Зроблено на прохання Василя. :-)
Це північною говіркою - з твердим закінченням
Тадеуше, це за словником.
Так отож) І досі м'які форми вилучають, на жаль
негативний-позитивний, просто як добрий-поганий, коли не можна вжити додатній-від'ємний
Додатня особа. Хіба не звучить?
Ні, не звучить, як і "додатня відповідь"...
Виправте на додатний.
Василю, навіщо виправляти? М'які прикментикові закінчення - це автентична особливість української мови. У ХХ ст. її намагалися видалити й замінити на тверді
Додатній - це для математики найпідходящіше
Тадеуше, є щось почитати про це?
Почитайте С. Караванського. Він пише про те, що м'які прикметникові закінчення поступово вилучали з мови,замінюючи їх на ближчі до російської мови тверді: народній-народный-народний
Ствердна відповідь (слово має кілька значень, тому потребує кількох перекладів).
Ствердний персонаж? Щось не звучить...Треба ще синонімів.
Порядний.
Порядний персонаж... А що сказати про його протилежність: "непорядний персонаж"? Невже немає гарного українського відповідника?
Відповідь -ствердна, число - додатнє, людина - хороша. Українська мова просто для кожного відтінку сенсу має свій одповідник
Тадеуше, а як щодо результату чогось, як ви її назвете?
хороший результат
Слів "позитивний-негативний", як "покладний-одкидний" уживав Нечуй-Левицький
Тадеуше, чи можете ви від свого імені написати цей варіант ( одкидний) на сторінці до слова негативний, я гадаю воно має бути запропоноване
Відкидний тоді вже.
Написав "одкидний" для "негативний". "Покладний" бо покладаємо на цьому (т.т. ставимось позитивно)
Василю, "від-" і "од-" однаково є в українській мові). Можна й "відкидний" звісно, якщо ви більше "від-" уживаєте
Безумовно, «од» у нас є, але «від» більше відповідає нашій мові. Наприклад, «він» утворилося від «он» за таким самим законом, як і «від» з «од». Тому я собі не уявляю, як можна вживати в українській «он» замість «він». Он — це вказування на щось віддалене. Це особливість української мови, тому від цього не можна відмовлятися. Не можна казати, що тут ми виконуватимемо правило, а отут зробимо виняток. Якщо виконувати, то всюди.
"Од" - протилежне "до". Це ж надочевидно. Тому цілком логічно вживати "од-" .
Олександре, значення «од» мені відоме, воно вживається в деяких українських говірках, але цього недостатньо для заміни «від», оскільки всім говіркам української мови притаманне тяжіння до прикритого складу.
Василю, ви цілком маєте рацію: тут варто ще й керуватись милозвучністю (відсів од мене, хоровод від малечі)... А ще з від- гарно творити нові слова.
"Од" уживається не "по деяких говірках". Воно є основним, переважним у центральній Україні. Усі Наддніпрянські письменники, починаючи з Шевченка, послідовно вживали "од"
Од панувало в українській літературі аж до правопису Огієнка (поч.ХХст.)
Тадеуше, «од» уживають у північних говірках (чергується з «д»), а «від» у південно-західних. Щодо південно-східних говірок, то в них уживають обидва різновиди (схід Полтавщини, Харківщина).
Олександре, згоден, ці слова не є цілком узаємозамінними. Наприклад, «одкровення» та «відповідь» не звучатимуть, якщо в них змінити приростки.
слово "одповідь" цілком природнє
Часточка "од" природня і я вважаю, що її слід використовувати в офіційній стилістиці паралельно з "від", але в словнику основне слово краще починати на "від".