Це слово не українське, тобто не словянське за походженням. Слово етимологія Вам щось каже?
А як на мене щось таке неприємне як "пранкер" і не заслуговує слов'янського відповідника. Була б моя воля, згинули би усі ті "пранкери" назавше як щезли у свій час щоранішні носії газет.
Карл-Франц Ян Йосиф,
де Ви бачите "слов'янський" відповідник в слові фіґляр?
Що є то за "пуританство" – мова має передавати будь-які поняття та явища, знані людству.
Як сказати, деякі тями як ось "п'янство", "хамство", "халатність" може й добре, що є словами чуджими, а не нам рідними, мені приємно розуміти, що такі слова з'явилися не на тлі вкраїнському, а прийшли до нас од мов нерідних.
Від слова "видурнюватися"
glouzdéy
Вѡд глузд "глум, насміх" и глуздувати "глузувати" (див. етим.сл.укр.м., том I., статтю на слово глуздити).
gloum
Див. етим.сл.укр.м., том I., статтю на слово глум, тамже й похѡдні слова та в инших словяньскъıх мовах. При словотворі тут ужив їм засѡб переносу змъıслу з явища (глум "насміх, осміх") на діяча (глум "пересмішник, хто йме на сміх").
навіяне випадком з євробачення https://goo.gl/I199pO однак також і способом дражнити когось (напр. мем "Eat my shorts" з телесеріалу "Сімпсони") https://goo.gl/wzWwqc
Ой, не дрочи мене! гадюко! (Леся Українка, IV, 1954, 257) 
sum.in.ua: drochyty
Vadim Mikhnevych, корінь *мѫд- "ядро самца" є словяньскъıй, не въıгадуйте. Я йно не тямлю, чому пранкер є мудило, хъıба п. Дударь мъıслив се дотепно. Порекло мудило вже йме їнший змъıсел (див. етим.сл.укр.м., том III, стор. 529, статтю на слово мудо, там же мудило "тупоголовий")
Типово… Люблять о’то етимольоґію будь-якій лайці з пальця висмоктати, на кшталт “матюки як такі – взагалі москалі придумали”.
Ок, переконали. Воно і у Франка зустрічається, хоча в дещо іншій формі: sum.in.ua: mudj
Абсолютно не можливий цей варіант з морфосемантичного погляду; слово шибеник є від кореня шиб- в дієслові шибсти, шибати "бити, рубити; метати", творене суфіксом минулого пасивного дієприкметника -ен-, тобто *шибен(ий) "битий" в значенні "забитий", а саме "кому відрубано голову" (це є мабуть його первинне значення) + суфікс -ик, який часто долучовано до йменників, творених від таких пасивних дієприкметників (каженик, труженик, мученик, ставленик тощо). Тобто, шибеник це людина "яку є зарублено" ― що це має спільного з шутом, шутником? Нинішне значення шибеник в українській мові як якогось легковажного вітрогона є недавнє й далеко не первинне, й розвинулося (з первинного) таким шляхом: "битий (як страта або покарання)" → "злочинець (якого так карано)" → "зла людина, яка не кориться порядку, закону" → "непорядна людина" → "неслухняний, непорядний; гультяй, вітрогон, гульвіс". Кінець кінцем, pranker не є "гультяй, вітрогон, гульвіс".
—
Див. пояснення до слова пранк – витівка