Досить просте й зручне для вжитку слово, утворене від "клацати".
Дуже гожа пропозиція!
Видатний український мовознавець Костянтин Тищенко відносить суфікс "-інь" до одної з найхарактерніших рис української мови, що вирізняє її з-поміж инших слов'янських мов (див. "Правда про походження української мови").
https://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2012/10_12/04/tyshenko/tyshenko.pdf
Диви статтю на *пуговиця1 в етим.сл.укр.м., т. IV, стор. 626. Слово є досыть стисле, що сприяло би його й субйективному сприйняттю як термина (з серйозным характером). А також, оскѡлькы в сучасному вжитку таку форму не засвiдчено, хоча вона є природньою спорѡдненою формою до пуговиця, то може бути лiпшою тим, ож звѡльнить слово гузик вѡд семантичного перетяжiння (навантаження). Хоча самi по собi семантичнi розширiння рiч звычна, де є змога її уникнути, радше можливѡсть сю выкористати.
Тся форма є спроба деполонизовати слово ґудзик, та невтрализовати, прибравши будь-якый суфикс для забезпечiння йому терминологичнiйшого выгляду. Хоча, се лише спроба, проте коли вже українске слово, то нехай такы буде українске, бо инакше тодi поруч польского ґудзика й нiмецька кнопка не зла.
"Гузом", "гузком", "гузном" ще називають пташиний зад (звідси - "трясогузка"). Може статися термінологічна омонімія з небажаним комічним ефектом.
Ґудзик і ґудз - це 100% українські слова і польска тут ні дочого, присутність дзвуків ґ, дз пояснюється їх звукосимволічними властивостями. Але заміна ґ дз на г, з в розмовній мові в циї словах допускається.
Vitalii Makoviičuk,
праслов'янська фонема */g/, від доби давньоруської якій в кирилиці відповідає літера "г" в усіх українських говірках під ХІІІ-ХІV століття змінила звучання з [g] на [ɣ]. Тож прошу навести докази чи аргументи для винятку для звука [g] в сім слові? І прошу більше про "звукозимволічні властивості" і ким саме воно так "пояснюється"?
Особисто я був би дуже радий дізнатися, що нам звичне "ґудзик" таки питоме українське слово, а не польське. Наведені тези Віталія мені здаються арґументними.
Що важливо! Це слово не чиясь вигадка — форма "гуз" є дійсно альтернативна форма до "ґудзик" і вона є у словниках:
r2u.org.ua: гуз
r2u.org.ua: гудзь
"З сім словом Кривунда притис електричну шпоньку; заголосив дзвоник, одначе минуло кілька хвилин, а ніхто не приходив".
(О. Кониський. Тривога автора і видавника. 1900 р.).
У віконці є дві пучки: "погодитись" та "скасувати".
Те, що випукає.
"Натиснути на ґудзик дзвоника", наприклад.
Цей варіант вже є в словниках
Так, і тому не варто винаходити велосипед там, де його вже винайшли.
Мені подобається але наважитися замінити кнопки на ґудзики, уявляю реакцію багатьох
)) Так, п. Миколо. Але на те й існує "Словотвір" і подібні ресурси.
Польсько-галичанське слово, Руська, Київська форма буде з [г], а не з [ґ] (не подумайте, що я опріч [ґ], воно доречне для ґерманізмів, анґліцизмів, але не для слів одвічно наших, вкраїнських).
Це не галицьке слово, одначе либонь не питома руська одміна, а перейнята польська:
goroh.pp.ua: ґудзик. Своя мала б бути "гузик".
+++ Олексо.
>Це не галицьке слово, одначе либонь не питома руська одміна, а перейнята польська:
goroh.pp.ua: ґудзик. Своя мала б бути "гузик".<
Своя мала б бути пуговиця, пугвиця
У Грінченка є й "гуз":
r2u.org.ua: гуз .
Тут я Вашого занепокоєння не поділяю, бо давно вже ми собі привласнили і "ґ", і "дз". Власне, карбуємо слова для сучасної української, не в ретроспективі. Про "польськість" "ґ" у цьому слові не заперечую.
На Київщині як і на більшій частині території Україні переважає форма ґудзик: Атлас Української Мови том 1 ст. 134, дивись також том 2,3
На конкретному прикладі виникли питання до спільноти:
1. В чому сенс замінювати одне давно запозичене популярне слово "кнопка" на інше менш популярне, і теж давно запозчене, "ґудзик"?
2. Хіба для чесного голосування не варто додати варіант "кнопка"?