То через грецьку, альфабет це з латинської, а альфавіт це з грецької. Грецька бета дає нам Вавилон, а не Бабилон як в латинській, Візантія, а не Бізантія.

Швидше латинська тут ні до чого, бо літера "бета" не латинська, а грецька. Просто "бета" це у давньогрецькій, а у новогрецькій вже "віта". Те саме стосується літери "тета" або "фіта", у давньогрецькій це був звук "т", а у новогрецькій це щось середнє між "т" і "ф". Тому є Афіни та Атени, Коринф і Коринт, міф і міт, скіф і скит, Марфа та Марта, Матвій і Маттей тощо.

<"бета" не латинська, а грецька>

Ні, то таки є латинська верзия грецького йимене того письмене. Латинська ж верзия постала, віді, в добу, коли грецьке <η> бі ще мовлено /еː/, а не /і/, а <β> мовлено /b(ʰ)/, а не /β; v/, тобо до III. віку.

Пусто, що сьогоднішня кирилиця дуже сильно "злизана" з грецького письма й навіть кириличне "в" є тою самою трохи зміненою грецькою "β"?

И як то доводить питомословйянський чи питоморуський рід того слова?

Те, що ніде в інших мовах цього слова ніде не свідчено й свідчено не було, а словник української мови знає його ще в початку 17 століття?

Як інак ?

А - яз,
Буки, Ві́ді, Глаго́ль, Добро, Епсилон, Єсть, Живіть, Земля,
И - ї́же,
І, Ї - і з тремою, Й - і коротке,
Ка́ко, Лю́де, Мисліть, Наш, Он, Покій, Рци, Слово, Твердо, Ук,
Ф - хверт,
Хір, Ці, Черв, Ша, Їр, Ю, Я

Ино про бовгарицю.

»Ино про бовгарицю«

Що це значить?

То була відповідь п. @Друга Путь
Що латинські письменна безглуздо є звати "аз, буки, віди..."

А —аз/яз
Б — бу́ки
В — ві́ді
Г — глаго́ль
Д — добро́
Е/Є — єсть
Ж — живі́те
Ѕ — зіло́
З/Ꙁ — земля́
И — ї́же
І — і
К — ка́ко
Л — лю́де/лю́ди
М — ми́сліте
Н — наш
О — он/він
П — поко́й/покі́й
Р — (і)рци
С — сло́во
Т — тве́рдо
У/Ꙋ — (в)ук
Ф — хверт
Х — хір
Ѡ — од/оме́га
Ц — ці
Ч — черв
Ш — ша
Щ — ща
Ъ — єр/йор
ЬI/ЪI — яри́/йори́
Ь — їрь/єрь
Ѣ — їть
Ѧ — мали́й юс
Ѫ — вели́кий юс
Ѯ — кси
Ѱ — пси
Ѳ — хви́та/хти́та
Ѵ — ї́жиця

»Що латинські письменна безглуздо є звати "аз, буки, віди..."«

Звісно, Ваша правда

Кирилична язбука, латинська абетка, грецький алхвавит, орабський абджад тощо.

Азбукою або абеткою взагалі можемо звати все. Так само, як, буває, супутники инчих планет зовуть місяці

@Євген Ковтуненко
Грубе невіголосне спрощення.

Лучче поясніть мені, невіголосу, свою думку замість сікатись до мене, д. Каролино

>Так само, як, буває, супутники инчих планет зовуть місяці

Так само, як, буває, плутають теорія та гіпотеза — це є невіголоство.
На Словотворі таких прикладів тьма, коли люди не розуміють значення слова. Й поза Словотвором уживають слова, значень яких не розуміють. І ніхто не сікається, не вигадуйте, будь ласка.

До чого тут плутання? Це звичайний приклад метонімії — коли назвища котроїсь визначеної річи починають уживать, позначаючи схожі річі (клас). Саме так сталось із давньогрецьким словом <γαλαξίας>, що спершу було значило тільки Чумацьку дорогу, а згодом и всі инчі галактики. Невже це таке саме невіголоське спростіння на Вашу думку?

Маємо загальні річі "супутник" і "звізда", тож пояснення роду “це як місяць, тільки в Маса” є дорічне хиба для людей невсвічених. Ба яг. moon для такого взагальнення має примітку informal. Так само їнші планети нихто не зве "землями" в поважних колах. Γαλαξίας ж є й питома назва, й узагальнена назва, инших у греків нема. Хоча в инших мовах для різних галактик суть свої назви. Та головне, що в греків то питоме слово, а в нас суть різні черпані слова про в истоті різний ряд письмен, тож дорічно є розділити ці назви про різні річі.

Так, звичайно. Так було в азбуках чи не всіх давніх народів Європи та Середземномор'я. Так само було в германців, семітів