Давно відоме українське слово це повар 😁
У Вас смайлик як довід виходе?
Не смайлик, а пичка 😁
Аж ніяк.
Alexis Rusyn, фас!
А в чому проблема?
+++
"Найкращий городський повар мусувався два дні, поти виліпив те диво" (Панас Мирний. "Повія").
Олекса : 
r2u.org.ua: повар
Тоді уже почитайте хто Ваш цей словник написав!
uk.wikipedia.org: Білодід Іван Костянтинович
А Сокаль, сокач - не московське смiття🤦♂️😂
Почитаємий, покровитель, потусторонній, поединок, повліять...
Грiнченко.: Поварити, -рю́, -риш, гл. Поварить, сварить (многое). Чи яйця вже поварені? Васильк. у.
Поварити це доконаний вид. Ми маємо сово попити, існує професія попивач? Може якщо є слово пописати, існує слово пописач?
Може таке слово й може існувати (або вже існувало) з таким значенням. Але. Для чого?
Грінченко пише:
"Поварка, -ки, ж. = полоник."
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/40343-povarka.html#show_point
Поварка це жіночий рід від повар. Є певні схожі слова (поварити, поварювати, та же поварка) які відносяться до варення. Тому, думаю значення кухаря, чи кухарки під словами "повар" і "поварка" можуть існувати.
Але, для чого? Це же слово сюди додали, думаю, через те, що в російській воно є. Якщо так, тоді я проти. Якщо воно є в російській і може бути в українській це не означає, що воно повино в нас бути. Краще вже "вар", "варець", чи "варник", які мають більше змісту, бо творені не від доконаного "поварити", а від недоконаного "варити".
Ну добродію, ви щойно ж сам подали доказ, що в українській мові це слово існує з зовсім однмінним значінням од таким у московитів. У українців поварка це «разливная ложка», де ж тут кухарку видите?
Ну "разливная ложка" це же черпак. Має же відношення до кухні.
То давайте поварів черпаками називати! Чудова думка, ото моя мама, яка працювала на кухні в підприємстві, зраділа б. Черпачка!
Я маю на увазі те, що значення "кахарки" я в Грінченка не знайшов (хоча в Уманця та Спілки є; Повари́ха — 1. кухова́рка, ку́харка (Пр. д. під сл. Куха́рка), по́варька (д. під сл. Пова́рня)), але таке значення може бути в цього слова, хоча я не бачу змісту для чого, бо це очевидне калькування російського слова. Тому я проти.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.):
рос. По́варъ = укр. ку́харь, ку́хар (с. Л.), кухова́р. — Щоб кухарь з голоду умер, то б на цвинтарі не поховали. н. пр. — Гадав зробити з його куховара і повернув його до пекарнї. Кн.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
рос. Поваръ. = укр. Ку́харь, -ря, м. Жаба кричить-верещить, а кухарь на рожні її ...тащить. Ном. № 1222. В пекарні стукотять ножі — кухарі обід готують. Левиц. І. 194.
Якщо ви вже Уманця згадали:
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Повари́ха = 1. кухова́рка, ку́харка (Пр. д. під сл. Куха́рка), по́варька (д. під сл. Пова́рня). 2. жі́нка ку́харева.
Пова́рня = пека́рня, ку́хня (С. З. Л.), пова́рня. — Повернув його на пекарню навчати ся куховарству. Кн. — Піймали ту рибку, понесли її на поварню, а по́варька й каже.. н. к. Ман. (Пр. д. ще під сл. Ку́хня).
Про́бовать, попро́бовать = про́бувати (С. Л.), спи́тувати, попро́бувати, спро́бувати, на смак — коштува́ти (С. З. Л.), смаку́вати, скоштува́ти, покоштува́ти. — Та спитував я вішати за шию, коли ж дихати не можна. Гр. Чайч. — Скажи, щоб поварька зварила, та тільки не коштувала. н. к.
Найкращий городський повар мусувався [возився] два дні, поти виліпив те диво [торт з морозива]. (Панас Мирний)
Панас Мирний (1849-1920).
Прокіп Гордійовнч біля вогнища – хлопчик на побігеньках у буркотливого повара. І бігає він радо, наперед смакуючи міцну і духмяну щербу. (Ю. Мушкетик)
Ще не мало йому приходилося у той день бігати. До хлібника, до різників, повара найняти. (Панас Мирний)
Дякую!
Nou, i némecyske <Koch> e wd <kochen> "uariti", i pac utorinno "gotouati édyõ".
—
- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору
Кипятильник – варни́к (-ка́);
• к. для воды – окрі́пник (-ка).
- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору
кипяти́льник ва́рник,-ка, кипу́н,-на, кипі́льник,-ка
Приклади із совєцьких словниць. Ремесло давніше од прилада.
Так до цього ремесла й слово давно придумали, а не дурню щойно вигадали.
–
Староболгарське, старомосквинське пхаємо, питоме викидаємо.
Карли, от ви себе й розкрили. 😜🤦♂️
А скільки слів було сказано про "чистоту мови", бла-бла-бла.
Як слова совість, непорочний, достойний? За яким критерієм ви одні болгарські слова плекаєте, а їнші одкидаєте?
"Плекаєте"? Не плекаю, я лише писав, що вони є в словнику Грінченка, що ці слова нікуди не поділися протягом тисячоліття.
Опица (вопиця) , сокач, сокальник, сокальня.
Цікаво, якого ще старомосковського сміття ви напхали, замість українських слів?
Якщо ви такий поборник української мови, чому самі не вилучите свої переклади?
ЕСУМ: вара́ — кухарка.
Спасибі.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
І. Ва́ра! меж. Не тронь! прочь! Вара від мене! Фр. Пр. 136. «Ой вара, вара, нові новобранці: ой є в мене иншії коханці.» — Ой чомусь тоді не казала: «вара!» як єсь од нас подарунки брала. Гол. II. 399.
ІІ. Ва́ра, -ри, ж. Вареніе, варка. Встрѣчено въ поговоркѣ: Тут ні ва́ри, ні пари, — не только ничего не варять, а и вода даже не грѣется и потому и паръ не идетъ. Фр. Пр. 136. З то́го ні ва́ри, ні па́ри. Отъ этого нѣтъ никакой пользы. Фр. Пр. 6.
Варе́, меж. = Вара. Федьк
"Вар" + чепінь "-ець", що є присутній у таких словах на позначіння людей як швець, борець, боєць, бранець, житець тощо.
"Вар" + чепінь "-ій", що є присутній у таких словах на позначіння людей як бабій, вій, бубній, вертій, тюхтій тощо.
Їжоварка — кухарка; куховарити — їжоварити; кухня — їжоварня. На основі слова кашоварити, яке зустрічається і у Грінченка, і у Желехівського. В основу слова покладені слова «їжа» і «варити». Також словник вказує головніше слово «куховар», що вказує на нормальність об'єднаного строю
goroh.pp.ua: Кашовар
goroh.pp.ua: кухар
"Найкращий городський повар мусувався два дні, поти виліпив те диво" (Панас Мирний. "Повія"). Чи то Ви "кухаря" хотіли подати на розгляд?
Сокач, Сокаль, сокальник - це болгарщина, кухар - це польщина (слово нiм.)
Повар - наше питоме!
Якщо щось комусь мариться, то хай сам собi вiдповiсть: як нашi предки називали людину, що варила ïcти? Чи ми були надто тупi, бо без сусiдiв аж нiяк нi посрати, нi ïcти зварити?
Біля Львову є містечко Сокаль. Перша згадка про нього аж з 1411 року. За однією з версій, назва походить від "сокаль" під значенням "кухня".
uk.wikipedia.org: сокаль
Я теж можу кілька версій наліпити та у Вік. дописати.🤦♂️
Фасмер:
Сокал "поварня", цслав., только русск.-цслав. сокалъ, сокало μαγειρεῖον, сокалъкъ – то же, сокачии μάγειρος, ст.-слав. сокачии – то же (Супр.), словен. sokáč "повар". Сомнительно сближение с сок I (Мi. ЕW 313). Последний ученый ставит также вопрос о происхождении из тюрк., ср. алт., казах., кирг. sokmak "бить (скот)" (Радлов 4, 519).
Іпатьєвський літопис, л. 51 об. (1015 р.!):
"Поваръ же Глѣбовъ именем Торчинъ выньзъ ножь зарѣза Глѣба аки агнѧ непорочно".
Москви тоді навіть ще не було! Від слова геть зовсім.
Особливо українські тут слова аки, агня та непорочно, ідеально, браво! Тепер завжди буду говорить не "ягня", а "агнець", чиста українська мова. Непорочна.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.):
рос. По́варъ = укр. ку́харь, ку́хар (с. Л.), кухова́р. — Щоб кухарь з голоду умер, то б на цвинтарі не поховали. н. пр. — Гадав зробити з його куховара і повернув його до пекарнї. Кн.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
рос. Поваръ. = укр. Ку́харь, -ря, м. Жаба кричить-верещить, а кухарь на рожні її ...тащить. Ном. № 1222. В пекарні стукотять ножі — кухарі обід готують. Левиц. І. 194.
Треба вилучати це слово, додавати до Чистилища.
Повар - питоме
Кухар - німецьке
Сокач, сокаль, сокальня тощо - староболгарське
На прикладі цього слова, ми бачимо, як малоросійство сидить в нас дуже глибоко.
Ми готові викинути питоме, натомість приліпити або старомосквинсько-староболгарське, або польсько-німецьке. От виходить, що з нашої мови робимо польсько-москвинський суржик, а українському тут місця мало
Та додайте вже це слово до Чистилища, бо сам допис — каліка. Походження "повар" питоме, а в цій статті взагалі про походження кухаря згадують.
Слухайте, не вам одному вирішувати, чи слати слово до Чистилища, чи ні. Це вирішують і вкладачі осідку, й сама спільнота.
Вам просто аби щось написати? 🙄🧐
Ні? Ви тут на осідку не один.
Ви хоч можете сказати, що хочете перекласти?
Питоме слово "повар" чи, як означено в походженні "кухар"?
Якщо в "Походженні" Кухар, то й назва статті має бути — Кухар, а не Повар
Це не розмова про переклад, а про "Та додайте вже це слово до Чистилища".
Коли сторінка з хибами, як частина "Походження", то її треба просто виправити, а не видаляти всю сторінку. Тута багато додано слів, і багато корисного обговорення.
<Тута багато додано слів, і багато корисного обговорення.>
Дурних слів, бо тяма питома здавна існує — повар.
А обговорення можете й у Чистилищі почитати 😉
Я не стуляю вам рота. Ви на кожній третій сторінці пишете "До Чистилища", або навіть в обговоренні просуваєте свої переклади. Люди самі виберуть, за шо їм голосувати.
"Ви можете по суті сказати, чого ви хочете"
Видаляти цілу сторінку через злий розділ "Походження" є дурниця. Тута багато цікавого обговорення, котре гріх є втратити. Знаєте скільки таких сторінок-калік на осідку, де якийсь розділ пропущено, чи написано з помилками? Нехай укладачі просто виправлять опис у "Походження", та й усе по тому.
"Дурних слів, бо тяма питома здавна існує — повар."
Я підіб'ю свої підсумки про слово "повар":
1. Семантично та морфологічно слово «повар» можливе в українській мові, про це згадувалося в обговоренні під "повар". Але префікс «по-» важливої семантичної функції не виконує; дивно, шо він з’явився в іменнику в двох різних мовах.
2. Проте, самого слова "повар" нема в Грінченка, нема в Уманця, нема в Дубровського,
але є в Желехівського (у тямі «Koch»), хоч із наголосом уже на «а» (пова́р). У Грінченка бачимо «поварка», й «поварець», але не в тямах «кухарка», «кухар». В Уманця є «поварька» як «повариха», й «поварня», проте, як останній переклад до моск. «поварня», поданий без силкування на інший словник, а значить, доданий від самого вкладача словника.
Ні словник Грінченка, ні який інший словник не можна вважати за джерело питомості слів. Грінченко записував мову людей, а в мову тодішнього люду вже давно входили слова з московської. Я сам знаходив у Грінченка чимало очевидно московських слів.
Якшо поглянути в словник Дубровського, який писався й видавався в центральній Україні, то там ні «повар», ні «повариха», ні «поварня» серед українських не дано. Натомість, ці слова, разом із «поварской», «поварство», й «поварничать», подано московськими, а в українських перекладах є слова від кореня «кух-» (лише в «куховарний», й «куховарство» є ше корінь «вар-»).
Українською — кухар, московською — повар. Ніяк інакше. Все решта — ідіотська демагогія та псевдоетимологія.
Щось вас мало германофілів залишилось на цьому осідку 😁
Якою нахер московською, якщо це слово наші предки вживати, коли ще на московських болотах жаби квакали й московська мещера свої гузна шкірами прикривали 🙈
А кухар — це до ляхів і німців 🙃
Як може бути повар московізмом, якщо у них це слово українізм, бо вони раніше вживали "Сокаль, сокач, сокальня"?
Чи ви коментарі не читаєте, бо багато букв? 🧐😁
кухня
sum.in.ua: var
אלישע פרוש: «Етим.сл.укр.м., том. V, стор. 344, стаття на слово сокач "кухар", тамже приклади зі старослов'янської мови: сокало "кухня", сокалок "тс.", сокальниця "тс.".»
кухня
кулінарія
Підтримую !
Гей, добродію, вас не гнітить, що ЕСУМ подає сокач як «очевидно, запозичення з угорської мови»?
Се ви собі?)
Це болгарщина - ст. слов. слово
Z inxœiõ goloscoiõ corene slofo se e i u daunyorousscuix pamẽtcax, dif. http://oldrusdict.ru/dict.html#: СКОРОСУЧАИСѦ "легко всасывающийся, удобоваримый", СУЧИЛО "очаг, печь, горнило, плавильня", СУЧИТИСѦ "вариться, перевариваться". A z goloscoiõ »o« corene dif. http://oldrusdict.ru/dict.html#: СОКАЛО, СОКАЛЪ, СОКАЛЪКЪ, СОКАЛЬНИЦА "поварня", СОКАЛЬЧЬНЫИ "поварской", СОКАЧИИ, СЪКАЧИИ, СОКАЧИЯ "повар", СОКАЧИИНЪ, СОКАЧИИСКЫИ, СОКАЧИТЬСКЫИ "поварской".
Я тоді не можу втямити, чому ЕСУМ маркує слово як очевидно запозичення і нехтує великою кількістю слів від цего кореня в давньоруській мові :(
Якийсь отой ЕСУМ геть непрофесійний.
Дякую за одвіт, Єлисіє.
Олисію, а який є зрій тоді тих усіх слів?
Сокач - церковнослов'янське слово, а не "давньоруське". Див. Полный церковно-славянский словарь http://www.orthodic.org/?searchCs=&searchRu=повар&go.x=13&go.y=12&type=ru
Що це за мова?
Wd corene *sonk- "paliti, gegti; souxiti" u <sõciti> "fariti; souxiti", uẽzanoho ménoiõ *o:*e z corenem *senk- "paliti, gegti", u <sẽcti, sẽkati/sẽcati, sẽcnõti>, ta, bez *n, z coreinmi *sok- u <socalo, socaly, ...>.
Усе це = церковнослов'янщина: Сокаличій = кухонный, поваренный.
Сокальница, сокальца = кухня, поварня. Сокачинскій = поварскій.
Сокач = повар.
Сокинца = кухня. -- (Полный церковно-славянский словарь
/ Григорий Дьяченко, 1899. с. 632-633. https://archive.org/details/DyachenkoG.PolnyjCerkovnoslavyanskijSlovarM.19931159p/page/n631/mode/1up )
Плюс.
Але через закиди про те, що це церковнослов'янські слова я не зовсім упевнений.
Та правду кажучи я тепер те ж.
<Та правду кажучи я тепер те ж.>
Що ви там про давньоруську мову говорили?
Іпатьєвський літопис, л. 51 об. (1015 р.!):
"Поваръ же Глѣбовъ именем Торчинъ выньзъ ножь зарѣза Глѣба аки агнѧ непорочно".
Москви тоді навіть ще не було! Від слова геть зовсім.
А се тут до чого? Ніби в московитів мало церковнослов'янських слів.
З – заум 🤦♂️
Ще раз! Не було тоді ані Москви, ані "московитів"!
Не глупіть. Я про те, що староболгарське слово "повар" московити могли поцупити, як вони все крадуть. Дивний ви чоловік. Слово порочний є в давньоруських текстах, але воно староболгаризм. Слово время є, але воно в такому значіння і такою формою староболгаризм. А от повар не староболгаризм. Поясніть як ви вирішуєте, що українське, а що староболгаризм? Що вам подобається - українське, що не ні - староболгаризм?
ПОРО́К «вада, хиба»
очевидно, через російське і, далі, давньоруське посередництво запозичено зі старослов’янської мови;
стсл. порокъ «догана, докір, хула», як і вл. porok «осуд, гана; недолік», нл. porok «осуд, докір», походить від псл. porokъ «тс.», утвореного за допомогою префікса po- «по-» від дієслова *rekti «говорити»;
р. болг. поро́к, бр. паро́к, др. порокъ «недолік, вада; нарікання, докір», слц. заст. porok «вада», м. порок «вада, хиба», схв. по̀рок «тс.»;
Время - староболгаризм, питоме веремя.
Повар - від варити.
Див. Стільки похідних.
Яке москвинське, яке староболгарське?
вар «спека; варена смола; мазь для дерев; окріп; [кількість для варіння за один раз; узвар]»
варéxa «ополоник»
вара́ «кухарка»
варба́ «варіння»
варевня́ «комора для картоплі і капусти»
ва́рево
варе́на «вид напою»
варе́ник
варени́на «варене, страва»
варени́ця
варе́нички «медоносна рослина»
варе́нична
варе́ння
варенуха «вид напою»
варе́шка
варе́шниця
вари́во «те, що вариться; варіння; [квашенина Л]»
вари́йка «горщик; приміщення для готування їжі тваринам»
вари́ло «варіння»
вари́льний
вари́льник «робітник, що займається варінням сумішей; [великий горщик Бі]»
вари́стий
вари́шка «тс.»
варі́вник «посудина для варіння страви»
ва́рій «вариво, страва»
варі́йка «маленький горщик»
варі́йник «вид кухонного горщика»
варі́нка «варіння»
варі́нник «вид горщика»
варінча́ «невеличкий горщик, достатній для двох»
ва́рка
варки́й
ва́рко «жарко, душно»
варни́й
ва́рниця «солеварня»
варня́ «варіння Я; кухня; солеварня Ж»
варняни́й
варови́й
варо́вний «призначений під квашенину»
варо́та «спека»
варо́ха «вид напою»
вару́нок «вариво, приварок»
варьо́ха «вид напою»
ва́ря «варене, вид страви»
варяниця «варени́ця»
ва́рянка «страва з капусти»
взвар «узвар»
ви́вар «відвар»
ви́варка
ви́варки
ви́варни́й
вива́рювальний
відва́р
відва́рений
відварни́й
зава́рка
за́варка (вид страви)
заварни́й
зава́рювальний
звари́льний (тех.)
зва́рич «солевар»
зва́рка
зварни́й
зва́рник
зва́рок «відвар»
зва́рювальний
зва́рювальник
зва́рювати (тех.)
зва́рювач
зваря́ти «золити шмаття»
нава́р
нава́ристий
нава́рка
наварни́й
нава́рний
нава́рювати (тех.)
нева́ра «погана хазяйка, яка не вміє варити»
не́варка «сироватка»
обаря́ти «варити, кип’ятити»
обва́рювальний
перева́руха «жінка, що продає гарячі страви»
по́вар «кухар»
повари́ха
пова́рня «кухня»
пова́рувати «кухарювати»
поварчу́к
при́варка «гарнір»
прива́рок «тс.»
ро́звар «кип’ячий відвар»
розварни́й
розварня «лінива жінка»
ува́р (спец.)
у́вар «відвар»
ува́рка (спец.)
ува́рювальний (тех.)
ува́рювач (тех.)
узва́р
Я вже мовчу щодо вашого "походження" слова:
Повар
>дав.-в.-нем. kuchī̆na – кухня через пол. kuchnia
Це як? Чи ви не перечитуєте, що ви самі пишете?
Повар:
Болгар., македон. Готвач
Словен., хорват. Kuhar
Серб. Кувар
Старослов. Сокачий
Див. Старославянский словарь (по рукописям X-XI вв.) Ок. 10000 сл. / ред. Р. М. Цейтлин, ред. Р. Вечерка, ред. Э. Благова. – М. : Рус. яз., 1994.
Ось ще старослов'янська:
Сокaличій - кухонный, поваренный
Сокaльница - поварня, кухня
Сокaльца - кухня, поварня
Сокачи - повар
Сокачинскій - поварский
Сокачь (сокач) - повар
Сокинца - кухня
Повний церковнослов'янський словник вам теж уже наводили.
Полный церковно-славянский словарь
/ Григорий Дьяченко, 1899. с. 632-633.
Тобто у вашому словнику Срезневского повно староболгаризмів, старомосковізмів
"Повар - від варити.
Див. Стільки похідних.
Яке москвинське, яке староболгарське?"
То Ви розберіться від чого похідні спочатку, щоби кричати про це.
>То Ви розберіться від чого похідні спочатку, щоби кричати про це.
Доведіть, що це слово сталоболгаризм, а не питоме. Вперед! Бо тут уже стільки наводили різних словників, що я не знаю, чого вам ще не вистачає