+
"Шѧг" – монета в Русі (Україні), такі були ще за Сигізмунда III.
У часи Центральної Ради УНР випускають українські марки номіналом у шагах. Вже 19 грудня 1917 був прийнятий тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетів УНР, згідно з яким «кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів».
В 1992 році було викарбувано пробні монети номіналами «один шаг» та «п'ятдесят шагів», але назву не було затверджено для української монети. Довкола майбутньої назви розмінної монети було багато дискусій, суперечок та розмов, і попри заперечення прийняли були російську назву "копійка".
uk.wikipedia.org: Шаг
–
Назва походить від староукраїнського *сяг («крок»)[1], або від слова «шеляг» (пол. szeląg).
Шеляг, шеляг - від шилінг.
Джерело?
Джерело? Доводи?
<Скалькований>
Ceuiete zfwn, a ne véste, wdcui wn e.
Так хотіли назвати українські монети у новій українській державі за Кравчука, але той відмовився, узявши російську назву "копійка".
"Сота" тому, що є сотою долею гривні.
Кого лякає близькість до бджільництва, то знайте, в українській мові немає "сот" (це росіянізм), є "чарупки".
r2u.org.ua: сота
Завжди було стільники, щільники, а не чарупки чи соти
А слово, мабуть, підтримаю, бо це поки краще, що тут наводили
Та я просто про те, що "одна сота" тоді матиме двійний змисл: або 1%, або 1 копійка.
‹сота› би не значило "1%", бо "1%" є по слову "вдин/одина/одино на сто" = "unum/unus/una per centum".
На Русі таке було. Від гривні відрубали - ось тобі і копійка
1) руською не [рубль], а [рубе́ль];
2) рубель не є копійка.
Рубель ← рѫбль ← рѫбити *"різати, чеканити, карбувати", тому найліпше було би сим словом звати тяму "монета" загалом, себо "карбоване, різане".
Саме слово копійка є від друс. кѡпьіє/копиіа/кѡпьіа "spear", зване так за зображенням сеї зброї на такій монеті.
То моя порада Вам так вчинити: 
монета
Я свій голос оддам. За давньоруську спадщину завжди готовий боротися.
Слушно. Додав "рубель" окремим словом
<Я свій голос оддам. За давньоруську спадщину завжди готовий боротися.
Та невже? А чому тоді "повар" затаврували?
Це ваше "Поваръ же Глѣбовъ именем Торчинъ выньзъ ножь зарѣза Глѣба аки агнѧ непорочно"?
Така щира українська мова, що аж сяє. Ні єдиного болгарського слова. У такім разі я пропоную вам дати слово "ягня" на словотвір і замінити давньоруським "агня".
А нічого, що тоді агнѧ тоді так і читалось: ягня
Мало того, в ранній давньоруській голосні а, є, ъ, ы на початку слова не писались, тільки з протетичною приголосною: ꙗ = я, ego = я (лат.); ꙗгнѧ; ѥсть = есть, est = є (лат.); ѥль, egle = ялинка (литовск.); выдра = видра, udras = видра (литовск.).
До речі, в українській мові спробуйте відшукати питоме слово на а чи е.
Питомі тільки на я або є (але не всі на "є" - питомі) .
<Ні єдиного
А "єдиний" – це також, староболгаризм, Карл!
<Така щира українська мова, що аж сяє>
Це давньоруська, Карл! Тобто давньоукраїнська! Ви себе закопуєте все глибше й глибше 🤦♂️
Карли, заберіть у нього тицялку! 😁
Ярославе, ваші знання історії української мови на дуже низькому рівні. Ви хоч знаєте ЧОМУ писали а замість я на початку слів? Так саме тому, що у церковнослов'янській мові ці слова читалися з а!
До речі, у Іпатієвському літописі вживають слово время, то вам не якийсь там час. Пропоную вам і слово "час" дати на словотвір, замінивши давньоруським себто по-вашому давньоукраїнським времям. А ще й создати, опана, нащо нам якесь там творити, маємо ж ДАВНЬОУКРАЇНСЬКЕ созідать.
Така щира українська мова, що аж шаровари тріщать.
Ви такі смішні. А ви гадали, що давньоруська, за яку ви зібрались боротись - це чиста давня українська мова без болгаризмів, грецизмів, латинізмів тощо?
До речі, шаровари - теж черпане слово, не українське, Карл!
<Ярославе, ваші знання історії української мови на дуже низькому рівні. Ви хоч знаєте ЧОМУ писали а замість я на початку слів? Так саме тому, що у церковнослов'янській мові ці слова читалися з а!>
А що я не так написав в попередньому коментарі? 🧐
Перечитайте ще раз мій коментар щодо а-я.
Чи ви хотіли від мене почути таку ж лекцію, як у вами запропонованому ролику?
Тобто в давньоруську добу спочатку початкове а писали з протетичною (приставною)приголосною, пізніше, хоч і писали без неї, але все одно читали як йотоване а: аз - яз, агня - ягня тощо
<Пропоную вам і слово "час" дати на словотвір, замінивши давньоруським себто по-вашому давньоукраїнським времям.>
Ні, це ви пропонуєте українські питомі слова викидати, а дурню пропонували.
Я ще жодного питомого слова не додав до Словотвору, не пропонував замінити, шукати йому якийсь чудернацький переклад.
Якщо побачите, що я запропонував десь викинути/замінити рідне, напишіть, будь ласка, а я подивлюсь
Карли-Франци: "А ще й создати, опана, нащо нам якесь там творити...".
"Опана" – з "правдивої мови Нечуй-Левицького". Москворотість аж лізе.
То ви за збереження рідного остібка "галстук"?
Яка дивовижна логіка. Писали агня але і так понятно шо то по-болгарськи, а українською ягня. Писали время але і так понятно шо то по-болгарськи, а українською верем'я. Писали повар і АВЖЕЖ це ніяк не по-болгарськи, а чиста українська мова. Дуже вибірково, вам не здається? Поясніть, щиро прошу, ваші критерії як ви судите, що питоме, а що ні.
Время - староболгаризм
Веремя - староукраїнізм, в якому згодом дещо змінилось значення
Повар – староболгаризм. Вар – українське.
Це назва перших срібних монет, які карбувалися у Київській державі наприкінці Х – на початку ХI століть, за князів Володимира Святославича (980–1015), Святополка Володимировича (1015–1016, 1018–1019) та Ярослава Мудрого.
uk.wikipedia.org: Срібник
Російське слово, його хотіли позбутися за Кравчука, але комуністи тоді були сильними, і не могли дозволити "братньому" народові надто сильно відірватися від Росії.
За однією з теорій, укр. копійка походить від рос. копейка, яке, у свою чергу, походить від праслов. kopā. В українській мові також є слово "копа" (
sum.in.ua: kopa), хоч воно й має трохи інше значення
Те, що українське "копійка" є росіянізмом від російського "копейка" це факт. Яка різниця, звідки воно походить у мові російській, коли для нас це чуже слово?
Копе́йка. Это почти исчезнувшее в связи с инфляцией в 90-е годы XX в. понятие восходит к слову копье. Такое название объясняется изображавшимся на первых монетах всадником с копьем (такие монеты так и назывались — «копейные деньги»). https://lexicography.online/etymology/к/копейка
Факт? Аргументи, будь Ваша ласка.
<За однією з теорій, укр. копійка походить від рос. копейка, яке, у свою чергу, походить від праслов. kopā>
Дурня.
Копійка походить від "копейная денга", а не від "копа".
Копа - 60 чогось.
1 копа = 60 литовським грошам або 50 московським копійкам.
Наприклад, дід козу (Козу-дерезу) купляв за 3 копи. Це означає, що він її купив за 1,5 руб, або 150 копійок
Це назва золотої монети в Київській Русі, що карбувалася великим князем київським Володимиром Святославовичем наприкінці Х століття.
uk.wikipedia.org: Златник
Це назва перших срібних монет, які карбувалися у Київській державі наприкінці Х – на початку ХI століть, за князів Володимира Святославича (980–1015), Святополка Володимировича (1015–1016, 1018–1019) та Ярослава Мудрого.
uk.wikipedia.org: Срібник
Давньоруська (давньоукраїнська) рѣзана – грошова одиниця Русі до XII сторіччя.
Стотинка — болгарська розмінна монета, сота частина лева. Думаю, що слід використовувати в українській мові варіянт, який вже є знайомим для слов'янських мов.
Давньоукраїнською (давньоруською): цѧта — дрібна монета.
давнє запозичення, найвірогідніше, з готської мови;
гот. kintus «гріш, шеляг» походить від нар.-лат. centus «вид римської дрібної монети», що виникло внаслідок скорочення лат. centēsimus «сотий (сота частина грошової одиниці)»
Слабість германського йстослову слова ‹цята› є в тім, оже гаданий пратвар *kintus би в словянськах мовах дав /t͡ʃ-/, а не /t͡s- , t͡ɕ-/, то би в руськї було би чекати +‹чата› (д.-рус. +‹чѧта›), не ‹цята› (д.-рус. ‹цѧта›).
Я не тяжаю свою повну правоту, та гадаю, ‹цята› могло би виникти на словянськї тлї від *дьсѧта, проміжна коротка твара до ‹десѧта› *"1/10 часть грошовойи вдиниці". Той же короткий твар *‹дьсѧт-› од *‹десѧт-› є й у числах: *‹одинъ-на-дьсѧт → одинадцять›, ‹даа-на-дьсѧть → дванадцять›, ‹три-на-дьсѧть → тринадцять› итд.
Крім невірогідного розвитку *kint- → ‹цят-›, проблема з германським джерелом *kintus → ‹цята› є ще й у морфологиї чи парадигмї — чому музька роду герм. *kintus у словянськах мовах ста жінська роду?
В ЭССЯ (SISM) є висловлено гадку про ятість слова прямо з лат. ‹centus, centa›, що за автори словника, ясувало би ‹ц-›.
Так називали грошову одиницю, що перебувала в обігу на землях Київської держави ще у домонгольський період.
http://starling.rinet.ru/cgi-bin/response.cgi?root=config&morpho=0&basename=%5Cdata%5Cie%5Cvasmer&first=1&off=&text_word=ногата&method_word=substring&ic_word=on&text_general=&method_general=substring&ic_general=on&text_origin=&method_origin=substring&ic_origin=on&text_trubachev=&method_trubachev=substring&ic_trubachev=on&text_editorial=&method_editorial=substring&ic_editorial=on&text_pages=&method_pages=substring&ic_pages=on&text_any=&method_any=substring&sort=word&ic_any=on
goroh.pp.ua: верем'я#3506
Грошова одиниця Русі та слов'янських народів.
Коротко та ясно. Я за
Дякую за підтримку.
Були й копійки, й куни. То є різне.
—
goroh.pp.ua: куна#8070
Куна й так уже багатозначне слово