уподобав.
ладья, lod', lodz
Людина - людство; брат - братство; пан - панство
—
Моряцтво ≠ флот
МОРЯ́ЦТВО, а, с. 1. Збірн. до моря́к. За прикладом Дузя перед ласкавими благодійницями опустилося долі все його товариство! Від похиленого на коліна моряцтва в тіток за столами набігли сльози, краєчком хустин вони промокнули очі і жалісливо подивилися на своїх чоловіків (М. Вінграновський); На Маха справило враження, що ні на суднах, ні в березі не горіли вогні й не вешталося моряцтво (І. Білик).
2. Заняття морською справою. Маючи 5 літ від роду, стратив [Ернест Ренан] свойого [свого] батька, що ще перед смертю стратив увесь свій маєток на моряцтві (І. Франко); – Я взагалі не розумію, навіщо людина живе на світі .. А все це доросле життя – моряцтво, політика, церковне благочестя і все інше – просто нісенітниця (В. Бойченко, пер. з тв. Р. Стівенсона).
Маєте рацію. Тоді може моревояцтво, моревоїж, моревійсько, водовійсько?
Уявляєте, які довгі слова ви пропонуєте замість короткого — флот?
то не аж такі довгі – усього на 2 склади довше. Це як пророчили, що "вподобайка" ніхто не казатиме, бо довше за "лайк". Ну-ну.
На суходолі - вояцтво, на морі - корабельство
а хіба на суходолі не військо?
Слово військо - це ж не одним-одне слово в українській мові, що позначає згуртованих вояків. Просто я показав, що новотвір "корабельство" є однотипний із відомим словом "вояцтво", а таке слово є
я не сперечаюсь, добре
Дійсно гоже
От халепа! А слово "корабель" походить від грецького κάραβος...
Andrii Andrii, то не біда. Деякі слова хоч були чужими, давно у нас вкорінилися й уже стали нам рідними.
У такому розумінні речей є щось лицарське (нім. Ritter), щось звитяжне (прагерм. *víking), щось княже (прагерм. *kuningaz, гот. *kuniggs, д.-в.-н. kuning) і кожен має почасти свою рацію (лат. ratiō)
—