Дарма чьто є у Огѣієнка, оно є іавно творєно ad hoc з краінїм розумѣньєм тѧмъі "sport" – "sport" пєрєдъ всѣм мѣріть ("має за мету") нє "долаті/змагаті кого", а "дѣлаті/ставіті тѣло". Хоча правда грьчскє άθλημα та αγών є творєно ѡд тълку "полон (prize, trophy)", "долаті, змагаті", та наілѣпшє до істотъі тѧмъі є сканд. idrótt (дн. idræt, нрв. idrett, ісл. idrótt) ѡд *drótr "сіла, дѧга" → "чініті тѣло дѫжім" – сє є на чь є "спорт".
А читали єсте речення в памятках із сим словом? Там всюди його значення "сильно" повязано з оцінкою дії, результата чи прояву емоцій тощо, і ніде з силою фізичною людини.
Даруйте, я не знаю, де можна знайти хороше джерело перевірки слів у давньоукраїнських текстах.
Колись був натрапив на прекрасний (як перше гадав) російський сайт, там можна було будь-яке слово шукати в давніх текстах.
Я був уже зрадів, аж поки не побачив негадано немислимо тексти 15 сторіччя, 16 сторіччя! Які подавались як давньоруські, начебто давньоруською мовою!!! І були вони з тереториї Московщини, мало того ще, то їх плутали з давньоруськими джерелами, поруч міг бути документ з Київщини 11 сторіччя, і з Московщини 16 століття!
З того часу я не довіряю різним корпусам "давньоруської" мови, росіяни дуже люблять приписувати до давньоруської мови тексти, писані якимись московськими попами в Московщині довго по занепадові Руської Держави.
Перед усім у памятках дивіться приписане джерело/назву памятки, провіривши потім край/землю її походження (або історію походження, деякі бо памятки могло бути найдено й на Московщині, як перенесені туди пізніше, або й Лядщині тощо). Та й то не є вирішальне – і на Руси писали часто з бовгарщизною зокрема, а пізніше (за пізньодрус. доби, ≈XV→ в.) й лядщизною. І ще, по третє, все таки не слід вилучити й можливість випадків спільного в руській та московській, атже спільного (як і різного) є чимало й між рус./друс. і зх.-слов. чи пд.-словянськими. Розрізнення й виявлення питомого/чуджого вимагає досвіду й делікатності, не то грозить вилити дитину з водою. І ще, є числити ("треба мати на увазі") й розмай зокрема лексичний (питомий!) і між самими говорами в меджах рущизни. Дам такий приклад із мов скандинавських: літературно шведською є нині "ѣсті" äta, а датською spise, але датська знає слово æde, спільного походження зо шведським äta (й англ. eat, німецьким eßen, голандським eten), просто в датській є æde менше звичне ніж spise, але й æde є безперечно питоме (ба, якраз spise є спосуда!). Тому, коли й корпусі рущизни не найдемо яке слово, се ще не мусить значити, що його руська мова никда не знала, чи що воно є руській чудже – воно могло просто волею долі не попасти в писане джерело, атже й не в усіх країх писання було рівної сили. І таких омінок ("застережень") можна найти ще.
Спортсмен — той, хто систематично займається спортом.
П'ятого серпня відділення НОК України Вінницької області визначило кращого спортсмена липня на Вінниччині.
добровільно або в зв'язку з професією
Перекладаємо слово спортсмен
Якщо спорт - змаги. Змаги вчать змагунів змагатися.
Як прикметник від "змаги" ?
Змагальний , змаговий, змагівний, змагунський. Конкурент в змаганнях - змагач. Мистецькі змаги - чемпіонат, мистецтво світу - світовий чемпіонат.
Від "змагатися"
Слово є в перекладі Біблії професора Івана Огієнка в контексті давньогрецьких спортсменів-бігунів.
Дарма чьто є у Огѣієнка, оно є іавно творєно ad hoc з краінїм розумѣньєм тѧмъі "sport" – "sport" пєрєдъ всѣм мѣріть ("має за мету") нє "долаті/змагаті кого", а "дѣлаті/ставіті тѣло". Хоча правда грьчскє άθλημα та αγών є творєно ѡд тълку "полон (prize, trophy)", "долаті, змагаті", та наілѣпшє до істотъі тѧмъі є сканд. idrótt (дн. idræt, нрв. idrett, ісл. idrótt) ѡд *drótr "сіла, дѧга" → "чініті тѣло дѫжім" – сє є на чь є "спорт".
Тіло робить дужчим фізкультура, а шахи чи стрільба це теж спорт, але тіло вони здоровішими не роблять, хіба розум і практичні навички.
Слушно, Ярославе.
Є й такі, хто заперечує належність шахів до спорту.
Але вони є спортом і про них розповідають в спортивних новинах !
Підпираю! Шахи це спорт! Що би всякі злі голоси не говорили, шахи вони спортом не називають, ироди...
Що далі? Будемо не вважати спортом бридж та го? Дехто й крикет відмовляється спортом вважати :(
І слушно писав Andrii Andrii:
Спорт можна робити і самому, тому не обов’язково змагатись. (спорт)
Для спорту тренуються й самостійно, але без змагань спорт буде тільки фізкультурою !
Влучно, Ярослав.
Якщо спорт - дужа (спорт ), то спортсмен - дужець.
Ліпо!
r2u.org.ua: спортовець
Змагуни - змагаються, спортовці - спортуються.
Якщо спорт - дужа, то спортсмен - дужник. спорт
Від слова "дужа", що замінило "спорт".
що за спРотсмен ?
Пізно помітив, що помилився.
Видаліть додане слово, бо воно вже є.
Якщо спорт - дужа
Між іншим, таке слово таки є засвідчено – в ЕСУМ (під: дужий) є слово дужа́к за "силач".
uk.wikipedia.org: Атлет
Ліпше спортсмена, проте також чужинець.
Від давньоруського зѣлъ — сильний.
А читали єсте речення в памятках із сим словом? Там всюди його значення "сильно" повязано з оцінкою дії, результата чи прояву емоцій тощо, і ніде з силою фізичною людини.
Даруйте, я не знаю, де можна знайти хороше джерело перевірки слів у давньоукраїнських текстах.
Колись був натрапив на прекрасний (як перше гадав) російський сайт, там можна було будь-яке слово шукати в давніх текстах.
Я був уже зрадів, аж поки не побачив негадано немислимо тексти 15 сторіччя, 16 сторіччя! Які подавались як давньоруські, начебто давньоруською мовою!!! І були вони з тереториї Московщини, мало того ще, то їх плутали з давньоруськими джерелами, поруч міг бути документ з Київщини 11 сторіччя, і з Московщини 16 століття!
З того часу я не довіряю різним корпусам "давньоруської" мови, росіяни дуже люблять приписувати до давньоруської мови тексти, писані якимись московськими попами в Московщині довго по занепадові Руської Держави.
Перед усім у памятках дивіться приписане джерело/назву памятки, провіривши потім край/землю її походження (або історію походження, деякі бо памятки могло бути найдено й на Московщині, як перенесені туди пізніше, або й Лядщині тощо). Та й то не є вирішальне – і на Руси писали часто з бовгарщизною зокрема, а пізніше (за пізньодрус. доби, ≈XV→ в.) й лядщизною. І ще, по третє, все таки не слід вилучити й можливість випадків спільного в руській та московській, атже спільного (як і різного) є чимало й між рус./друс. і зх.-слов. чи пд.-словянськими. Розрізнення й виявлення питомого/чуджого вимагає досвіду й делікатності, не то грозить вилити дитину з водою. І ще, є числити ("треба мати на увазі") й розмай зокрема лексичний (питомий!) і між самими говорами в меджах рущизни. Дам такий приклад із мов скандинавських: літературно шведською є нині "ѣсті" äta, а датською spise, але датська знає слово æde, спільного походження зо шведським äta (й англ. eat, німецьким eßen, голандським eten), просто в датській є æde менше звичне ніж spise, але й æde є безперечно питоме (ба, якраз spise є спосуда!). Тому, коли й корпусі рущизни не найдемо яке слово, се ще не мусить значити, що його руська мова никда не знала, чи що воно є руській чудже – воно могло просто волею долі не попасти в писане джерело, атже й не в усіх країх писання було рівної сили. І таких омінок ("застережень") можна найти ще.