Субстантивація друс. прислівника дво "один из дву"; дво є первісно, в истоті, твар середнього роду однини до два, дві, з первісним товком, віді, *"що двояке (≈ альтернативне → альтернатива)". Гбіж (відмінювання) ги в прочих именах середнього роду: чого?-два (дерева), чому?-дву (дереву), чім?-дві (дереві), чим?-двом (деревом).
Це слово так само, якщо заміняти на свої віповідники, то кожного разу буде інше слово, що передаватиме відтінки значень: можливість, замінник, вибір
Вибір буває різним(и), але при цьому, ніяким чином не АЛЬТЕРНАТИВНИМ(и)
ПРИКЛАД:
- тоді, "надайте нам альтернативу"
- добре, - ось вам вибір (як варіант)..
- але це навіть й поруч не альтернатива, а ви кажете "добре ось вам.." Ми у вас альтернативи просимо, щоб вирішити цю ситуацію !
=
( наслідок - невлучність, плутанина, яка іноді, навіть створюватиме маніпуляцію.)
Дивись пояснення אלישע פרוש до слова "дво". Кінцеве "-оща" додав як у: троща, площа, волоща тощо.
Од "Друга-инша"
goroh.pp.ua: друга
Додам слово окремо. Але "други́на" видаляти не буду, бо не є прихильником відповідання мови правилам й слово подобається мені.
> "Дружина" має бути. Через морфологічне чергування /г/ — /ж/.
Иакъ бъіти съ «другиня»?
У "другиня" з -иня (-ꙑня) чергування не буде, як і в слові "княгиня". Первісно там ж є "ꙑ" (*y), не "и" (*i), а /г/ переходило до /ж/ лише перед передніми голосними.
Съорзуміло.
Навіщо ви так збиткуєтесь над українською мовою?
Якщо вона вам така погана, то що ви тут робите? 🧐🤔🤦♂️
Кого питаєте?
То ви ж бачите, у кого "Съорзуміло "
не підходить, вихідне зі слова «другий» це порядковий числівник до «два», а альтернатива це «иншина/іншина»
"«другий» це порядковий числівник до «два»" не тільки.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/14158-drughyj.html#show_point
r2u.org.ua: другий
goroh.pp.ua: другий
у знач. займ. означ., прост. Не такий, як цей, відмінний від цього; інший. Приклади
у знач. ім. дру́ге, гого, с. Щось відмінне від цього. Приклади
у знач. займ. означ., прост. Не цей, а якийсь інший. Приклади
у знач. ім. дру́гий, гого, ч.; дру́га, гої, ж. Хтось інший, яка-небудь інша особа. Приклади
так, «другий» у значенні «інший» є, але воно аж на 6-му місці)
у РУСі «другий» звісно й виходить першим у списку перекладів до «другой», але «инший» стоїть слідом після нього, та й той словник укладався сторіччя тому, так що мої слова усе ще актуальні.
Anton Bliznyuk під "други́на":
"Дружина" має бути. Через морфологічне чергування /г/ — /ж/.
іншенакого вибору.. не має
іншенакої реальності.. не існує
іншенака позиція.. вірогідна
іншенакі запобіжники.. потрібні
іншенакості не існує.
ЙНО -
інше.
ймовірне на противагу -
"Не буду казати, йно буду мовчати." (Грин. III. 397.")
Йма́ти, ймовірний и пр. Див. імати, імовірний и пр. Йно, ім. = Іно.
___________________
вірогідність
вірогідна реальність
вірогідний випадок.
вірогідний замінник =
- інший змінник
- вірогідний варіант.
_____________________________________
Інакша -
ім. -
провідміняйте... .
►
іншеначина
,
іншенак
,
іншенакість
►
іншенакого вибору.. не має
іншенакої реальності.. не існує
іншенака позиція.. вірогідна
іншенакі запобіжники.. потрібні
_______________________
|
надайте нам АЛЬТЕРНАТИВУ
........................ ІНШИНУ (-) – немає - відповідності
........................ ЗАМІННИК (+) – є - відповідність
- відповідність
_________________________|
ТАК ЩО ЗАДУМАЙТЕСЬ, бо:
іншої иншини не існує (не дано) ; )
__________________
дано = дані =))))))))))))))) )
Не існує слів, котрі починалися б на "и". Це суперечить правилам української мови (фонетики, граматики, геть всьому).
Це не суперечить правилам укр. мови. Ознайомтеся із чинною редакцією правопису нашої мови.
У схваленій редакції правопису 2019 року немає правила, яке б визначало варіативність написання слів з літери "и" (читайте § 2. Уживання І, И на початку слова)
Даю ланку на непомосковщений дорадянський словник, він показує мову, якою говорили Хмельницький і Шевченко:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/21407-ynshyj.html#show_point
Знайдете там "інший"?
Правило використання слів на И/І дійсно не витлумачене — де і яке слово використовувати, в яких випадках пишемо на І, а в яких на И. Це величезний мінус правопису (зараз ми просто маємо як факт до використання два рівноправні синонімічні ряді слів). Оскільки для уникнення палаталізації кінцевих приголосних слова на І, далебі, не можуть використовувати ся фонетично: ми говоримо в реченні "Це — наш індик" слово "індик" як "индик" затим, що при вимові "нашіндик" природно пом'якшується попередня приголосна "ш" (як у слові ШІсть). Тому правило треба було прописати мінімум так: "якщо слово попереднє закінчуєть ся на твердий приголосний пишемо лише через И. Якщо на м'який/пом'якшений приголосний пишемо винятково через І. Якщо на голосний — пишемо через І в оф. документах, через И або І в художній літературі. У випадку наявности протези (вирій/ирій) спрацьовує правило милозвучности (по типу чергування в/у).
Існували, але радянська загарбницька влада їх заборонила.
Прошу, ознайомтеся:
uk.wikipedia.org/wiki/Проект_правопису_1999_року#Перелік_змін_та_уточнень_у_проекті
“Клясики української літератури до правописної реформи 1927 р. вживали саме “и” в зазначених випадках”.
Слова на "и" є у словнику Грінченка. І у Вікісловнику. І в селах інколи можна почути слово "индик". Тому хай буде
Дуже гоже.
На ледащину, хто вносить галас і безлад сюди, не зважайте, якщо людина не може у словник глянути, щоб побачити в нім слова на и-, то людині такій уже і книжка не поможе.
Повертаємо слова на "И" разом !
Український звук «и» дуже суттєво відрізняється від московського «ы». Саме незнання цього факту й неналежне чуття української фонетики спричиняється до того, що деякі люди щиро не розуміють, як це взагалі можна так вимовляти.
Укр. «индик» != моск. «ындык»
Укр. «иншина» != моск. «ыншына»
P.S. Ніколи «и» не читалася як «і». Не плутайте зі московською абеткою, московським правописом та й навіть ярижкою.
Ыншина
Інший (инший тоже) це узагалі польські слова, про це навіть вікіпедія пише, звук ш тут зовсім зайвий. Українською буде иний (всі пам'ятки писемні кли україну ще не нищила польща писали саме так!)
ИНШИИ
http://oldrusdict.ru/dict.html
Тепер що кажете?
Ни в "Матеріаліх" письмо слів не каже вимову точно. На пр., у своїй Історичній фонології рус. м. Шевелів рішить різні випадки, коли те чи те письмя в давніх памятках потребує окремого товмачення його звукового значення: <и> могло значити, крім повного голосного звука, й [j], й [j] + повний звук голосний, <ч> могло стати й за [d͡ʒ].
Тобто з самого тільки написання ми не можемо знати чи <и-> в <иншии> у пам'ятках значи [inʃiji], чи [inʃij], чи [inʃii], чи [ɪnʃɪjɪ], чи [ɪnʃɪj], чи [jɪnʃɪjɪ], чи [jɪnʃɪj], чи [jɘnʃɪjɪ], чи [jɘnʃɪj].
Як судить із того документа, на руській письмовій мові 1388 року вже була далась узнаки польська мова. Бо в документі є не тільки "инший", а й "рахуючи".
По всій Україні кажуть "инший" або "інший", важко віриться, що це полонізм, а рідне "іний".
Пасувало би також додати поряд "іншина", але й так дуже гарно!
Чому лиш <іншина>? То вже й <гиншина>, й <єншина>, й <гинчина>, й <єнчина>, й <иньчина), й <енчена>, й <еньчена>, й <иньчина>, й <иншиена> й ще купу. И що то буде?
Слово гарне, ба тільки як бути з похідними?
Альтернативний – ?
"Іншинний" чи "іншовий" певно.
А чого не просто гинший?...
А може й ваша правда. Треба подумати чи так важливо розділяти "another" і "alternative".
У ягельській "other" своє слово, а "alternative" – з прязької, а прязьке слово пішло зрештою з латинського "alter" (инший).
Порівн. инша історія, альтернативна історія. Не одне й те ж
надайте нам АЛЬТЕРНАТИВУ
........................ ІНШИНУ (-) – немає - відповідності
........................ ЗАМІННИК (+) – є - відповідність
- відповідність