Dima Malz

75
отримано голосів за переклади
109
віддано голосів за переклади

Додані переклади 40

9
веприна аґрус
6
розчепірка (розчипірка) парасолька
6
двозна́к диграф
5
ско́лик ксерокс
4
ніпочім, запросто ізі
3
незбува́льщина утопія
3
жовто́слив абрико́с
3
просо́ня парасолька
3
сноворя́д гама (музика)
3
зчепля́р степлер
2
полуна́го, полуна́гий топлес
2
бря́льце діамант
2
друкарик ксерокс
2
холодо́к, холодо́чок парасолька
2
дрочар хейтер
2
діяма́нт брильянт
2
лиске́ць брильянт
2
зчеплер степлер
1
толо́ка торент
1
почуттівка смайл

Улюблені переклади 109

речене́ць дедлайн
стравопис меню
вподобайка лайк
равлик @
голярня барбершоп
реп'яшки куки
вада баґ
ланка лінк
баранці попкорн
сирник чизкейк
отія селфі
закупи шопінґ
персанок бюстгалтер
усміхайлик смайл
самосвітлик селфі
бахканці попкорн
потік стрим
нав(ій) зомбі
легко ізі

Додані коментарі 39

11 січня
Dima Malz прокоментував
переклад букві

Ще додам як беззаперечний доказ можливости використання двоїни з різними числами (наз. відм. лише із числами до 4) це:
Раніше у реченні при розмові про двоїну (і не лише) майже всї слова відмінювали ся. Наприклад: Се циМА двоМА очиМА бачено.
Числівники в орудному відмінку ніколи не знали форми так званої множини. Вони існували лише у двоїні (бо несли в собі кількісне значення!): двома, п'ятьма, дванадцятьма, сорокома, стома... і тому нинішня літературна норма успадкувала їх (варіянтів не було=) ).
А ось вказівні займенники в орудн. відмінку могли бути і в множині, і в двоїні. У двоїні, коли використовується основне слово речення у двоїні (всі слова схиляються у двоїну як я вже показував). У множині, коли кількість у реченні не згадується зовсім: Тими людьми роблено.
Двоїна: цима, тима, всіма, чиїма.
Множина: цими, тими, всіми, чиїми.

10 січня
Dima Malz прокоментував
переклад букві

Не зовсім. Пропоную розглянути це питання з иншої сторони. А саме із множини. Що вона позначає? Множина — це насамперед невідома кількість предметів. В доказ приведу те, що предмети у називному відмінку множини НЕ можливо поєднати із "кількісним словом". Наз. відм. множини від слова "лапа" буде "лапи". Числівники 2-4 повинні використовувати ся з двоїною, тому їх відкидуємо; також всі частки, що означають іменник "половина" теж залишаємо осторонь. А що ж тоді використовувати із "лапи"? А нічого... Немає такого... Літературна норма це ніяк не пояснює. Форма множини не може поєднувати ся у наз. відмінку із числівниками позаяк вона не несе в собі "кількісного навантаження", як на мене вона несе невідомість.
Називний відмінок: 1) однина: Що це? Одна лапа (одна ЩО? лапа). 2) двоїна: Що це? Дві(3/4) лапі (дві ЩО? лапі, бо лапі — назив. відм. двоїни). Ось тут теперки цїкаво=). 3) множина: Що це? П'ять(10/47) ЛАП (п'ять ЧОГО? лап). Ось тут починається котовасія. На питання Це ЩО? Ми отримуємо відповідь не у називному відмінку, а у родовому! На питання називного відмінка Хто/Що? із "кількісними словами" множина НІКОЛИ НЕ утворюється в називному відмінку. Парадокс.
Щоб більш доказати Вам свою думку порівняю в орудному відм. слово вухо (воно має оруд. відм. двоїни) і поглянемо закономірність: 1) однина: Чим? Десятим вухом (десятим ЧИМ? вухом). 2) двоїна: Чим? ДвоМА вушиМА (двома ЧИМ? вушима; до речі, двоМА стоїть теж в орудн. відм. двоїни). 3) множина: Чим? ДесятьМА вухами (десятьма ЧИМ? вухами; хоч вухами і множина, "десятьМА" залишається у формі двоїни).
Всї 3 "форми" на запитання "ЧИМ?" відповідають в орудному відмінку. А у називному не всї.=)) Множина із означенням кількости не можне відповідати на запитання ЩО?, цебто бути у Наз.відм.
Ще раз ся повторю: називний відмінок множини в укр. мові можна використовувати лиш тоді, коли питання кількости виноситься "за рамки" — мої лапи/лапи скисли/де їхні лапи? (їхні — це невідомість щодо числа, ми не знаємо "їх" це скільки).
Висновок: множина не передбачає позначення кількости, це абстрактне поняття; двоїна повністю протилежна — в усіх наявних відмінках вона поєднується із кількістю.

А тепер щодо Вашого слова "десятилапі" (прикметник творений від 10+лапа), пропоную розглядати у словосполуці "десятилапІ тваринИ". Нам відомо, що є конкретно десять лап, кількість Є, і кількість стосується лиш слова "лапа", до тварин "десять" тут ніяк не відноситься. Ба більше до тварин тут взагалі не застосовується кількість (я сподіваюся Ви вловили весь прикол). Із словосполуки "десятилапі тварини" ми не знаємо скільки тварин мається, це абстрактне спільне число. Саме тому слово тварини подається у множині. Але ми знаємо кількість лап кожної тварини і їх десять, саме тому "лапа" подається у двоїні називного відмінку. "– Мамо, ХТО то такі намальовані? — ДесятилапІ тваринИ, синку.
Насамкінець проілюструю що станеться, якщо до "тварини" прив'язати бодай одне "множинне" число (умовно кажучи 2-4 це двоїнні).
Називний відмінок без кількости: Хто це? Десятилапі (хто?) тварини (хтозна скільки тварин, тому множина можлива у наз. відмінку).
Називний відмінок з кількістю: Хто це? Пять десятилапих (кого?) тварин (тварин 5, тому на питання "ХТО?" ми вимушені поставити множину у род. відмінку із питанням "КОГО").

Якщо замислити ся, то множина, далебі, і не дуже "крута"... Принаймні двоїна нічим не гірша... Якби в 1930х її не вилучили із правопису, то було б можливо все по гиншому... До того ж її треба сильно переосмислити. Її роль заключається далееееко не лише у використанні із словами "2, 3, 4, обидва тощо". Більшовики, либонь, думали, що ось виріжемо цю буржуазно-націолістичну хрінь, і все, ура. Але не все так просто...
Звичайно із двоїною (при її поверненні) буде багааато проблем (зокрема із прикметниками), але це вже гинша гісторія... Нехай бодай поняття таке відновлять у закладах освіти, на кшталт, за традицією у двоїні пишемо ОЧІ, ДВЕРІ, ГРАБЛІ, НОЖИЦІ.

8 січня
Dima Malz прокоментував
переклад букві

Ви їм пояснюйте, що вони теж у мовленні їх використовують, наприклад у прикметниках, що творені за доп. поєднання числівника два (і не тільки: три, сто...) із "іменником" останнє переходить у форми двоїни (ніколи НЕ множини!) або набуває типового для двоїни закінчення -і (але із додаванням суфіксу -ев/ов/єв/н-). Наприклад: чотирилапі/дволапі (тварини), де тварини як рід (абстрактне число) подає ся у множині, а властивість кожної особи цього роду (наявність двох лап, конкретно двох, а не невідомої безлічі) у двоїні. Отож, маємо слово "дволапі", де "лапі" це двоїна від "лапа" (од. лапа - дв. лапі - мн. лапи). До речі, якщо слово "двОлапі" подати через укр. рису ітакізм, то отримаємо "двІлапІ тварини" (порівн. двІстІ).
Найефективніше спрацьовує при поясненнях слова, які утворюються без суфіксів: дво- жабі, чолі, лобі, шкірі, відрі, пупі, бабі, листі... двостеблі рослини... тощо. Цих залишків двоїни, які можуть утворювати ся згідно з правилами суч. літ. мови... більш ніж достатньо... ДвозубІ бльшовики не все змогли вирізати...

8 січня
Dima Malz прокоментував
переклад иншина

Правило використання слів на И/І дійсно не витлумачене — де і яке слово використовувати, в яких випадках пишемо на І, а в яких на И. Це величезний мінус правопису (зараз ми просто маємо як факт до використання два рівноправні синонімічні ряді слів). Оскільки для уникнення палаталізації кінцевих приголосних слова на І, далебі, не можуть використовувати ся фонетично: ми говоримо в реченні "Це — наш індик" слово "індик" як "индик" затим, що при вимові "нашіндик" природно пом'якшується попередня приголосна "ш" (як у слові ШІсть). Тому правило треба було прописати мінімум так: "якщо слово попереднє закінчуєть ся на твердий приголосний пишемо лише через И. Якщо на м'який/пом'якшений приголосний пишемо винятково через І. Якщо на голосний — пишемо через І в оф. документах, через И або І в художній літературі. У випадку наявности протези (вирій/ирій) спрацьовує правило милозвучности (по типу чергування в/у).

31 грудня 2019
Dima Malz прокоментував
переклад веприна

Думки є різні. Якщо ми говоримо про ягідні кущі, то у 90% випадків наголос на И: лохИна, ліщИна, ожИна, вільшИна, бруслИна, калИна, тернИна, журавлИна, бирючИна, горобИна, малИна, афИна... Виняток на останньому складі лише у слові бузинА. Ну а там живе мовлення вирішить, що виживе.