Етим.сл.укр.м., том. V, стор. 344, стаття на слово сокач "кухар", тамже приклади зі старослов'янської мови: сокало "кухня", сокалок "тс.", сокальниця "тс.".
"אלישע פרוש ЕСУМ припускає запозичення з угорської. Ви не згодні?"
Теж се питання рупить. Що скажете, Ялисію?
Церковнослов'янщина: Сокальница, сокальца = кухня, поварня. Сокинца = кухня. -- Полный церковно-славянский словарь
/ Григорий Дьяченко, 1899. с. 632-633. https://archive.org/details/DyachenkoG.PolnyjCerkovnoslavyanskijSlovarM.19931159p/page/n631/mode/1up
Етим.сл.укр.м., том. V, стор. 344, стаття на слово сокач "кухар", тамже приклади зі старослов'янської мови: сокало "кухня", сокалок "тс.", сокальниця "тс.".
Сокачка - добра кухарка.
Сокачити - куховарити.
Сокач - кухар.
// Словник закарпатських слів.
СТАРОСЛОВ’ЯНСЬКА МОВА — найдавніша писемно-літ. мова слов’ян, створена у 860-х рр. солунськими братами-проповідниками Кирилом та Мефодієм на основі південномакедонського (солунського) діалекту староболг. мови з помітним впливом моравсько-паннонського діалекту.
Підтримую !
Старослов'янська, це те саме, що церковнослов'янська. Нащо нам цей болгарський суржик? :)
А з якого джерела Ви взяли, що це слово болгарське?
Недалеко від Львову є містечко Сокаль. Подумав я, чи часом не від іменні кухаря воно походить. Глянув у Вікіпедію: 
uk.wikipedia.org: Сокаль
"Перша згадка належить до 1411 року... [перша версія походження]... [друга версія походження]... Ще одна версія — від слова «сокаль», яке вживалося у староукраїнській мові в значенні «кухня» («їдальня»), яка могла стояти на місці переправи через річку Західний Буг."
То ви ще недавно стояли на захист слова "совість" та "достойний", бо "не знайти словник, де б церковнослов'янських слів не було", а тепер тураєте таке ж церковнослов'янське слово "сокаль"?!
Шизофренія.
Знову ж брешете та маніпулюєте. Я вам наводив словник Грінченка, де вказував на наявність тих слів.
До того ж я не проти запозичень, якщо вони не витісняють питомі, є синонімами. А у вас навпаки: питоме викидаєте, а чуже пхаєте.
Якщо кухар витіснив нашого повара, то звичайно я проти такого слова.
Якщо фарба витіснила краску, то теж.
Про "достойний" та "совість" я вже сказав тільки, що ці слова є у Грінченка.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Досто́йний, -а, -е. Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по людськи? К. ЧР. 336.
О́вощ, -щу, м. Плодъ. Принесіть же овощ, достойний покаяння. Єв. М. III. 8.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Гри́зти, -зу́, -зе́ш, гл.
1) Грызть, кусать. Нехай коза іде билини гризти. Рудч. Ск. І. 46. Кістки гризти. Ном. № 8705.
2) Бранить, пилить. Так що-дня гризе мене, що хоч тікай з хати. Гри́зти го́лову. Распекать, бранить, пилить. Спускайся з гори тихіше вниз, щоб ніхто голови не гриз. Ном. Увійшов старий чогось у хату, а вони й почали гризти йому голову. Грин. II. 153.
3) Мучить, гнести, не давать покою. Совість не дає мені спокою: гризе мене і день, і ніч. Стор. Гризе мене одна думка. Г. Бар. 295.
4) Тереть, жать, (ногу, объ обуви). Коли б мі гриз чобіт, то б і не жаль, а то ходак та й ще не так. Ном. № 7350.
Драгу́нський, -а, -е. Драгунскій. У їх драгунська совість. Ком. № 3170.
Со́вість, -сти, ж. = Сумління. У їх драгунська совість. Ном. № 3170
Також я проти семантичних запозичень: копійка, тим не менше, виглядати (выглядеть), взвод, вокзал. Там, де вкладаються чужинські змисли, зміст.
<То ви ще недавно стояли на захист слова "совість" та "достойний", бо "не знайти словник, де б церковнослов'янських слів не було", а тепер тураєте таке ж церковнослов'янське слово "сокаль"?!
Шизофренія.>
Слухайте, а чого це ви за оте старомосковске "сокаль" так вчепились? Га? 🧐🤔
Згадується ще радянський анектод:
Ще ніколи Штірліц не був так близько до провалу 😁
Карли, розберіться там зі своїм Йосипом чи Іосіфом 🧐
Не сильно раджу довіряти словнику Уманця і Спілки, у якому багато кальок з російської мови.
<Не сильно раджу довіряти словнику Уманця і Спілки, у якому багато кальок з російської мови.
Дивіться у Грінченка: овощ, совість, достойний 😁
О́вощ, -щу, м. Плодъ. Принесіть же овощ, достойний покаяння. Єв. М. III. 8.
Тю!
Якого дiдька вiдмовлятися вiд повара? То наше питоме
Грінченко:
Вар, -ру, м.
1) Кипятокъ.
2) Варка, количество для сваренія въ одинъ пріемъ. Вареників буде тільки на один вар. Борзен. у.
3) = Узварь. Шух. І. 144. МУЕ. І. 109.
4) Жижа изъ квашенной капусты.
5) Составъ для смазки привитыхъ деревьевъ.
6) Зной, духота. Вертаються з панщини люде потомлені і варом сояшним і тяжко́ю працею. МВ. (О. 1862. ІІІ. 43).
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.):
рос. По́варъ = укр. ку́харь, ку́хар (с. Л.), кухова́р. — Щоб кухарь з голоду умер, то б на цвинтарі не поховали. н. пр. — Гадав зробити з його куховара і повернув його до пекарнї. Кн.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
рос. Поваръ. = укр. Ку́харь, -ря, м. Жаба кричить-верещить, а кухарь на рожні її ...тащить. Ном. № 1222. В пекарні стукотять ножі — кухарі обід готують. Левиц. І. 194.
Взагалі не розумію, що тут дає оце "по". Чому не просто "варня"?
перева́руха «жінка, що продає гарячі страви»
по́вар «кухар»
повари́ха
пова́рня «кухня»
пова́рувати «кухарювати»
поварчу́к
Також:
r2u.org.ua: Поварька
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Повари́ха = 1. кухова́рка, ку́харка (Пр. д. під сл. Куха́рка), по́варька (д. під сл. Пова́рня). 2. жі́нка ку́харева.
Пова́рня = пека́рня, ку́хня (С. З. Л.), пова́рня. — Повернув його на пекарню навчати ся куховарству. Кн. — Піймали ту рибку, понесли її на поварню, а по́варька й каже.. н. к. Ман. (Пр. д. ще під сл. Ку́хня).
Про́бовать, попро́бовать = про́бувати (С. Л.), спи́тувати, попро́бувати, спро́бувати, на смак — коштува́ти (С. З. Л.), смаку́вати, скоштува́ти, покоштува́ти. — Та спитував я вішати за шию, коли ж дихати не можна. Гр. Чайч. — Скажи, щоб поварька зварила, та тільки не коштувала. н. к. — Кортить з тобою випити горілки. Я єї сьогодня не коштувала. Федь. — З роду того чаю не коштувала. Кн. — Вік звікував, а різок не коштував. Кн. (Д. ще під сл. Испро́бовать і Попро́бовать). — Про́бовать си́лу = си́лу пита́ти, моцюва́ти ся. — Поїдем ми у чисте поле стріляти, свою силу питати. н. к.
Українські готування або ж хай так і буде - укранські страви (навіщо вигадувати велосипед?)
Не розумію навіщо додавати такі слова, а потім пропонувати такі безглузді відповідники. Якщо відмовлятися від "кухні", то треба бути логічним та відмовитися від усього з коренем "кух". Готові?
Саме після таких слів нашу мову починають називати безглуздою та смішною, не треба так!
В українській мові означає також кухню:
r2u.org.ua: пекарня
ПОСУ́ДНИЦЯ ‘кухня’ (Ст).
СЛОВНИК
УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК
Словар Грінченка: Челя́дна хи́жа = Кухня.
Приміщення для варіння, кухня (Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Годжа заміна. Дайте й свѡй голос ― буде два (я‘м за його свѡй голос дав).
Заміна бездумна, гідна лише на видалення.
Добре, хоча мені і кухня подобається.
Борються в мені дві думки про наголос: підзабуте "варнЯ" гоже, бо уланцюжується із "стернЯ" та ін. нашими словами, а "вАрня" більше акцентує на корені, упрозорює зміст. І небажана асоціація з "варнЯкати" не облишає. А б таки схилилася до "вАрні"; змінюють же слова наголос із плином часу.
Мені здається, що Желехівський помилився з наголосом у цьому слові. Маю таку гадку, бо його словниця марнозвісна непоодинокими помилковими наголосами. Наголошене -ня має значіння збірності, а ненаголошене - місця дії (те, що нам треба).
помилкових/правильних наголосів у руській мові бути не може, бо вже доведено, що різні говірки мають у руській свої різні системи наголошення, зумовлені різними чинники.
вАрня, це інше, це російське слово
r2u.org.ua: варня
r2u.org.ua: варня
Можуть, ще й як можуть нищити наголоси, подивіться лишень на львівські хатИ, Олег, товАриші, принЕсуть.
Думаю, через значний польський вплив. Деколи як почую, аж сіпається брова.
Краще поварня, як у Уманця, Спiлки
Слово наше, на зразок побратим, подруга, потяг, подумки, поруч, повiтря тощо
У північного сусіда так само - "поварня"
r2u.org.ua: поварня
Слово негоже, бо не відмінюється, напр. кухня - кухенний (за Грінченком), а варня - варенний, варнявий? Не скажеш варенний робітник, варенний стіл, варенні меблі. Бракую.
Відмінюється: кухенний = варня́ний, варня́ний робітник, варня́ний стіл, варня́ні меблі.
Сами’сте <варня́ний> творили, чи бачили де? Такий твар ледве може бути, чепінь *-(y)ēn- бо в руській (и, віді, в инших словйянських) каже на прикмету з чого є річ творено: деревйяний ← з дерева, оловйяний ← з олова, мідяний ← з міди, крижаний ← з криги, масляний, камйяний тощо.
Имена на <-ня>, ге <спальня, стайня, курильні, витальня, готовальня> тощо, сами суть субстантивовані прикметники (жіночого роду) первісно. Тому твар прикметника є вже в самих сих словах: спальня → спальний, витальня → витальний, готовальня → готовальний, курильня → курильний, відповідно: варня → варний.
Підпираю мисель.
+
Варня́, -ні́, ж. Помѣщеніе для варки, кухня. Желех.
У Грінченка й кухня є. http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/25557-kukhnja.html#show_point
від нім. Küche — «кухня»
Недоброзвучне.
Тому ---
—