літопис - це той же щоденник, тільки більш масштабний і політично спрямований, а не особистий. Але ж ніхто не зважився назвати науку щоденником.
Літопис то не документ, то власне і є історія або ще хроніка теж використовується для означення того самого. Инша справа вам не звично то бо звикли до слова історія
Що для вас особисто значить слово "історія"? Наприклад для мене це 1)розповідь про подію чи дію, 2)наука, яка досліджує минуле людей, суспільств, людства. А тепер назвіть мені український відповідник "історіографії" . За вашою логікою це "літописопис". Погодьтесь - це буде маячня.
Так і літопис то теж розповідь про подію чи дію, а слово історіографія складається з двох частин і обидві запозичені з грецької, ви просто звикли до цих слів, тому вам здається, що вони найліпше підходять, але звикните до літописопису чи якогось иншого відповідника і вже історіографія вам буде здаватися маячнею
Мені до вподоби, літопис. Надзвичайно давнє, наше рідне слово. Насправді, се не лише "документ", а й назва процесу, навуки, тобто "опис/описування літ" - описування подій, що сталися в сі літа. Тому вважаю коментарі ніби се документ і не годиться - притягнутими за вуха. 
sum.in.ua: litopys
+++, найліпше!
Літопис відносився до подій княжих часів, однак слово може набрати більш обʼєднане значення, як більш теперішніх часів. Дієпис натякає на теперішні часи, котре писання не конче увійде в Літопись.
Істоиичний - минулинний.
Історія як наука. Так само як природознавство, суспільствознавство, правознавство, числознавство (математика).
Згоден, що науку можна назвати минулознавством але як наприклад перекласти історичний? Тобто в широкому розумінні все одно потрібна ще якась форма
Пропоную розділити "історичний" на "минулознавчий" та "часоплинний (минулинний)", щоб відрізнити відтінки на кшталт: 1)минулознавчий підхід до дослідження подій; 2)часоплинний(минулинний) розвиток країни. Тільки слід знайти відповідники до всіх слів історичного кластеру одночасно, бо інакше вийде кострубато та неприродно.
Як альтернатива до “славута”
Етимологічний словник української мови.
Словник Пискунова.
славу́та - історія / - Словниця української (або Юговоруської) мови. Ф. Піскунов. 1873. - С. 109. https://books.google.com.ua/books?id=0d5bAAAAcAAJ&pg=PA109&hl=uk#v=onepage&q&f=false
fistya
Вимова: {ˈβ̞ɪ͡eʃt͡ʃɘ ~ ˈβ̞ɪ͡eiʃt͡ʃɘ}.
Творено мною від друс. прикметника вистъ "очевидний, бачений, засвідчений", яке є, в свою чергу, первісно пасивним дієприкметником (з суф. пасивного стану *-t-) від незбереженого прасл. атематичного дїєслова *widti (+висти, +виде) "бачити; (явити)". Крім друс. слова основа вист- є збережена в укр. ненависть, зависть (і похідних), та польськім oczywiście (*ociwistē ← *okey-weyd-t-oy). Мотивацією творення тями ιστορία від основи *wid-t- → вист- сій служило грецьке ιστορία, корінь якого є той же в данім друс. вистъ, і в укр. вид, видіти тощо – прасл. wid-, з іє. weidh-. Грецьке бо слово ιστορία (*weid-tōr-ia) первісно значить *"дослідження, спитування баченого – очевидного, засвідченого → засвідчених відомостей". Крім того іє. корінь *weyd- → прасл. *wid- → укр. вид- є через переголос *е:*о споріднений з коренем іє. *woyd- → прасл. *wēd- → укр. від- "відати, вість, відомість, ...", що таким ч. демонструє глибший зв'язок між поняттями "бачене" та "відоме (бо бачене, на підставі фактів)".
Форму вища є мною ...
... творено за допомогою долучення до згаданої основи вист- прасл. суфікса *-y-, що в поєднанні *-st-y- + дальший голосний дає в укр. -щ-, та парадигматичного суфікса *-а (зак.жін.р. в термінах суч. граматики): *wist-y-a → вища. Прасл. суф. *-y- типово творить іменники від прикметників (хоча також від дієслівних коренів: ноша *nos-y-a : *nositi, саджа *sad-y-a : *saditi, воля *wol-y-a : woliti тощо) з значенням належності чи власності, властивості. До подібно творених іменників належать слова: пуща ← *poust-y-a від *poust- "пустий", гуща ← *gONst-y-a від *gONst- "густий", іржа ← *rud-y-a від *rud- "рудий; друс. ръдръ", круча ← *krONt-y-a від *krONt- "крутий", й багато інших. Більше про суф. *-y- див. F. Sławski, Język Prasłowiański (І), стор. 82.
З-поміж прикладів передачі тями ιστορία засобами питомими в інших мовах цікаво згадати деякі, подавши короткий огляд їх словотвірно-семантичної мотивації:
ісл. saga "історія (та інші значення), фар. søga "тс. (+ інші значення), норв. soga "тс.; + переказ; ..." від прагерм. кореня *sag- "казати (*переказувати бачене, відстежене)" (іє. *sōqu, також в укр. сочити "стежити, переслідувати" : *sequ-);
уг. múlt "історія; минуле", невідомого мені походження, але з огляду на друге значення "минуле" є ясна мотивація передачі поняття "історія" через поняття "минулість";
вал. hanes "історія" від пракельт. *sanestos, з невідомими мені дальшими іє. зв'язками, але інші значення, приписували (див. Wiktionary) пракельт. формі: "таїна; шопіт; рада; ..." натякають на мотивацію передачі тями "історія" від поняття "щось приховане, таємне → невідоме" або "рада-навущення → переказ (в т.ч. таємниць)" – така мотивація мені видається доволі дивною, й для укр.м. ледве чи принятною;
араб. tarik від кореня *r-k- з значенням "реєструвати, зазначати, мітити дати, літа, час, хронологізувати", тобто арабське слово є мотивовано розумінням поняття "історія" як "документування часового перебігу, чи подій на осі часу", тобто, по суті, "хронологія" – ми все-таки розрізняємо поняття "історія" та "хронологія" (хоча в деяких контекстах вони інколи й можуть перетинатися);
санскр. itihasa (відки й інд. itihas) "історія; легенда; традиція; розмова", є за походженням зліплений вираз *iti ha āsa "так се було";
нім. Geschichte, гол. Geschiedenis – від прагерм. кореня *ske- "стрибати"; значення "історія" постало через проміжне значення "статися" ← "стрибати (про події)".
Непринятними слід уважати пропозиції передачі поняття "історія" з складником -пис- "писати", бо нині ми розрізняємо крім "історії" ще "історіографію", де складник "-графія" сам значить "писання".
Нижче подам ще кілька форм від тої же основи вист- з іншими придатними для творення іменників від прикметників суфіксами. Підставою для вибору відповідних суфіксів мені служила праця Ф. Славського Język Prasłowiański (F. Sławski; вступна частина про прасл. морфологію).
fistel
Вимова: {ˈβ̞ɪ͡estɛɫ ~ ˈβ̞ɪ͡eistɛɫ ~ ˈβ̞ɪ͡estɛw ~ ˈβ̞ɪ͡eistɛw ~ ...}.
Творено за допомогою суф. *-el-, див. F. Sławski, Język Prasłowiański, стор. 108 (І, вступну частину до прасл. морфології). Іменників від сього суф. є серед мов словянських можна налічити, здається, небагато, серед них: бовг. бързел "бистрина" від *burz- "борзий, бистрий, прудкий", чес. živel, укр. живел "елемент; стихія" від *giw- "живий".
Решту подробиць про саму основу див. у моїх коментарях під "вища".
fistina
Творено мною від основи вист- (див. подробиці в моїх коментарях під "вища") за допомогою суф. *-in-a. Подробиці про сей суф. див.: F. Sławski, Język Prasłowiański, стор. 120–123 (І, вступна частина про прасл. морфологію). Суфікс сей є в слов'янських мовах і зокрема в українській дуже продуктивний.
fistno
Творено мною від основи вист- (див. подробиці в моїх коментарях під "вища") за допомогою суф. *-yn-o. Подробиці про сей суф. див.: F. Sławski, Język Prasłowiański, стор. 136–137 (І, вступна частина про прасл. морфологію).
Праформа *wist-yn-o дає морфологічно в укр.м.: вистно, а фонетично: [висно], з випадінням t в вимові.
Ще про деякі інші суфікси, які я вважав непридатними для творення поняття "історія" від основи вист- (висновки здобуті на підставі згаданої праці Ф. Славського):
прасл. суф. *-ūn-y-+-i/a (стор. 139–144) творить іменники як правило: a) nomina loci, b) від імен з прасл. основою на *-u: добръіньи, гърдъіньи, поустъіньи, простъіньи, льгъіньи тощо;
прасл. суф. *ēl-y- (Sławski, 104) творить як правило nomina agentis від дієслів: печаль, скрижаль, свиріль, пищаль, мълчаль тощо.
fistizna
Творено мною від основи вист- (див. подробиці в моїх коментарях під "вища") за допомогою суф. *-izn-a з значенням абстрактності чи збірності (хоча має вжиток і в інших значеннях, зокр. гіпокористичнім: бабизна "велика жінка"). Подробиці про сей суф. див.: F. Sławski, Język Prasłowiański, стор. 123–124 (І, вступна частина про прасл. морфологію). Суфікс сей є в слов'янських мовах і зокрема в українській помірно продуктивний: істизна "капітал; активи", тризна, материзна "спадщина по матері", вітчизна, трутизна, спільщизна "республіка", дідизна "вид спадщини" тощо.
fistoba
Творено мною від основи вист- (див. подробиці в моїх коментарях під "вища") за допомогою суф. *-ob-a з значенням абстрактності від прикметників: білоба *bēl-ob-a ← *bēl- "білий", худоба *xoud-ob-a ← *xoud- "худий", хвороба *xuor-ob-a ← *xuor- "хворий", злоба *zul-ob-a ← *zul- "злий". Подробиці про сей суф. див.: F. Sławski, Język Prasłowiański, стор. 63–64 (І, вступна частина про прасл. морфологію).
Утворено од дієприкметника "булий" суфіксом "-ин(а)", що позначає річ чи речовину з узгідною ознакою. Булина = те, що було.
Пропонова поміняти слова на означення журналу та історії. "Дієпис" вказує на малий обсяг та наближеність до сучасності, а "часопис" на загальний, всевмісний характер похідної тями.
Слово "история" є ще в давньоруській мові, тому й позбуватися його дивно:
http://oldrusdict.ru/dict.html
Хіба що в українській мові перший звук відпав:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/56822-storija.html#show_point
Так само як пишуть інші слов'яни!
Білоруська - гісторыя
Чеська - historie
Польська - historia
(ж. р.)
У дорепресивних словниках це слово є з двома статями, чоловічим та жіночим.
Слово "история" є ще в давньоруській мові, тому й позбуватися його дивно:
http://oldrusdict.ru/dict.html
Хіба що в українській мові перший звук відпав:
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/56822-storija.html#show_point
Хоча ще вагаюся щодо словотвору, загалом думка очевидна: од "звершитися". Може йтися як про щось важливе (увійти в історію), так і про те, що звершилося, сталося, тобто про минуле
Оскільки "історія" перекладається як "розслідування/дослідження/з'ясування", то будь-які слова з частиною "-пис" не є правильними, оскільки не всі історики саме ПИШУТЬ історію. А так як інші вчення також мають закінчення "-знавство", а корінь "мин" є основою всіх від нього похідних, що відкидає "минУЛОзнавство" та йому подібні, то це чи не найвідповідніший підхідник.
Dourniça. I Vui, hi prœuc, ne teamite cyto 'historia' ne e tó 'cyto minõlo e', atge e i "prehistoric", cyto tacoge e 'minõuscina", ta ne "historia". Rœzniça medyi "historic" ta "prehistoric" e ta cyto "historic" e tó cyto zasviedcyeno/viedomo e, a "prehistoric" e zuano tomou cyto e pered tuimy / do toho cyto e pisemno zasviedcyeno, ale i tó i tó e 'minõuscina'.
Україна в свою чергу була дуже багато разів під окупацією поляків, росіянів тощо. То ж як українська мова могла розвиватися? А ніяк. Зараз маємо нагоду, нові слова утворювати. Не треба триматися, аби як у росіянів. «Криша – наше слово, путь – теж наше, краска – теж». Так це загальнослов'янські слова. Подивімося, знову ж таки, на інші мови. Вони й досі розвиваються, а ми не маємо багато слів, яких не має жодна слов'янська мова. Ми мусимо робити українську мову, не давньоруську, не давньоукраїнську
Ми мусимо робити українську мову, яка має свої слова, а не як англійська, кожне 3 слово запозиченням є. Чомусь за слова «краска», «бистрий» та «держати» ви тримаєтеся, бо росіяни вживають ті ж слова. А якщо зайде мова про властивості чи слова, які вони не вживають то й нам не потрібно це. Чому, наприклад, ми не вживаємо старий варіянт дієслова «бути» як «я єсм, ти єси, він єсть, ми єсмо, ви єсте, вони єсуть»? Росіяни теж це мають, проте вони не використовують це. Чому б нам не брати щось на зразок цього.
Слово «дієпис» є навіть у словниках. Також чомусь ми раніше казали «гієрархія», а не «ієрархія», «гієроґліф», а не «ієрогліф». Сьогодні ми вживаємо «готель», а не «отель». Але коли мова йде про «історію», то саме «історія», а не «гісторія». Варто зауважити, що вживання літери «г» також є питомою властивістю української мови. Це теж стосується імен, «Ганна» замість «Анна», «Гандрій» замість «Андрій» тощо. Українська мова погано розвинулася, вона має дуже багато запозичень. Маємо можливість це змінити
Щоб українська мова була українською мовою, а не частиною польської, частиною російської, румунської тощо. Отже я не погоджуюся з вами щодо використання «історії». Так, це давнє запозичення, але мова мусить вперед прямувати, проте не назад. Те що давнє було, стає давнім. Так, можна вживати «історія» поряд, але для чого тоді словотвір, якщо вас часто щось не задовольняє? Якщо єсте проти того, щоб створити НОВЕ, а не брати з праслов'янської мови, то який сенс у словотворі?
Натомість можна переробити це під так звані «словозапозичення»
Також цікава иста. Слово «тримати» праслов'янське слово
Агов, Пане Мудров. Ми на словотворі, ми вигадуємо слова, які можна замінити для утворення та розвитку нашої мови. Неважливо, коли яке слово як давно запозичене є. Давнє запозичення не є виправданням чи причиною, яка просто забороняє творити нові слова. Розвиток мови полягає не у тому, яке слово коли запозичене було, а у тому, що ми й сьогодні розвиваємо нашу мову. Погляньте на французьку, німецьку, навіть польську мову. Всі вони встигли створити власну мову, бо вони не були так багато під окупацією.
Tou e prosterto ci malo slœu i bœlxeisty œd znacyeinïa minõlosti, boulosti, daunosti, "what happened". Ta tacui pœimui he "historic" ta "prehistoric" ouge caziõty cyto 'minõlœsty' ipod. znacyeinïa ne mogiõty slougiti pro slovo "history".
Ba, darma ci u némeçscé ci nizozeimscé sõty suoya pitoma slova ‹Geschichte›, ‹geschiedenis›, œdpovédno, obé œd znacyeinïa "stati = to happen" (sum.in.ua: stavaty, znacyeinïe 14.) — i "historic events" i "prehistoric events" e to cyto "happened", npr., i doba divoyasceorœu i doba drougoyui suétovœynui e 'minõlœsty', cyto 'stalo e', ta doba divoyasceorœu e "prehistory" a doba drougoyui suétovœynui e "history".
хроніка
історичний – дієпи́сний
історик - дієпи́сець
Є таке давнє слово як літопис і літописець
У словничку Смаль-Стоцького: дієпис. Підтримую.
Посилання на словник де ?
Степан Смаль-Стоцький, Федір Гартнер "Руська Правопись зі словарцем", 1918, Торонто, "Канадійський фармер"
Саме слово дієпис якось не дуже вказує на опис минульщини, якісь дії описує але не зрозуміло які саме, от наприклад коли кажуть життєпис то одразу зрозуміло, що йдеться про чиєсь життя, а дієпис навіть якщо якийсь Смаль-Стоцький у Канаді його придумав як на мене відповідник не вдалий
Ґрецькою мовою також «ιστορία» не є розповіддю про минуле. Це слово дослівно перекладається, як «розповідь» чи «оповідання». Хіба не турбує, що «дієпис» закріпилося ще здавна? Це є наше слово, воно в словниках є. Також воно не є калькою з ґрецької мови. Не розумію, чому обов'язково назва мусить одразу «минуле» відкидати, якщо навіть ґрецьке слово «історія» не згадує минуле у дослівному перекладі. Та ба якби це слово перекладало, як «розповідь про минуле», то нагадаю, що не обов'язково саме калькувати.
Пане Миколо, українська мова відприсудникова (В.Сімович "Граматика української мови" Київ-Ляйпціг,1919, П.Ковалів "Українська мова" Н.Йорк, 1966р, СтДА10.003-2011"Слововживання відповідно до україномовного способу мислення", Київ 2011р, а Смаль-Стоцький був учителем всіх цих дядьків.). Історія наша описує не осіб та минульщину, а діяння цих осіб. От вам і дієпис.
Слово дієпис більше підходить до переліку якихось дій й геть не обов"язково історичних
Тоді минулопис перелічує минувщину не обов'язково історичну.
Пане Валентине так відкрутитися не вдасться, бо те що вже минуло то вже у будь-якому випадку історія, а дієпис може бути спрямований і на майбутнє
"Діяння святих апостолів - це історична оповідь чи майбутні дії?
Діяння історична але то не виходить за межі того, що я написав раніше. Тобто дієпис може стосуватися і історичних подій, і майбутніх. Діяння святих апостолів вказує на дії котрі вони робили але саме слово діяння не є тут синонімом слову історія хоч і є оповіддю про минулі події, то не можна автоматом переносити на зовсім иньше слово дієпис
Посилаюсь на "Словник чужих слів" П.Штепи: історія - літопис, дієпис, гісторія, див. хроніка.
історична постать - дієписна постать? дієпис скоріше відповідає камері спостереженння, чи відеореестратору, а може й сейсмографу. Степан Смаль-Стоцький сьогодні б вважав так само.
До історичної постаті має буди инше означення.
Але воно має бути похідним від основного поняття, чи спільнокореневим з ним. Необхідно визначити відразу усі слова, тісно зв'язані з історією. Історія, історичний, історіографія, кліометрика (історична статистика) та багато інших.
Прочитавши чудову вашу дискусію, шановне панство, маю питання. Якщо брати до уваги, що історія як наука описує дії із прив'язкою до дат, то чи не краще тоді взяти "літопис", адже воно "пише події за літами"? До речі, як на мене, "дієпис" є чудовим словом для відповідника "change log" в ІТ, що описує файл із переліком змін за версіями (коли-не-коли із зазначенням дат цих змін).
Пане Миколо! Історія досліджує не стільки дати чи події, скільки причинно-наслідкові зв'язки, які призвели життя людей саме до такого, а не іншого стану у сьогоденні. А гола прив'язка подій до дат це літопис, або хроніка. Літописи досліджує хронологія, як розділ історії. Тому слово "літопис" має набагато вужче значення ніж "історія". Тому наука, що досліджує минуле людей та їхніх суспільних зв'язків найбільш повно відповідає слову "минулознавство". А, взагалі, слід пропонувати відповідники не до окремого відірваного терміну, а до всієї сукупності історичних термінів. Тільки тоді стане видно, чи відповідають запропоновані варіанти значенню тих, чи інших термінів, чи не відповідають. Щодо терміну ''change log'' - це як "змінне значення" чи "змінне слово"? Тобто, наприклад, файли Winrar 1.0 та Winrar 2.1 належать до класу "change log"? Я правильно зрозумів?
Дякую, пане Олеже, за роз'яснення. Я дійсно якось "вузько" розумів термін "історія", в інший площині. Щодо терміну "changelog", то він радше відображає перелік змін від версії до версії (оновлення). Тобто існує один текстовий файл, який час від часу оновлюється. В нього вносяться зміни. Так, наприклад, 02.01.2017 Winrar 2.1: - виправлено помилки такі-то; - додано такі-то нововведення; - змінено функціонал; - покращено зовнішній вигляд програми тощо.. Нижче старші (старіші) версії: 31.12.2016 Winrar 1.0 : - додано кнопку "розпакувати"; - змінено позначки-зображення до кнопок; І далі в такому ж руслі. Дуже подібне на хронологію-літопис. Один із запропонованих варіантів перекладу "змінопис". Проте "дієпис" мені ближче до серця. Можна вважати синонімом до "змінопису", адже кожна зміна це дія. Але не навпаки ).
Переконали, підтримую цей варіянт, вже якось звиклося й не виглядає поганим відповідником, особливо на тлі того, що це слово не нове
Красне слово
Слово може і красне, але не відповідне. Історичний допис не має змісту поза міткою часу, хоч би й обставинами та вона визначається. Натомість дієпис такий зміст має. До того ж історичний допис буває лише у минулому часі, щонайменше час обставин є минулий. Час дієпису визначається лише обставинами, у т.ч. - майбутній. Геть і наказовий спосіб дотямить! Щось не розумію, про яку красу йдеться? Пан Oleg Khmelyuk подав історію як суттєво ширшу річ за літопис, не сперечаюсь. Та все ж поза точкою зору автора вона містить літопис і невід'ємна від нього, бо той зір є саме на той літопис.
Мене цікавить відповідник для слова "доісторичний". Є якісь помисли?
"Переддієписний" або "додієписний" ймовірно.
анахронíчний; антиквáрний; архаї́чний; віджи́лий; відстáлий;
доістори́чний; допотóпний; задáвнений; закоренíлий; закоснíлий;
закостенíлий; застарíлий; зáтхлий; зашкарýблий; зашкарупíлий; зашкарýплий; зашкрумíлий; консервати́вний; недіє́вий; несучáсний;
перестарíлий; ретрогрáдний; старéзний; стари́й; старомóдний.
З нового словника мовного розмаїття: "А як кажуть у Вас?"
Як на мене, не годиться, оскільки історія вивчає більше час, минуле, аніж дії. "Дієпис" більше підходить до "алгоритм" або "програма", аніж "історія". Дієписні обставини? Дієпис Юпітера?
Який "дієпис"?! Історія -- про минуле, про те, що було. Дієпис -- більше алгоритм, рекординг, але не це
Забавно, що навіть у великому тлумачному словнику одному є, ще з 2005 року, видавництво "Перун"
https://archive.org/details/velykyislovnyk/page/304/mode/1up?q=Історія
Може, це слово набуде свого визнання