Дарма чьто є у Огѣієнка, оно є іавно творєно ad hoc з краінїм розумѣньєм тѧмъі "sport" – "sport" пєрєдъ всѣм мѣріть ("має за мету") нє "долаті/змагаті кого", а "дѣлаті/ставіті тѣло". Хоча правда грьчскє άθλημα та αγών є творєно ѡд тълку "полон (prize, trophy)", "долаті, змагаті", та наілѣпшє до істотъі тѧмъі є сканд. idrótt (дн. idræt, нрв. idrett, ісл. idrótt) ѡд *drótr "сіла, дѧга" → "чініті тѣло дѫжім" – сє є на чь є "спорт".

Тіло робить дужчим фізкультура, а шахи чи стрільба це теж спорт, але тіло вони здоровішими не роблять, хіба розум і практичні навички.

Слушно, Ярославе.

Суть и такі, хто заперечує належність шахів до спорту.

Але вони є спортом і про них розповідають в спортивних новинах !

Підпираю! Шахи це спорт! Що би всякі злі голоси не говорили, шахи вони спортом не називають, ироди...

Що далі? Будемо не вважати спортом бридж та го? Дехто й крикет відмовляється спортом вважати :(

Для спорту тренуються й самостійно, але без змагань спорт буде тільки фізкультурою !

Влучно, Ярослав.

Змагання є лише часта частина спорту, не головна. Різниця між спортом та физичним вихованням/тренинком/културою є в иншім.

)))

Даруйте, я не знаю, де можна знайти хороше джерело перевірки слів у давньоукраїнських текстах.
Колись був натрапив на прекрасний (як перше гадав) російський сайт, там можна було будь-яке слово шукати в давніх текстах.
Я був уже зрадів, аж поки не побачив негадано немислимо тексти 15 сторіччя, 16 сторіччя! Які подавались як давньоруські, начебто давньоруською мовою!!! І були вони з тереториї Московщини, мало того ще, то їх плутали з давньоруськими джерелами, поруч міг бути документ з Київщини 11 сторіччя, і з Московщини 16 століття!
З того часу я не довіряю різним корпусам "давньоруської" мови, росіяни дуже люблять приписувати до давньоруської мови тексти, писані якимись московськими попами в Московщині довго по занепадові Руської Держави.

Перед усім у памятках дивіться приписане джерело/назву памятки, провіривши потім край/землю її походження (або історію походження, деякі бо памятки могло бути найдено й на Московщині, як перенесені туди пізніше, або й Лядщині тощо). Та й то не є вирішальне – і на Руси писали часто з бовгарщизною зокрема, а пізніше (за пізньодрус. доби, ≈XV→ в.) й лядщизною. І ще, по третє, все таки не слід вилучити й можливість випадків спільного в руській та московській, атже спільного (як і різного) є чимало й між рус./друс. і зх.-слов. чи пд.-словянськими. Розрізнення й виявлення питомого/чуджого вимагає досвіду й делікатності, не то грозить вилити дитину з водою. І ще, є числити ("треба мати на увазі") й розмай зокрема лексичний (питомий!) і між самими говорами в меджах рущизни. Дам такий приклад із мов скандинавських: літературно шведською є нині "ѣсті" äta, а датською spise, але датська знає слово æde, спільного походження зо шведським äta (й англ. eat, німецьким eßen, голандським eten), просто в датській є æde менше звичне ніж spise, але й æde є безперечно питоме (ба, якраз spise є спосуда!). Тому, коли й корпусі рущизни не найдемо яке слово, се ще не мусить значити, що його руська мова никда не знала, чи що воно є руській чудже – воно могло просто волею долі не попасти в писане джерело, атже й не в усіх країх писання було рівної сили. І таких омінок ("застережень") можна найти ще.