Чому даю "чер(в)лений"? Бо це правдивий споконвічний український відповідник галицького, занесеного з Польщі слова "червоний", у давньоруській мові та в трудах класиків подибуємо саме "чер(в)лений", і негарно вийде, якщо позбудемося цього рідного нам слова загальноукраїнського через вплив полонізованих галичан.
Здається це є похідне слово
Бачив ем тяг "руді мурашки". Гадаєте, мова була про волохаті мурахи?
Наші пращури казали "рудий" на все червоне та геть не мучились од того. Те саме можу засвідчити й про людей, що розмовляють германськими мовами.
r2u.org.ua: рум'ян*
І в праслов'янській мові червоний колір звали «ruměnъ».
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/64451-chervenyj.html#show_point
Зовсім не бачу причини, чому би це слово не могло бути українським. Якщо питомий це "червлений", а похідний "черлений", де "в" випало, то чому би й "червений" не могло бути питомим, де "л" випало? Або "л" у "черлений" перейшла у "в"?
Є же місяць "червень"; є "червець" тобто червона фарба.
Червеняк — пташка.
Червениця — червона глина.
Розчервенатися — розчервонітися (зверніть увагу, що в цих словах не лише "е — о" різняться, а й "а — і").
goroh.pp.ua: червений
Червеніти — червоніти.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/64453-chervenity.html#show_point
Пратвар того слова є так: *kyru-y-en- — *kyr- → <чьр->, а *u перед *y перед иншим голосним (тут: *e) → /w/, а *y тут да перво */ʎ/, а пак, перед *е, стало /l/. Умов для випадіння того /l/ в руській мові не'ма, але для випадіння /w/ умови суть.
Було би випадіння /w/ питоме, то питоми були б' и твари: +<ставений>, +<утомений>, +<робений> тощо (знаком <+> значать нейснуючий твар).
«Червений» взагалі може бути в українській питомим. Бо «червлений» (дієприкметник початковий) від дієслова утворено, тому там «л-», а ми «червений» від іменника «черв, червак» утворюємо, тому «*črvь» + «ьnъ» дає нам червений (звичайний прикметник)
Неправда, від "черв" би прикметник міг бути йно з почепи: *-ou- → "червовий", *-yn- → *чьрвьнъ, було би +‹червний›, и, через спрощення /rwn/, вїрогідно, +‹черний› (порівн. ‹черчик› ← *‹червчик› ← *‹чьрвьчикъ). Почеп *-e-n- же, ге правило, творить дієпримети, то би примети від дієслів, а від дієслова "червити" є в дієприметі з *-e-n- довжно бути /l/ з *-i- перед *-i- в *kyru-i-ti (*‹чьрв-и-ти) → *kyru-i-e-n-, то би: */t͡ʃɘrwjɛn/ → /t͡ʃɘrwʎɛn/ → /t͡ʃɘrwlɛn/, зо спрощеннєм /rwl/ → /rl/ — се спрощеннє є засвїдчено в ‹черлений›. Твар ‹червений› не може бути питім, прикладів бо спрощення /rwl/ → /rw/ руська мова не знає. Приголосен /l, ʎ/ (← /ʎ/ ← /j/) з *i перед иншем голосном у руськї мовї поста по всїх губних приголоснїх: /b/, /p/, /m/, /w/; приклади: *orbiom → /rɔˈbʎʊ/ "роблю", *orbien- → /ˈrɒblɛn(-)/, *topiom → /toˈpʎʊ/, *topien- → /ˈtoplɛn(-)/, *dūmiom → /dɘ̟ˈmʎʊ/, *dūmien- → /ˈdɘ̞mlɛn(-)/ (від "димити"), *stauiom → /ˈstɑwʎʊ/, *stauien- /ˈstɑwlɛn(-)/ (від "ставити").
А хіба для легшої вимови там не могла з'явитися «-е-»?
Та, здається, там не мало би бути складнощів із вимовою?
<А хіба для легшої вимови там не могла з'явитися «-е-»?>
<Та, здається, там не мало би бути складнощів із вимовою?>
U razé ‹cervn-› */t͡ʃɛrwn-/, iz *kyru-yn-, uimóuva */rwn/ tacui boula bui trõdnéixya, ta ylgyeno bui yõ boulo ne zuõcomy /ə/ a uitertïemy zuõca /w/.
Ta tou imemo do cinou ne su pratuaromy *kyru-yn-, a su pratuaromy *kyru-y-en-, œd déyeslova ‹cerviti›, *kyru-i-ti.
Uisye pisax crivo:
»довжно бути /l/ з *-i- перед *-i- в *kyru-i-ti (*‹чьрв-и-ти) → *kyru-i-e-n-, то би: */t͡ʃɘrwjɛn/ → /t͡ʃɘrwʎɛn/ → /t͡ʃɘrwlɛn/«.
Xevelieû (Шевельов, Історична фонологія української мови §3.9, stòr. 96) pisieity:
«Одначе, якщо звукосполуки /bʎ, pʎ, mʎ/ міцно утвердилися
в мові, то водночас спостерігається явна тенденція до обмеження вжитку або внеможливлення розвитку /wʎ/, сполуки, що здогадно постала дещо пізніше від інших. Деякі вияви цієї тенденції віддзеркалено в найдавніших пам'ятках. Сюди належать такі випадки:
1. У сполуці С ( = consonant) + /wʎ/ звук /ʎ/
утрачався або не розвивався.
Гр. Бог. XI ст.: ‹извѣчєть› (двічі) 3 ос. одн. (ст. ц. сл. ‹извлѣшти› 'витягти'),
‹оумрьщвена› (двічі) 'убитого';
Ізб. 1073: ‹ꙗзвѧꙗи› 'поранюючи', ‹ꙗзвєнъіꙗ› 'поранені', ‹оумьр'штвєноуоумоу›
(двічі) 'вбитому';
Ізб. 1076: ‹оуѧзвѧѥма›;
Хр. Ап. XII ст.: ‹умьрщвіаєть› (тричі), ‹трѣзвєниє› 'тверезіння';
Усп. зб. XII ст.: ‹оумьрщвіаѥмъ› 'убиваний'; Hank. XIII ст.: ‹оумьрщвѧѥть
сѧ›, ‹оуꙗзвєноую› 'поранену';
Панд. 1307: ‹оуꙗзвєноу› дат. одн. тощо. Декотрі з цих слів церковнослов'янські. Брак у них /ʎ/ із тим більшою переконливістю показує
очевидну схильність писарів уникати його в таких скупченнях
приголосних.
2. У патронімічних формах, утворених на базі присвійних прикметників
від власних назв із основою на /-w/, зникав саме цей останній
звук, імовірно через своєрідне уподібнення до /l/ у попередньому
складі (/l...wʎ.../ → [l...l...]): ‹Мьстиславъ› : ‹Мьстислаличь› (In. літоп. 1137,
1142, 1153), ‹Іaroslavъ› : ‹Ꙗрослалича› ґен. одн. (1144), ‹Radьslavъ› :
‹Радьслалича› ґен. одн. (1164). Засвідчено й існування форм із /w/
(‹С(віа)тосавичю›, 1146), але вони, мабуть, мали за основу не
присвійні прикметники на /-wʎ/, а безпосередньо імена на /-w/ (*uos; ‹Свіатославъ›).
3. Можливо, що в деяких топонімах відбувся перехід /wʎ/ у /mʎ/: Боро́мля (притока Ворскли), Верхо́мля (притока Попрада), Лукомль (село
над Сулою), якщо ці назви походять від */borowʎa/, */wərxowʎa/, */lukowʎ/ тощо (але nop. ‹Теребовля›).
Пізніше, після занепаду єрів, звук [ʎ] випав майже в усіх
топонімах на ‹-славл'ь›; назвами такого типу є суч. укр. ‹Богуслав›, ‹Переяслав›,
‹Ярослав›, ‹Ізяслав› (але ‹Путивль› і деякі інші назви зберігають [ʎ]
— див. 44.4); можливо, що звук [ʎ] також утрачено в топонімі ‹Радомка› (на північний схід від Чернігова), якщо основою для нього була
назва */Radomʎ/.
В інших випадках звук [ʎ] зберігся після /w/ і навіть поширився
на перелічені слова першого типу: суч. укр. ‹ловлю›, а відтак і ‹умертвлю›.»
Tomou tuar /t͡ʃərwɛn/ iz */t͡ʃərwjɛn/, cèrêz /t͡ʃərwʲɛn/ mogeity bouti i pitœum.
У словнику Керча є слово явений у значенні явлений. У гуцульському словнику є яв'єтиси у значенні являтися, тому може бути форма без л питомою. Отже, і червений може бути?
Словник давньоруської мови: Ръдрии – червоний.
Там є про те тяжко.
Як має бути? Родрий?
ЕСУМ "верм'яний" 1 т. 356 ст.:
"рум’яний; червонощокий"
"очевидно, походить від псл. *vьrm- «черв’як» (др. вермие «сарана, черви»), як укр. черво́ний від псл. *čьrѵь «черв’як»".
Ой, у лузі червона калина похилилася...
Слово стало давно українським, тобто усталеним. Його не треба вилучати, перекладати тощо.
Скільки б ви не бились, слово ніхто викидати з мови не буде!
Тому видихайте й додайте слово до Чистилища
Те, що воно усталене - не знечинює походження цього слова.
Ой, у лузі червона калина
похилилася
Мовочисти від своєї дурі вже втомилися
А ми тую червону калину підіймемо,
А "червоний" до Чистилища
Гей-гей, геть відправимо 🙄👎
Я б скзав "відішлемо", або "відселимо"
Чому даю "чер(в)лений"? Бо це правдивий споконвічний український відповідник галицького, занесеного з Польщі слова "червоний", у давньоруській мові та в трудах класиків подибуємо саме "чер(в)лений", і негарно вийде, якщо позбудемося цього рідного нам слова загальноукраїнського через вплив полонізованих галичан.
+++
-
ЧЕРЛЕ́НИЙ
Те саме, що червле́ний.
Тепер то инший цвiт/колiр:
ЧЕРВЛЕ́НИЙ «багряний, темно-червоний»
Не "тепер"; різні значення там суть ино свідчено тому що кожне може бути з різних країв або то є гадане товмачення вкладачів словників прикладів окремого вжитку по контексту. А ще є треба гадати на те, що серед люду є нерідко незгода між видженням масти та ймям масти, тобто не кожен різнить масти рівно.
Але <червлений> та <черлений> є таки те саме слово з різною вимовою, й різниця вимови є ту в акуратности, що прямо залежить від темпу мовлення (атьже відомо що різні краї мовлять з різною швидкістю).
+