Значення слова

Метал — клас хімічних елементів і речовин з такими хімічними та фізичними властивостями: - добре проводять електричний струм і тепло, - непрозорі, але здатні відбивати світло (мають металічний блиск), - ковкі, що дозволяє надавати виробам з них потрібної форми та розвальцьовувати їх, - пластичні, що дає можливість витягати їх у тонкий дріт. - при участі у хімічних реакціях є донорами електронів (віддають електрони).

Приклад вживання

У твердому стані метал має кристалічну будову (часто кубічні або гексагональні ґратки), відзначається ковкістю.

Приклади в інших мовах

Від грец. μέταλλον — «шахта», «кар'єр», «добування з надр землі».
англ. metal, нім. metalle.

Варіанти написання
метали
Слово додав

Перекладаємо слово метал

ковань
19
Andrii Andrii 9 січня 2018
9 січня 2018

ковань
-я, ч., діал.
Те саме, що метал.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

9 січня 2018

S. Velichko, дякую за посилання. Отже це слово якнайкраще відповідає слову "метал".

10 січня 2018

Так!

7 листопада 2019

++

31 березня 2020

Жаль, що не можна ставити не-вподобайки на цьому сайті :(

круш
16

Див. ЕСУМ під крух та Грінченка: круш.

אלישע פרוש 20 березня 2019
2 вересня 2019

Навряд чи "круш" обжене "ковань" та "ковець", може крушом назвати сталь, що думаєте?

3 вересня 2019

Карл-Франц Ян Йосиф, як Вам то відати чи обжене?

3 вересня 2019

Я опираюсь на те, що бачу зараз (вісім пальців супроти трьох), майбутнього, звісно ж, не бачу

3 вересня 2019

То є сумнівний показник. Якісна снага словотвору на тлі питомім, а також єї належита оцінка вимагає якомога глибших вїдомостий з историї прасл. коренів и розвоя їх значень як у словянських мовах загалом, так у самій українській мовї. А се більшости тут хибить. Що я бачу, люд є тут де більше схилен дати голос словам, твореним від коренів з прозорим значенням, частїшого вжитку нинї. Тому не диво, що більше волили суть слово, творене від прозорїшого й частїшого нинї кореня *kou- в дїєсловї кувати, нїж від *kroux- в крушити, крух, круш, з явно нинї темнїшими звязки первісного товку. Проте, за тями чуджі та відбірні (професійні) є лїпше черети (черпати) як раз из коренів з менш' прозорими звязки товку (значення), а би така тяма не мїстила вже сама в собі пояснення на саму себе (ге в разі ковань – "що кують").
Старї вкраїнські словники таки дають двї словї за "метал": ко́вань дає Яворницький, та круш Желехівьский. Проте твір ковань уступає перед твором круш додатковим чепенем -ан-. Тяма "метал" є сама по собї вихідна, первинна, творячи похідні "металевий", "металичний", "металург, -тя", тощо, які вимагають додаткових чепенів. А коли в виходжім словї вже є чепїнь, то в похідних їх буде ще більше.
Надто, ковань у вїдомї сучасної людини тїсно льне до товку "кувати", вяжучи тяму "метал" з техникою його дїлання, а "метал" не йно кують, а й иллють.
Я бим лишив двї словї – круш и ковань, лишивши за словом ковань товк вужший "металеві дїла загалом; метал як материял для кування дїл з його", а круш як речовину, хемичні стави "метал" загалом.

3 вересня 2019

Ідея розрізняти метал (як матеріял для кування, як щось, що можна потримати в руках), і метал (загалом, як хемічна речовина) мені подобається

31 березня 2020

Жаль, що не можна ставити не-вподобайки на цьому сайті :(

27 травня 2020

І мені, австрійцю.

29 травня

А ну дайте вгадаю як буде вашим письмом. Crouxyu?

29 травня

Prosta ôdpovédy e 'tac'.

29 травня

Та я й не просив складної 😄 Бачите, вже трохи навчився.

29 травня

<Бачите>

Xuiba duoyix.

29 травня

Хіба дух? Ну.

ковець
4
Vadik Veselovsky 10 січня 2018
ков
1

Від "ковати".

3 вересня 2019

Ино фонология сих мову є різна: в укр. м. в критім складї давнє *о є "і" (в чинному письмі).

3 вересня 2019

Дійсно, було б "ків", але не забуваймо, що процес ікавізму уже кілька століть як припинився і в деяких випадках у новотворах цілком є місце для [о] в закритому складі

3 вересня 2019

Як бїг живий звуковий така мїна вже нечинна, правда, та є ще такий поєм аналогия чи йнерцийне взорування; ми в нашім умї доси часто вяжемо мїну о:і з чимсь українським. Крім того, велика кількість отих новотворів в з "о" замїсть чеканого "і" є в укр.м. з мови росийської. До того, на тлї різних словянських мов, з окрема сусїднїх з українською, мїна о:і є вдна з єї найвиразнїших особливостей, що різнять українську від инших словянських. Відсутність сеї мїни значною мїрої гладить (стирає) щіглість (індивідуальність) укр.м.

7 жовтня 2019

А що думаєте про те, щоб вважати кінцеве [в] у слові "ков" фонемою [ў] (як у слові "шов" =show), тоді ж ікавізм є не обов'язковим, бо склад не закритий приголосною:
Як у слові "Московщина" = Москоўщина, а не Москівщина
Або ж "ковдра" = коўдра (так же у білоруській мові), а не ківдра; знаю, що полонізм, та все ж.
Далі маємо "ковбаса" = коўбаса, а не ківбаса
"Жовтий" = жоўтий, а не жівтий
І, найочевидніше, "вовк" = воўк, а не вівк.
Зараз ви скажете, що розвинулись слова з *kъlbasa, *žьltъ, *vьlkъ, а тому ікавізму там не місце, ніяк він з'явитися не міг, і могло бути лишень [о], але маємо слова з нескладовою [і], хоч не певен, чи наступний приклад науково-доречний, але маємо:
"Той" = тоĭ, а не тій.
То чи не можна припускати, що в мові українській нескладові голосні не враховуються за приголосні, які криють склад?
Тобто, чи [приголосна]оў, [приголосна]оĭ дасть [приголосна]іў, [приголосна]іĭ, чи ні?
Якщо нескладотворчі голосні ікавізм не дать, а правописно [ў] та [в] не розрізняємо, може бути й "ков", без ікавізму, проте з кінцевою нескладотворчою голосною, що думаєте?

8 жовтня 2019

В словах: вовк, жовтий, ковбаса - "о" не переходить в "і" , бо звукосполучення "-ов" стоїть перед кореневим приголосним. Переходу немає (Ю.Шевельов "Нариси сучасної української мови").

8 жовтня 2019

Валентин Горяїнов,
Читайте Шевельова Історичну фонологію укр.м. – там є його точніше пояснення.

8 жовтня 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
в укр.м. фонема "в" є представлена тільки губно-губними алофонами – в усіх без винятку позиціях. Поширена останнім часом "мокра" істерія про "потребу" в окремій літері "як у білорусів" на позначення нескладового "у" є дальший блуд – питома українська фонетика НЕ знає губно-зубної реалізації фонеми "в", як її знають сусідні російська та польська мови. Тобто за питомою фонетикою в укр.м. нема різниці між першим і другим "в" в слові "вовк" – обидві суть губно-губні апроксиманти (перший може бути реалізований ще як губно-губний фрикативний, але нияк не як губно-зубний фрикативний). Тому не має під собою жадних підстав і заснова різнити між буцім "звичайним" "в" та "напівголосним" "в". На тлі праслов'янськім, наприклад, сучасне "в" походить з фонеми амбівалентної, яка – та сама – дала в одних випадках "в", в інших голосний (різні голосні, залежно від оточення). То є зокрема видно й на сучасних формах у чергуванні: в дієсловах -увати (друс. -овати) проти -ую, де як -ов-, так і -у- походять від одного й того же *-ou- – між голоснима *u дає "в", тому *-oua- → -ова- (чинне письмо: -ува-, відбиває укання), а перед приголосним (j) є злито з *о (*ou), давши "у", тому *-ouj- → -уй-. Так само й у випадку кореня слів кувати (ковати), кую, коваль, кузня тощо – там всюди є один корінь *kou-; коли після *u йде голосний, *u є відтворено як "в": коваль *koualy-, ковати *kouati, підкова *pod-kou-a, а коли після *u йде приголосний, то *u є злито з попереднім *о в монофтонг "у": кує *kouye, кузня *kouznya.

Первісна укр. форма займенника "той" є взагалі "тъи", тобто в сучаснім поданні "тий"; "той" є форма пізня аналогійна.

Ще довід про те, що фонетичний статус "нескладовий голосний" (а нескладовий голосний є = напівприголосний!) фонеми в укр.м. не пинить її від точно такої самої поведінки щодо "звуження" *о (та *е): маємо слова "лій (лою)", "мій (моя)", "рів (рову)", "нів (назва нового, молодого місяця)", "гівно", де суть такі самі нескладові голосні (вони же напівприголосні) "в, й".

8 жовтня 2019

Спасибіг за як завжди детальну відповідь. Єдине, що мене, легко кажучи, дивує у ваших словах, це теза, що дві [в] у слові "вовк" є не різні, а те ж, по суті, саме.
Це дивно читати, бо траплялось мені часто читати тези важливих мовознавців про потребу категоричну (!) розрізняння різних форм [в], часто чутна теза, що однакове читання двох [в] у слові "вовк" є неприпустимим наслідком зросійщення українців. І що навіть позначаючи англійськими буквами слово вкраїнське, слід писати лишень "vowk", аж ніяк не "vovk".
Траплялося, бачив гнівні коментарі на ютубі на мовних каналах, де в прикладах української мови мовець не розрізняв різні звуки, і йому на це вказували небайдужі фанатики чистоти фонетики української мови.
Багато чув тому і тезу про потребу повернення окремої букви для [ў] звуку, і тим дивніше чути од вас, що в цьому немає потреби, коли самі українці звуки ті розрізняли – у тій же Русалці Дністровій.
Вже не знаю, чи це я такий зросійщений, та особисто я (каюсь) майже завжди чую [в] як дещо з участю нижньої губи і верхніх зубів, напротивагу [ў] (у всяких "жовтий", "правда", "ковбаса"), яке, щоправда, майже ніколи не чую ні з уст мого оточення, ні з уст професійних мовців. Та попри те, що почути його зараз в містах через зросійщення важко, коли все ж доводиться чути – як на мене, дуже легко відрізнити губно-губний щілинний сонорний приголосний од дзвінко губно-м'якопіднебінного апроксиманту, значно легше, аніж те м'якшене [і] від нем'якшеного ("нїч" від "ніколи").
Тому в час, коли різні мовознавці б'ють на сполох про те, що українці втрачають здатність розрізняти два окремі звуки, чути од Вас, кого поважаю за знання й розуміння української мови, що звуки ті практично однакові, і що вся ця істерія безглузда... це якось дуже химерно, чесно.

9 жовтня 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
засторога з боку дотичних мовознавців щодо зросійщеної вимови, напр., у слові "вовк" стосується не однакової вимови обидвох "в", а вимови "в" як [v] – губно-зубного фрикативного приголосного в укр.м., що є наслідок впливу російської (та польської) фонетики. Єдина різниця між двома "в" в слові "вовк" може бути хіба в тім, що друге "в" передбачає (в питомій вірній вимові) реалізацію тільки через лабіовелярний апроксимант – [w] (також званий "нескладовий u"), коли перший "в" може бути реалізований і так само як другий "в" в тім слові, і низкою інших алофонів, основним і спільним знаком яких є реалізація з залученням обох губ, і без задіяння зубів, тобто перший "в" тут може бути реалізовано й через губно-губний фрикативний приголосний. Але спільною характеристикою для обидвох "в" є участь обох губ, тому я й казав про їх [загалом] однакову вимову.

9 жовтня 2019

Карл-Франц Ян Йосиф,
заведення іншої літери поруч з літерою "в", напр. "ў", хоча й може сприяти більшій уважності мовців до вірної вимови напр. другого "в" в слові "вовк", але загрожує ще більшому закріпленню хибної вимови першого "в" в тім слові, писаного відмінно літерою "в". Візуальне розрізнення на "в" та "ў" спонукатиме криву інтерпретацію, що "в" має відповідати звуку [v], а "ў" звуку [w].

9 жовтня 2019

אלישע פרוש,
Дякую за одвіт, тепер прийдеться стежити за тим, щоб знеросійщити своє, що до нього вже звик, мовлення)

метал
0

У всіх мовах він метал, і хіба українці будуть придумувати (кувати) якесь нове слово?

Turok NeKozak 31 березня 2020
25 червня 2021

То якщо в усіх мовах так, то може нам одразу на Англійську перейти? чи може на "Велікій і Магучій"???

їлмо́
0

Деякий зїдаєтьсьа іржою, деякий ламаєтьсьа, в деяких випадках тече як смола. А шче це слово подібне закінченьньу "ило" в значеньньі орудьдь які нерідко саме з нього виготовльуютьсьа.

13 квітня 2021
Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
Поділитись з друзями