Розумію критику. Загалом задум був, що відмінюванню підлягатиме лише частинка "-кут". Нашій мові уже властиве відмінювання лише другої частини в числівниках (вісімдесяти, а не восьмидесяти), тож це жодне відкриття. Отримаємо тоді: "панів-кута, панів-куту, панів-кутом", і особисто - звучання мені подобається. Щодо дефісу, він і так є в запозиченні, а в мовленні його й так не видно.
Головна ідея слів у тому, щоби вони були приємними до вжитку і зрозумілими в розмові з кимось, хто їх ніколи не чув. "Підсонце" чи "посад" це, звісно, добре, але будьмо прагматичні - люди цього не сприймуть, поки не знають значення. І так, легкість вимови тут надрядна, бо саме вона визначає, чи закріпиться форма в розумі.
Якщо воно викликає лексичний неспокій і "ріже вухо" - його потрібно змінювати
Чи не краще буде казати "ино", бо, наскільки я зрозумів, частинка "се" означає сучасніше "це", тобто разом "це так". Уся принада слова "Ок" у тому, що його швидко вимовляти, а почути можна навіть крізь перешкоди. У цьому контексті "ино" коротше на цілий склад і складається з різних за тоном звуків.
Якщо уявити розмову рацією, де усе чутно "мутнувато", цей відповідник виглядає щонайменш практичніше.